Справа: № 810/3215/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Старова Н.Е.
Іменем України
13 січня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Старової Н.Е.,
суддів: Файдюка В.В, Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Київського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Нілової Ангеліни Олександрівни про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_3 та інші звернулися до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Нілової Ангеліни Олександрівни про визнання протиправними та скасування рішень про відмову у державній реєстрації права власності, та зобов'язання зареєструвати право власності.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.08.2015 року позовні вимоги роз'єднано у самостійні провадження стосовно кожного з позивачів.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, апелянтом було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Справа розглянута відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 28.05.2015 року позивач подав до органу державної реєстрації заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права власності на квартиру №1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.82-83). Із заявою подано: копії паспорту та картки платника податків, копію мирової угоди від 13.03.2015 року, копії ухвал Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області у справі №373/642/15-ц від 13.03.2015 року, та від 23.04.2015 року, копію технічного паспорту на квартиру №1 за вищевказаною адресою, квитанцію про сплату державного мита (а.с.84-93).
04.06.2015 року Державним реєстратором прав на нерухоме майно Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України прийнято рішення №21802355 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень (а.с.29), оскільки подані для реєстрації документи не відповідають вимогам законодавства, не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а також зазначено, що відповідно до відомостей Реєстру прав власності на нерухоме майно СТОВ «Старинська птахофабрика» належить нежитлова будівля, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, а заяву подано щодо реєстрації права власності на квартиру за цією ж адресою. Відтак, подані документи не відповідають відомостям, які містяться в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, а факт зміни призначення будівлі з нежитлового на житловий встановити неможливо.
Як видно з матеріалів справи, ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 13.03.2015 року у справі №373/642/15-ц затверджено мирову угоду від 13.03.2015 року укладену, зокрема, між позивачем і СТОВ «Старинська птахофабрика». У відповідності до названих мирової угоди та ухвали, з урахуванням ухвали того ж суду від 23.04.2015 року про виправлення описки, - за позивачем визнано право власності на вказану квартиру (а.с.18-20, 87-89).
Згідно ч.1 ст.19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (Закон №1952-IV) державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Згідно абз.4 п.4 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 (Порядок №868), державна реєстрація права власності на квартиру, житлове та нежитлове приміщення проводиться незалежно від того, чи зареєстроване право власності на житловий будинок, будівлю, споруду або їх окремі частини, в яких вони розташовані.
Згідно п.37 Порядку №868 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, зокрема, є рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; ухвала суду про затвердження (визнання) мирової угоди.
Приписами п.42 Порядку №868 встановлено, що для проведення державної реєстрації речових прав на об'єкт нерухомого майна в разі, коли в документах, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на такий об'єкт, відсутні відомості про його технічні характеристики, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1952-IV, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Згідно положень п.28 Порядку №868, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». У рішенні про відмову в державній реєстрації прав зазначаються всі підстави прийняття такого рішення.
Згідно пунктів 1 та 2 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року №607/51, цей Порядок визначає процедуру взаємодії системи органів державної реєстрації прав та державних реєстраторів прав на нерухоме майно органів державної реєстрації прав, посадових осіб органів місцевого самоврядування, адміністраторів центрів надання адміністративних послуг, нотаріусів під час прийняття заяв та під час проведення державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених п.1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мін'юсту відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868 (п.2 Порядку №607/51).
Орган державної реєстрації прав, посадова особа органу місцевого самоврядування, адміністратор центру надання адміністративних послуг, нотаріус у день прийняття відповідної заяви у випадках, передбачених п.1 наказу, та виконання дій, передбачених п.3 цього Порядку, за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає таку заяву на розгляд до Мін'юсту. Державний реєстратор прав на нерухоме майно Мін'юсту з дотриманням процедури, визначеної Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 року №868, розглядає заяву, додані до неї електронні копії документів, поданих для державної реєстрації прав, та приймає відповідне рішення (пункти 4 та 5 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб).
Відтак, з урахуванням викладеного позивач подав усі необхідні документи для проведення державної реєстрації права власності на квартиру, в тому числі технічний паспорт на об'єкт нерухомості на виконання п.42 Порядку №868, з огляду на те, що у документі, який підтверджує право власності відсутні технічні характеристики об'єкта нерухомості.
В свою чергу, державний реєстратор відмовив у проведенні реєстрації з тієї підстави, що за відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно будівля, у якій позивач просить зареєструвати його право власності на квартиру, є нежитловим приміщенням. Водночас, така обставина не визнана законодавцем підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності.
Також, суд першої інстанції вірно зазначив, що відповідач у оскаржуваному рішенні не вказав пункт ч.1 ст.24 Закону №1952-IV, який, на його думку, наявний у спірному випадку і є перешкодою для державної реєстрації. При цьому, як вже зазначалося, у Порядку №868 міститься вимога про те, що у рішенні про відмову в державній реєстрації прав повинні вказуватися всі підстави прийняття такого рішення, а у ч.4 ст.24 закріплено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Згідно ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
З урахуванням всього вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що державним реєстратором не дотримано вимог закону при прийнятті оскаржуваного рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. А отже, спірне рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень є неправомірним і прийняте всупереч вимог закону.
Відповідно, позовні вимоги є обґрунтованими в частині та правомірно частково задоволені судом першої інстанції.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач як суб'єкт владних повноважень, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України не надав до суду належних доказів правомірності своїх дій, та не обґрунтував свою правову позицію у встановленому порядку.
Судова колегія апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм процесуального права, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, та вважає, що судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у постанові від 15.10.2015 року, та не можуть бути підставою для її скасування.
За таких обставин, у відповідності до ст.200 КАС України, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 98, 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2015 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили згідно ст.254 КАС України, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді:
Головуючий суддя Старова Н.Е.
Судді: Файдюк В.В.
Чаку Є.В.