"12" січня 2016 р. Справа № 922/5384/15
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Шевель О. В.
при секретарі Марченко В.О.
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1 (довіреність №372 від 17.09.2015р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” в особі відокремленого підрозділу “Північна електроенергетична система” Державного підприємства “НЕК “Укренерго” (вх.№5680Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 09.11.2015р. по справі №922/5384/15,
за позовом Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м.Київ в особі відокремленого підрозділу “Північна електроенергетична система” Державного підприємства “НЕК “Укренерго”, м.Харків,
до Приватного підприємства “Будівельна компанія “Ікон”, м.Харків,
про стягнення 22041,23 грн. -
У вересні 2015р. позивач, ДП “Національна енергетична компанія “Укренерго”, м.Київ в особі відокремленого підрозділу “Північна електроенергетична система” Державного підприємства “НЕК “Укренерго” звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ПП “Будівельна компанія “Ікон” 22014,23 грн. збитків, спричинених завищенням відповідачем вартості виконаних робіт за договором №80-4/0072-12 від 24.09.2012 р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 09.11.2015р. у справі №922/5384/15 (суддя Ольшанченко В.І.) в позові відмовлено повністю.
Державне підприємство “Національна енергетична компанія “Укренерго” в особі відокремленого підрозділу “Північна електроенергетична система” Державного підприємства “НЕК “Укренерго” звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.11.2015р. по справі №922/5384/15 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.12.2015р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.01.2016р.
12.01.2016р. в судовому засіданні представник апелянта підтримала свої вимоги, просила задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 09.11.2015р. по справі №922/5384/15, прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач не скористався своїм правом бути присутнім в судовому засіданні 12.01.2016р., своєчасно суд не сповістив про неможливість прибуття в судове засідання, проте належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду справи.
Враховуючи що, явка сторін обов'язковою судом не визнавалась, а також достатність матеріалів справи для об'єктивного, повного та всебічного розгляду апеляційної скарги позивача на рішення Господарського суду Харківської області від 09.11.2015р. у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами та за відсутності інших учасників спору.
Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача збитків, заподіяних завищенням відповідачем вартості виконаних робіт за договором №80-4/0072-12 від 24.09.2012 р.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, 24.09.2012 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №80-4/00-72-12, за яким замовник (позивач) доручає підряднику, а підрядник (відповідач) приймає на себе зобов'язання виконати відповідно до умов цього договору роботи з капітального ремонту приміщення №404 адміністративної будівлі №1 (інв.№2) Північної ЕС на вул. Кооперативна, 12/14 (надалі - об'єкт), згідно з актом дефектів (додаток №1 до договору), далі - роботи, що є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до умов вказаного договору вартість робіт за цим договором є твердою та визначається договірною ціною (додаток №2), складеною на підставі локальних кошторисів №№02-001-001; 02-001-002 (додаток №№3, 4), що є невід'ємними частинами цього договору і становить: 372996,00 грн., крім того ПДВ 20% - 74599,20 грн., разом з ПДВ 20% - 447595,20 грн.
Оплата здійснюється на підставі підписаних сторонами актів після повного врахування попередньої оплати.
Виконання відповідачем робіт за договором підтверджується актом №1 приймання виконаних будівельних робіт від 13.11.2012 р. за листопад 2012 р. на суму 286345,20 грн. (у тому числі ПДВ), актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 р. на суму 120552,00 грн. (у тому числі ПДВ), актом приймання виконаних будівельних робіт від 17.12.2012 р. за грудень 2012 р. на суму 22243,20 грн. (у тому числі ПДВ) та відповідними довідками про вартість виконаних будівельних робіт /та витрати/ форми КБ-3 на загальну суму 429140,40 грн. (а.с. 34-53).
Позивач повністю оплатив виконані будівельні роботи, про що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами справи.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на проведену у ІІІ-му кварталі 2013 р. Державною фінансовою інспекцією України, на виконання п. 2.9 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекцїї України на III квартал 2013 р. та на підставі направлень на проведення ревізії від 18.07.2013 р. №№1393-1399, №1510, від 30.07.2013 р. №№1509, 1538-1539, 1621-1622, планову ревізію фінансово-господарської діяльності Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в частині фінансово-господарської діяльності Північної електроенергетичної системи Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" за період з 01.07.2011 р. по 30.06.2013 р., про що був складений акт №05-21/259 від 18.10.2013 р.
Вказаною ревізією, зокрема, встановлено, що по-перше, в порушення вимог п. 3.3.12 ДБН Д.1.1.1-2000 «Правила визначення вартості будівництва» у договорі від 24.09.2012 р. №80-4/0072-12 завищено вартість робіт за рахунок завищення загальновиробничих витрат на 11376,61 грн. По друге, в порушення вимог п. 3.3.12 ДБН Д.1.1.1-2000 «Правила визначення вартості будівництва» та п. 14 Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні роботи», вартість яких завищено, прийняті за актом виконаних робіт по договору від 24.09.2012 р. №80-4/0072-12, що призвело до завищення витрат ВП Північна ЕС ДП "НЕК "Укренерго" на суму 11376,61 грн. Внаслідок оплати завищеної вартості робіт Північною ЕС втрачено активів у вигляді грошових коштів чим нанесено матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.
До того ж Інспекція встановила, що проведеним 25.09.2013 контрольним обміром не підтверджено факт виконання робіт на наявність змонтованого обладнання, які включені до актів виконаних робіт по договору на суму 18367,69 грн. (без урахування ПДВ), що призвело до завищення вартості виконаних робіт на 22041,23 грн. (з ПДВ).
Таким чином, роботи, вартість яких завищено на суму 22041,23 грн. (з ПДВ), в порушення п. 3.3.9 ДБН Д.1.1.1-2000 прийняті Північною ЕС від ПП "БК "Ікон" та сплачені у повному обсязі, що є недотриманням п. 14 П(С)БО 18 та призвело до завищення витрат ВП Північна ЕС ДП "НЕК "Укренерго" на суму 22041,23 грн.
Внаслідок оплати завищеної вартості робіт Північною ЕС втрачено активів у вигляді грошових коштів чим нанесено матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.
25.11.2013р. Державною фінансовою інспекцією позивачу висунуто вимогу №05-14/1914 «Про усунення порушень», якою зобов'язано відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість ПП «Будівельна компанія «Ікон» на загальну суму 105027,69 грн. та стягнути з ПП «Будівельна компанія «Ікон» 105027,69 грн. відповідно до вимог ст. ст. 22, 623 Цивільного кодексу України, у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи щодо забезпечення у повному обсязі стягнення зазначеної суми.
На виконання вимоги ДФІ України про усунення порушень №05-14/1914 від 25.11.2013 р. позивач направив відповідачу претензію №190/42 від 18.12.2013 р. про повернення, в тому числі суми завищення вартості робіт за договором №80-4/0072-12 від 24.09.2012 р. в розмірі 33417,84 грн. Відповідач з вимогами, викладеними у зазначеній претензії не погодився, про що направив позивачу відповідь №27/12 від 27.12.2013 р. та не відшкодував 33417,84 грн.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про визнання протиправною та скасування вимоги Державної фінансової інспекції України про усунення виявлених порушень від 25 листопада 2013 року № 05-14/1914 в частині підпунктів 13.1, 13.4, 13.5, 13.10, 13.14, 13.16 пункту 13.
Постановою окружного адміністративного суду міста Києва позов Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" в особі відокремленого підрозділу "Північна електроенергетична система" державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано підпункт 13.4 вимоги Державної фінансової інспекції України від 25 листопада 2013 року № 05-14/1914 в частині зобов'язання Державного підприємства "Національна енергетична компанія "Укренерго" відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість Приватного підприємства "Будівельна компанія "Ікон" на загальну суму 82987,16 грн. та стягнення з Приватного підприємства "Будівельна компанія "Ікон" 82987,16 грн. відповідно до вимог статей 22, 623 Цивільного кодексу України, у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи щодо забезпечення у повному обсязі стягнення зазначеної суми. В решті позову - відмовлено.
В обґрунтування доводів позовної заяви та апеляційної скарги позивач посилається на те, що цією постановою встановлено обґрунтованість пункту 13.4 вимоги Державної фінансової інспекції України від 25 листопада 2013 року № 05-14/1914 в частині необхідності відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості Приватного підприємства "Будівельна компанія "Ікон" на загальну суму 22040,27 грн. та стягнення з Приватного підприємства "Будівельна компанія "Ікон" 22040,27 грн. відповідно до вимог статей 22, 623 Цивільного кодексу України, у тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи щодо забезпечення у повному обсязі стягнення зазначеної суми.
Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не доведено факт нанесення відповідачем збитків, не надано належних доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.
З таким висновком погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.
Статтями 626, 627 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 837 ЦК України передбачено загальні положення щодо укладання договору підряду.
Зокрема, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ч. 1 статті 843 ЦК України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до статті 844 ЦК України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.
До того ж, статтею 853 ЦК України врегульовано, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Однак, в матеріалах справи відсутні письмові докази звернення відповідача до позивача з претензіями щодо якості виконаних робіт.
Отже, з огляду на приписи ст. 853 ЦК України, після прийняття робіт позивач втратив право посилатися на ці недоліки, а тому виявлені недоліки виконаних робіт після їх прийняття (приховані недоліки) у будь-якому випадку не можуть бути підставою для повернення сплачених коштів.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 ЦК України. Відповідно до її положень, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, відповідно до ч. 2 цієї статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
У роз'ясненні Вищого господарського суду України N 02-5/215 від 01.04.94 “Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди” зазначається, що вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків (відшкодування шкоди), господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності, а саме наявність правил поведінки, встановленого законом або договором; наявність факту порушення такого правила поведінки винною особою; наявність збитків у потерпілої особи; наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони.
Протиправна поведінка в цивільних правовідносинах означає порушення особою вимог правової норми, що полягає в здійсненні заборонених дій або в утриманні від здійснення наказів правової норми діяти певним чином.
Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв'язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.
Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками.
Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому, враховано, що збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.
Відповідно до ч.1 ст.22, ч.1 ст. 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв'язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв'язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.
Відповідно до ст. 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору і її зміна у відповідності до ч. 3 ст. 632 ЦК України, після виконання договору не допускається. Про зменшення ціни роботи, в разі встановлення відступів від умов договору, сторонами має бути досягнута згода або спір з цього приводу може бути вирішеним у встановленому законом порядку.
З матеріалів справи вбачається, що сторони підписали договір, де передбачена вартість робіт, виходячи з твердого кошторису, за відсутності внесення змін до нього сторонами. Спірний договір є чинним на день подання позову та є виконаним сторонами, про що останні не заперечують.
З огляду на приписи ДБН Д.1.1-1-2000, позивач, як державне підприємство, повинен в обов'язковому порядку дотримуватись цих норм при укладенні та виконанні господарських договорів.
Позивач не надав суду доказів щодо наявності об'єктивних причин, які завадили йому здійснити належним чином контроль за відповідністю проектно-кошторисної документації вимогам ДБН Д.1.1-1-2000 та дотриматися встановленого чинним законодавством порядку виявлення явних недоліків робіт або у проектно-кошторисній документації на момент укладання договору.
Пунктом 4.4 договору №80/4-0072-12 передбачено вимоги щодо приймання робіт та якість. Вказаним пунктом встановлено, що акти приймання виконаних робіт (форми КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) у двох примірниках готує підрядник і передає для підписання уповноваженим представникам замовника за наявності виконаного обсягу робіт. Уповноважені представники замовника на протязі 5 календарних днів перевіряють правильність і реальність актів і підписують їх в частині фактично виконаних обсягів робіт або надають мотивовану відмову від прийняття робіт. У разі мотивованої відмови сторонами укладається двосторонній акт з переліком необхідних доробок і терміну їх виконання. Замовник має право у будь-який час здійснювати контроль за відповідальністю робіт, матеріальних ресурсів установленим вимогам. Приймання завершених за цим договором робіт здійснюється робочою комісією замовника і оформлюється актом прийняття об'єкту після капітального ремонту.
Зазначаючи про понесенні позивачем збитки, останній вказує на порушення, допущені з боку відповідача завищенням вартості робіт за договором та порушенням державно-будівельних норм при виконанні будівельних робіт. Проте, жодним чином не навів, в чому саме полягає вина відповідача при укладенні та виконанні договору.
Отже, відсутність будь-якого із елементів складу цивільного правопорушення виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.
Враховуючи наявність обов'язку комісії замовника щодо прийняття завершених підрядником робіт та відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів наявності зауважень з боку комісії, колегія судів не вбачає вину відповідача у спірних відносинах.
До того ж, норми ч. 4 ст. 853 ЦК України визначають, що у разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза.
Докази проведення такої експертизи в матеріалах справи відсутні, рівно як і докази звернення позивача до відповідача з вимогою про призначення такої експертизи.
Колегія суддів приймає до уваги, що висновок експерта не має заздалегідь встановленої сили у порівнянні з іншими доказами у справі, проте враховує, що докази у справі повинні бути належними та допустимими.
Отже, місцевим господарським судом правомірно встановлено, що висновки ревізії не є висновком експерта, в розумінні статей 42 ГПК України, який би на підставі проведених досліджень встановлював достеменні факти завищення вартості робіт та порушення ДБН, а тому не є підставою для притягнення відповідача до відповідальності.
До того ж, колегія суддів не приймає до уваги, як підставу для задоволення даного позову висновки адміністративного суду щодо обґрунтованості п. 13.4 вимоги від 25 листопада 2013 року № 05-14/1914 в частині необхідності відображення в бухгалтерському обліку дебіторської заборгованості ПП «Будівельна компанія «Ікон» на загальну суму 22040,27 грн. відповідно до вимог ст. 22, 623 ЦК України, оскільки постановою адміністративного суду не надавалась оцінка спірним правовідносинам та не встановлювалась вина відповідача.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог, та зазначає, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи наведені обставини справи та норми права, колегія суддів дійшла висновку про відповідність оскаржуваного рішення нормам чинного законодавства та матеріалам справи на підставі чого, рішення господарського суду Харківської області від 09.11.2015р у справі № 922/5384/15 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” в особі відокремленого підрозділу “Північна електроенергетична система” Державного підприємства “НЕК “Укренерго” - без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись 99, 101, 102, п. 1, ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, одностайно, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства “Національна енергетична компанія “Укренерго” в особі відокремленого підрозділу “Північна електроенергетична система” Державного підприємства “НЕК “Укренерго” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 09.11.2015р. по справі №922/5384/15 залишити без змін.
Повний текст постанови складено 18.01.16
Головуючий суддя Фоміна В. О.
Суддя Крестьянінов О.О.
Суддя Шевель О. В.