04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"12" січня 2016 р. Справа№ 910/22178/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Дідиченко М.А.
Кропивної Л.В.
при секретарі: Захарчук Н.С.
за участю представників сторін:
від позивача: Семеренко С.О. ( за довіреністю №54/20-19 від 05.01.2015)
від відповідача: Сидорченко В.В. ( за довіреністю №14-130 від 13.05.2014)
розглянувши апеляційну скаргу концерну "Міські теплові мережі"
на рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2015
у справі № 910/22178/15 (суддя: Спичак О.М.)
за позовом концерну "Міські теплові мережі"
до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про визнання укладеним договору
У серпні 2015 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати укладеним між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Концерном "Міські теплові мережі " договір реструктуризації заборгованості в сумі 66 260 938,23 грн. на умовах, викладених в проекті договору, підписаного позивачем, та вважати зазначену заборгованість реструктуризованою.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.10.2015 у справі № 910/22178/15 в позові відмовлено повністю.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що укладення договору про реструктуризацію заборгованості не входить до переліку випадків, коли укладення договору є обов'язковим, таким чином відсутні підстави у судовому порядку визнавати укладеним договір проти якого заперечує одна із сторін.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, концерн "Міські теплові мережі" звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2015 у справі № 910/22178/15 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі - визнати укладеним між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та Концерном "Міські теплові мережі" договір реструктуризації заборгованості в сумі 66 260 938,23 грн. на умовах, викладених в проекті договору, підписаного позивачем, та вважати зазначену заборгованість реструктуризованою.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що у відповідності до норм статті 10.1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу ", вказана сума заборгованості підлягає реструктуризації шляхом зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 було прийнято до провадження апеляційну скаргу концерну "Міські теплові мережі" та призначено справу до № 910/22178/15 до розгляду.
В судовому засіданні 12.01.2016 року представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача заперечив проти вимог апеляційної скарги, вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.09.2011 року між НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та Концерном "Міські теплові мережі" (покупець) був укладений договір поставки природного газу № 14/2530/11 (а.с.21)
За умовами вищезазначеного договору, продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 році та у 2012 році імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезеного на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", (газ), для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції продавцем були виконанні умови договору та протягом вересня-грудня 2012 року було поставлено природний газ на загальну суму 152 380 341,66 грн. Разом з тим, покупцем розрахунки за спожитий природний газ було здійснено частково на суму 86 119 403,43 грн., у зв'язку з чим виник борг у розмірі 66 260 938,23 грн., що не заперечувалось представниками сторін у судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи.
У зв'язку із невиконанням за вказаним договором позивачем своїх зобов'язань по сплаті за спожитий природний газ Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення заборгованості.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2015 р. у справі № 908/997/15-г стягнуто з Концерну "Міські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 66 260 938,23 грн. основного боргу, 14 198 402,84 грн. інфляційних втрат, 3 836 166,92 грн. 3 % річних та 72 729,30 коп. судового збору (а.с.39).
Відповідно до вищевикладеного, борг позивача за спожитий природний газ перед відповідачем складає 66 260 938,23 грн.
17.08.2015 р. на адресу Концерну "Міські теплові мережі" надійшов лист від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в якому останнє запропонувало погасити в трьох місячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" заборгованості за природний газ, спожитий до 1 січня 2014 р., з метою подальшого використання механізмів, передбачених Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу "(а.с.31).
У відповідь на зазначений лист Концерном "міські теплові мережі" на адресу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" було направлено лист від 27.05.2015 р. № 3729/20 , в якому позивач звернувся з проханням погодження питання реструктуризації заборгованості, яка виникла станом на 01.01.2013 р., на умовах визначених статтею 10.1. Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.05.2005 р. До зазначеного листа було додано два примірника договору реструктуризації заборгованості за договором постачання природного газу № 14/2530/11 від 30.09.2015 р.(а.с.29).
На вищезазначений лист ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", повідомило Концерн "Міські теплові мережі", що у відповідності до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" підприємства, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, дозволяється за взаємною згодою провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованості. Зазначивши при цьому, що така реструктуризація не є обов'язком та може бути здійснена у разі економічної доцільності. (а.с.31).
Позивач звернувся з позовними вимогами на підставі того, що у відповідності до норм статті 10.1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", вказана сума заборгованості підлягає реструктуризації шляхом зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії.
Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що укладення договору про реструктуризацію заборгованості не входить до переліку випадків, коли укладення договору є обов'язковим, таким чином відсутні підстави у судовому порядку визнавати укладеним договір проти якого заперечує одна із сторін.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
Згідно ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідь особи, відповідно до статі 642 ЦК України, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Загальний порядок укладання господарських договорів визначений у ст. 181 ГК України , відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.
Частинами 3 та 4 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини 1 цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у 20-ти денний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Як передбачено ч. 1 ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Пунктом 3 ст. 179 ГК України визначено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладення договору для сторони є обов'язковим лише у випадках прямо встановлених законодавством чи домовленістю між сторонами.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що судом першої інстанції не було взято до уваги, те що у відповідності до норм статті 10.1 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", вказана сума заборгованості підлягає реструктуризації шляхом зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 10.1 статті 10 Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", державним, комунальним підприємствам, а також господарським товариствам, у статутних фондах яких частка держави становить більше ніж 50 відсотків, які відносяться до підприємств паливно-енергетичного комплексу та внесені до Реєстру, дозволяється без отримання додаткових погоджень з державними органами, уповноваженими управляти зазначеними підприємствами, за взаємною згодою, провести реструктуризацію кредиторської та/або дебіторської заборгованостей терміном до двадцяти років з дати укладення відповідних договорів про реструктуризацію заборгованості з відстрочкою погашення заборгованості до двох років дії таких договорів та сплатою протягом наступних років щомісячно рівними частками.
Як видно зі змісту зазначеної норми не міститься прямої вказівки щодо обов'язку відповідача укладати з позивачем договору про реструктуризацію заборгованості, реструктуризація заборгованості може бути проведено лише за взаємною згодою сторін.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладення договору про реструктуризацію заборгованості не входить до переліку випадків, коли укладення договору є обов'язковим, таким чином відсутні підстави у судовому порядку визнавати укладеним договір проти якого заперечує одна із сторін.
Враховуючи вищевикладені обставини справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно було відмовлено в задоволення позовних вимог, про визнання укладеним між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Концерном "Міські теплові мережі" договору про реструктуризацію заборгованості в сумі 66 260 938,23 грн. на умовах, викладених в проекті договору, та вважати зазначену заборгованість реструктуризованою, у зв'язку з тим, що у Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" відсутній обов'язок щодо укладення договору про реструктуризацію заборгованості.
Вищезазначена правова позиція викладена в Постанові Вищого господарського суду від 10.11.2015 року у справі № 910/ 9352/13
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 26.10.2015 року у справі № 910/22178/15, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу концерну "Міські теплові мережі" на рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2015 року у справі № 910/22178/15 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 26.10.2015 року у справі № 910/22178/15 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/22178/15 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Дідиченко
Л.В. Кропивна