18.01.2016 Справа № 920/1836/15
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м.Київ
до відповідача: Комунального підприємства «Ромникомунтепло», м. Ромни, Сумська область
про стягнення 57043,79 грн.
СУДДЯ Моїсеєнко В.М.
при секретарі с/з ОСОБА_1
Представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 14-108 від 18.04.2014 року
Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 16.01.2016 року
Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача 57043,79 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором купівлі - продажу природного газу № 14/2384/11, укладеного між сторонами у справі, а саме: 9094,79 грн. - 3% річних, 47949,00 грн. - інфляційних втрат, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
Відповідач подав суду відзив № 23 від 15.01.2016 року на позовну заяву, в якому зазначив, що несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося не з вини відповідача, оскільки єдиним джерелом сплати за спожитий природний газ є кошти, які сплачують за теплову енергію населення, релігійні організації, бюджетні установи та госпрозрахункові підприємства. Головними споживачами теплової енергії є населення, тарифи для якого затверджуються компетентними органами і, які не відповідають фактичній вартості теплової енергії. Через існування заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та її невчасним погашенням з бюджету, у підприємства немає можливості вчасно розрахуватись за спожитий природний газ.
Крім того, відповідач звертає увагу на те, що позивачем при здійсненні розрахунку інфляційних збитків в періоди з лютого 2014 року по березень 2014 року використано не розмір інфляції, затверджений Державним комітетом статистики України, а середньозважений індекс інфляції за кілька місяців з дев'ятьма знаками після коми, що призвело до завищення інфляційних втрат позивача на 224,99 грн. Розмір інфляційних втрат, згідно розрахунку відповідача, становить 47724,01 грн.
Відповідач просить повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, враховуючи факт повного погашення заборгованості за отриманий природний газ та відсутність вини відповідача у несвоєчасному погашенні заборгованості перед позивачем.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти викладених у відзиві на позов обставин відповідача, наполягав на задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:
30.09.2011р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (позивач) та Комунальним підприємством «Ромникомунтепло» Роменської міської ради (відповідач) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 14/2384/11, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача у IV кварталі 2011р. та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити природний газ на умовах даного договору.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Пунктами 3.3., 3.4. договору визначено, що приймання-передача газу оформляється відповідним актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця наступного за місяцем продажу газу відповідач зобов'язаний надати позивачу підписані та скріплені печатками покупця та газорозподільного (газотранспортного) підприємства три примірника акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язаний повернути покупцеві та газорозподільному (газотранспортному) підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати мотивовану письмову відмову. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Вартість газу встановлена сторонами згідно з п.5.2 договору, із змінами, викладеними у додаткових угодах № 1 та № 2.
Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору поставив у жовтні 2011р. та протягом з жовтня по грудень 2012 року природний газ, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 2 865 211,69 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу (а.с. 22-25).
Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як зазначає позивач, відповідач договірні зобов'язання належним чином не виконав, сплатив заборгованість за отриманий природний газ з порушенням строків, встановлених договором. В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань, позивач нарахував відповідачу 9094,79 грн. - 3% річних, 47949,00 грн. - інфляційних втрат.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 216, 217, 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат не відповідає вимогам законодавства. Так, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватись, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Дана позиція викладена в п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012.
Розмір інфляційних втрат, розрахований відповідно до вимог законодавства становить 47724,01 грн.
Розмір 3 % річних становить 9094,79 грн.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач з урахуванням всіх обставин справи, подав суду достатньо доказів, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 9094,79 грн. 3% річних та 47724,01 грн. інфляційних втрат є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
В частині позовних вимог про стягнення 224,99 грн. інфляційних втрат, суд відмовляє в їх задоволенні.
Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору в сумі 1213,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Ромникомунтепло» Роменської міської ради (42000, Сумська область, м. Ромни, вул. Коржівська, будинок 90, код 33219263) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м.Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 47724,01 грн. - інфляційних втрат, 9094,79 грн. - 3% річних, 1213,20 грн. - витрат по сплаті судового збору.
3. В задоволенні позовних вимог про стягнення 224,99 грн. інфляційних втрат - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 18.01.2016
Суддя В.М. Моїсеєнко