36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
12.01.2016 р. Справа №917/2361/15
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", 04053, м. Київ-53, вул. Кудрявська, 26/28 в особі філії - Газопромислового управління "Полтавагазвидобування", 36008, м. Полтава, вул. Фрунзе, 173
до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз", 37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, 26а
про стягнення 741884,66 грн.
Суддя Киричук О.А.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 2-129д від 29.12.2015 р.; ОСОБА_2, довіреність № 2-132д від 29.12.2015 р.;
від відповідача: ОСОБА_3, дов. № 762/469 від 17.04.2015р.
Розглядається позовна про стягнення з відповідача 741 884,66 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 01.01.2014 р. Договору транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами № Г-2014-Т-Н, з яких: 542 174,32 грн. основної заборгованості, 186 595,19 грн. пені та 9 902,94 грн. 3% річних, 3 212,21 грн. інфляційних нарахувань.
В судове засідання 01.12.2015р. позивач надав докази погашення відповідачем суми основного боргу та уточнений розрахунок пені, 3% річних та інфляційних ( супр. за вх.. № 17427).
В судове засідання 01.12.2015р. відповідач надав відзив на позов, в якому повідомив про сплату суми основного боргу в повному обсязі та просив суд зменшити розмір пені до 10% з урахуванням всіх фактичних обставин справи (вх.. № 17427).
Для надання можливості позивачу надати письмові пояснення по справі з урахуванням обставин, наведених відповідачем у відзиві, в судовому засіданні оголошувалася перерва відповідно до ст..77 ГПК України.
09.12.2015р. позивачем до суду подана заява про зменшення позовних вимог (вх.. № 17891 від 09.12.2015р.), відповідно позивач просить суд стягнути на його користь з відповідача 199 385,52 грн. заборгованості, з яких: 186 046,50 грн. пені та 9 875,50 грн. 3% річних, 3 463,52 грн. інфляційних нарахувань.
Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Суд розцінює дану заяву як зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу, частково в частині пені та 3% річних та збільшення розміру позовних вимог в частині розміру та періоду нарахувань інфляційних, і приймає її до розгляду в даному позовному провадженні як таку, що подана відповідно до чинних процесуальних норм. Спір розглядається в межах предмету спору в редакції наведеної заяви (вх.. № 17891 від 09.12.2015р.). При цьому судом враховано п. 3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
Від відповідача 14.12.2015р. до суду надійшли додаткові пояснення по справі (вх.. № 18074 від 14.12.2015р.).
Представники позивача на задоволенні позову в редакції заяви вх.. № 17891 від 09.12.2015р. наполягають за мотивами позовної заяви.
Представник відповідача у судовому засіданні 12.01.2016 р. підтримав позицію, викладену у відзиві та просив суд зменшити розмір пені до 10% з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Представники позивача проти зменшення пені заперечили.
Суд відхилив клопотання про зменшення заявленого до стягнення позивачем розміру пені за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.
В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд, встановив:
01.01.2014 р. між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії - Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" (газотранспортне підприємство) та Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" (замовник) укладено Договір на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами № Г-2014-Т-Н (далі - Договір).
При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :
- газотранспортне підприємство зобов»язується надати замовнику послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу замовника до пунктів призначення газорозподільних станцій для задоволення потреб населення, релігійних організацій, а замовник зобов»язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченими умовами договору (п. 1.1 Договору);
- річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника становить 22 375,44 тис.куб.м. (п. 1.2 Договору);
- послуги транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами. Газотранспортне підприємство до 15-го числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства. Замовник протягом двох днів з дати одержання зобов»язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання такту наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов Договору або в судовому порядку. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством (п. 3.1-3.3 та п. 3.5 Договору);
- вартість послуг з транспортування 1 000м3 природного газу внутрішньопромисловими газопроводами газотранспортного підприємства складає 27,60 грн., крім того 5,52 грн. ПДВ, всього 33,12 грн. згідно з калькуляцією, що додається до даного договору та є його невід'ємною частиною. Вартість послуг може змінюватись у зв№язку із зміною витрат газотранспортного підприємства на транспортування. Зміна вартості послуг з транспортування газу оформляється додатковою угодою до цього договору (п. 5.1 та п. 5.2 Договору);
- оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газотранспортних підприємств, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів (п. 5.5 Договору);
- у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.3 Договору);
- цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 року - до повного виконання зобов»язань сторін. Разом з тим, сторони договору домовилися, що відповідно до ч.3 ст.631 ЦК України умови цього договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладення, тобто з 01.01.2014р. (п. 11.1 Договору).
До Договору між сторонами було укладено (підписано представниками сторін та скріплено печатками сторін) Додаткову угоду № 1 від 30.04.2014 р, згідно якої сторони внесли зміни до п. 5.1 Договору, а саме п. 5.1 Договору викладено у наступній редакції "вартість послуг з транспортування 1 000 м3 природного газу внутрішньо - промисловими газопроводами газотранспортного підприємства складає 56,00 грн., крім того 11,20 грн. ПДВ, всього 67,20 грн. згідно з калькуляцією, що додається до даного договору та є його невід'ємною частиною.
Як зазначає у позові позивач та не заперечує відповідач, на виконання вказаного Договору позивачем у 2015р. було надано послуг на загальну суму 1 260 376,79 грн.
Факт надання позивачем відповідачу послуг на загальну суму 1 260 376,79 грн. підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками сторін актами наданих послуг з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, а саме : ОСОБА_1 № 1 від 31.01.2015р. на суму 277 055,70 грн. за січень 2015р., ОСОБА_1 № 2 від 28.02.2015р. на суму 240 180,78 грн. за лютий 2015р., ОСОБА_1 № 3 від 31.03.2015р. на суму 234 402,42 грн. за березень 2015р., ОСОБА_1 № 4 від 30.04.2015р. на суму 428 248,65 грн. за квітень 2015р., ОСОБА_1 № 5 від 31.05.2015р. на суму 50 310,61 грн. за травень 2015р., ОСОБА_1 № 6 від 30.06.2015р. на суму 30 178,63р. за червень 2015р.
Крім того, позивачем було пред'явлено відповідачеві рахунки на оплату отриманих послуг, а саме : № 1312-01 від 31.01.2015 р., № 1401-02 від 28.02.2015 р., № 1487-03 від 31.03.2015 року, № 1659-04 від 30.04.2015 р., № 1839-05 від 31.05.2015 р., № 1827-06 від 30.06.2015 р.
З огляду на те, що відповідач протягом тривалого часу проводив оплату за отримані ним послуги з порушенням встановлених Договором строків та не у повному обсязі, 14.07.2015 р. на адресу останнього позивачем було направлено Вимогу № 22-6132, відповідно до якої позивач вимагав в семиденний термін з моменту її отримання сплатити заборгованість у розмірі 838 487,34 грн. 31.07.2015 р. позивач отримав від відповідача відповідь на вищезазначену вимогу, відповідно до якої відповідач зазначив, що він вживає всіх можливих заходів для вирішення питання погашення заборгованості в якнайкоротший термін та пропонує заключити договір реструктуризації заборгованості терміном на 1 рік..
За даними позивача в порушення умов Договору відповідачем проведено часткову оплату вартості отриманих послуг та з порушенням термінів. На момент подання позову заборгованість відповідача за отримані послуги складала 542 174,32 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості відповідача та не спростовується відповідачем.
Після порушення провадження у справі вказана заборгованість відповідачем сплачена у повному обсязі, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме : платіжним дорученням № 1502 від 30.11.2015р., спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання № 2439/в за рахунок загального фонду Державного бюджету України від 19.11.2015р.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом (в редакції прийнятої судом до розгляду в даному позовному провадженні заяви (вх.. № 17891 від 09.12.2015р.) про стягнення з відповідача 199 385,52 грн. заборгованості, з яких: 186 046,50 грн. пені та 9 875,50 грн. 3% річних, 3 463,52 грн. інфляційних нарахувань.
При винесенні рішення суд виходив з наступного.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору про надання послуг.
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 903 Цивільного кодексу України надані позивачем послуги оплатив з порушенням з порушенням встановлених строків. Дана обставина відповідачем не спростована.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 463,52 грн. інфляційних нарахувань, 9 875,50 грн. 3% річних за період з 04.05.2015 р. по 31.10.2015 р. (з урахуванням моменту виникнення зобо"вязань щодо оплати за протранспортований природний газ за кожний окремий місяць), суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").
Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами та доповненнями) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
У п. 7.3 Договору сторони узгодили, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 186 046,50 грн. пені за період з 04.05.2015 р. по 31.10.2015 р. (з урахування моменту виникнення у відповідача зобов"язань з оплати протранспортованого природного газу по кожному окремому акту), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 9.1.3").
Як вже зазначалось у описовій частині даного рішення, відповідач у відзиві просив суд зменшити розмір пені до 10% з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Зокрема, ПАТ "Гадячгаз" просило суд врахувати наявність жорстких нормативів НКРЕ щодо відрахувань від надходжень постачальника при розрахунках за послуги з транспортування внутрішньопромисловими газопроводами, вжиття відповідачем заходів щодо зменшення заборгованості шляхом зарахування зустрічних вимог на загальну суму 10239,79 грн., вжиття відповідачем протягом тривалого періоду належних заходів щодо підтримання платіжної дисципліни побутових споживачів для забезпечення рівня розрахунків із НАК “Нафтогаз України” (продавцем ресурсу природного газу) та газотранспортними організаціями, в тому числі і ГПУ “Полтавагазвидобування”; тяжке фінансове становище товариства; відсутність збитків для позивача; необхідність здійснення ремонту газопроводів, їх реконструкцію та модернізацію.
Розглянувши заявлене відповідачем клопотання про зменшення розміру пені до 10%, суд дійшов висновку, що останнє задоволенню не підлягає за наступного мотивування.
Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд має право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Пунктом 1 ст. 233 ГК України визначено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно роз'яснень Вищого господарського суду України, викладених у п. 3.17.4. постанови Пленуму від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.
Судом не приймаються як правомірні доводи відповідача, наведені у відзиві та додаткових поясненнях, в обгрунтування зменшення розміру пені.
Враховуючи вищевикладене, те, що сторони перебувають у рівних умовах, у договорі вони узгодили порядок нарахування пені та її розмір, суд не вбачає наявність виняткових обставин, які б стали підставою для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 10%.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 186 046,50 грн. пені, 9 875,50 грн. 3% річних, 3 463,52 грн. інфляційних нарахувань підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Крім того, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України від 08.07.2011р. № 3674-VІ "Про судовий збір" повернення судового збору здійснюється за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про повернення позивачу з державного бюджету сплаченої суми судового збору в розмірі 8137,49 грн. у зв'язку з задоволенням судом заяви про зменшення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Гадячгаз" (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, 26а , ідентифікаційний код юридичної особи 05524660) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ-53, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код юридичної особи 30019775) в особі філії - Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" (36008, м. Полтава, вул. Фрунзе, 173, ідентифікаційний код особи 0053100) 186 046,50 грн. пені, 9 875,50 грн. 3% річних, 3 463,52 грн. інфляційних нарахувань та 2990,78 грн. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.
4. Повернути Публічному акціонерному товариству "Укргазвидобування" (04053, м. Київ-53, вул. Кудрявська, 26/28, ідентифікаційний код юридичної особи 30019775) в особі філії - Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" (36008, м. Полтава, вул. Фрунзе, 173, ідентифікаційний код особи 0053100) 8 137,49 грн. витрат по сплаті судового збору, сплаченого платіжним дорученням №341 від 10.11.2015 р. на суму 11 128,27 грн. (оригінал в матер. справи, а.с - 9).
Повне рішення складено 18.01.2016 р.
Суддя Киричук О.А.