ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022, м. Харків, проспект Леніна, б.5, inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
13 січня 2016 року Справа № 913/1167/15
Провадження №34/913/1167/15
Господарський суд Луганської області у складі:
судді Іванова А.В.
при секретарі судового засідання Калашніковій В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства КБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Луганськ
про стягнення заборгованості в розмірі 39 099,66 грн.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" (позивач) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 39 099,66 грн. В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за Kредитним договором №59-OVM від 25.06.2011 року, в частині повного та своєчасного повернення кредиту та сплати платежів, встановлених договором; в якості правових підстав позову - на положення ст.ст. 526, 527, 530, 610 Цивільного кодексу України.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 10.12.2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 22.12.2015 року на 15:00 год.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.12.2015 року розгляд справи було відкладено на 13.01.2016 року о 15:15 годині.
Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином та своєчасно. Разом з тим, 13.01.2016 року до господарського суду Луганської області від представника позивача надійшло клопотання, про розгляд справи за його відсутності, з посиланням на неможливість його явки. Крім того, у вказаному клопотанні представник позивача зазначив, що на заявлених позовних вимогах наполягає.
Так, суд розглянувши вказане клопотання представника позивача, визнав його таким, що не суперечить вимогам чинного законодавства та інтересам сторін у справі, а тому задовольняє його.
Представник відповідача в призначене судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, причини неявки суду не відомі.
Оскільки відповідач у справі знаходиться на території проведення АТО, відповідно до приписів пп.4 п.6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.09.2014 № 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" інформація про час і місце судового засідання була розміщена на сторінці господарського суду Луганської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/), про що свідчить роздрукована сторінка з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, а також з огляду на те, сторони були попередженні про розгляд справи за наявними матеріалами у разі їх нез'явлення в засідання суду, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд встановив наступне.
25.06.2011 року між Публічним акціонерним товариством Комерційним Банком «Приватбанк» (позивачем, Банк) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, клієнт, позичальник) було укладено кредитний договір № 59-ОVМ про надання «Мікрокредиту». (надалі - Договір).
У відповідності з умовами вказаного Договору, позивач (п.1.1.), при наявності вільних грошових ресурсів, зобов'язаний здійснювати овердрафтове обслуговування відповідача, яке полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта № НОМЕР_2, відкритому у Банку, за рахунок кредитних коштів у межах встановленого ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку.
Відповідно до п. А.2 Договору, позивач надав відповідачу кредитний ліміт у розмірі 22000,00 грн.
В п.п. 1.3. Договору зазначено, що ліміт - це сума грошових коштів, в межах якої Банк зобов'язується проводити оплату розрахункових документів Клієнта понад зали шок грошових коштів на його поточному рахунку, а згідно з п.п. А.2 ліміт Договору складає 22000 грн. 00 коп.; з п.п. А.З строк проведення платежів для поповнення оборот них коштів Клієнта встановлено до 25.06.2012 року; з п.п. А.4 період безперервного користування кредиту складає не більше 30 днів.
Відповідно до п.п. 1.5. Договору, кредитування клієнта здійснюється Банком в межах строку і в межах встановленого кредитного ліміту. Періодом безперервного користування кредитом є період часу, на протязі якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку Клієнта. Початком безперервного користування кредитом рахується перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредиту. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченню якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо.
Згідно з п.п. 1.2 Договору кредит надається в обмін на обов'язок Клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків та винагороди в передбачені договором строки, а саме: п.п. А.7 Договору передбачено, що за користування кредитом Позичальник сплачує відсотки в роз мірі 24% на рік, а відповідно до п.п. А.8 при порушенні клієнтом будь-якого з зобов'язань по погашенню кредиту Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом в розмірі 48% на рік від суми залишку непогашеної заборгованості.
Відповідно до п.п. 2.2 Договору Клієнт зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, сплатити нараховані відсотки, погашати кредит в строки, в порядок встановлені договором, сплатити банку винагороду.
Порядок розрахунків проводиться згідно з п. 4 Договору, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати списання коштів з позичкового рахунку, або з дати першого траншу після нульового сальдо по цьому Договору, за умови відсутності простроченої заборгованості по Договору, до дати погашення кредиту згідно п.п. 1.4, 1.5., 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4, 2.2.17 Договору, Позичальник сплачує відсотки за користування кредитом, зазначені у п. А.7 Договору.
Відповідно до ст. 212 ЦК України при порушенні клієнтом зобов'язань, передбачених пп. 1.4, 1.5., 2.2.3, 2.2.4, 2.2.5, 2.3.4, 2.2.17 Договору, Позичальник сплачує Банку відсотки за користування кредитом, зазначені у п.А.7 Договору.
Відповідно до п. 5.1 Кредитного договору при порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань: по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 2.2.2, 4.1, 4.2,4.3 даного договору; термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 1.2,1.5,2.2.3,2.2.4,2.2.5,2.3.4 даного кредиту; винагороди, передбаченого п.п.2.2.7,4.4,4.10 даного договору, Позичальник сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який виплачується пеня,( в % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
П. 5.7. Договору, передбачено, в разі порушення позичальником термінів платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку в судові органи, позичальник сплачує Банку штраф, розрахований по формулі: 1000,00 грн. + 5 % від суми боргу.
Як встановлено судом, прийняті на себе зобов'язання по вказаному договору № 59-ОVМ про надання «Мікрокредиту» від 25.06.2011 року позивач виконав належним чином, своєчасно та повністю, встановивши на рахунок кредитний ліміт.
Відповідач порушив зобов'язання за Кредитним договором щодо своєчасної та повної сплати кредиту та процентів за користування кредитом, в зв'язку з чим за ним уторилась заборгованість за договором про надання «Мікрокредиту» № 59-ОVM від 25.06.2011 р. станом на 04.11.2015 року має заборгованість - 68072.46 гри., яка складається з наступного:
-22742,22 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
-20000,00 грн. - заборгованість по кредиту;
-21136,31 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;
-1000,00 грн. - штраф, фіксована частина;
-3193,93 грн. - штраф, відсоткова частина.
Разом з тим, рішенням господарського суду Луганської області по справі №4/5014/3198/2012 від 24.12.2012 року з ФОП ОСОБА_1 було стягнуто на користь позивача ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитом у сумі 20000,00 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 7622,22 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання за кредитним договором у сумі 1350,58 грн.
Отже, станом на момент розгляду справи не сплачено залишається сума в розмірі 39099,66 грн., що складається з:
15120,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
19785,73 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;
1000,00 грн. - штраф, фіксована частина;
3193,93 грн. - штраф, відсоткова частина.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам суд, виходить з наступного.
Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту (ст. 345 ГК України).
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Крім того, відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Статтями 546, 549 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання.
Як передбачено ст. 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Відповідно до вимог статті 229 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно ч. 2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За таких обставин суд вважає доведеним факт порушення відповідачем умов діючого законодавства та умов Договору та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 15120,00 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом у повному обсязі .
Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (штраф, пеня).
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши нарахування надані позивачем, щодо стягнення пені в розмірі 19785,73 грн. за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 1000,00 грн. - штраф, фіксована частина та 3193,93 грн. - штрафу, відсоткова частина, відповідно до п.5.7 Договору, суд приходить до висновку, що даний розрахунок не суперечить вимогам чинного законодавства, нарахований вірно, з урахуванням чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 629, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст.173, 179, 193, 216, 217, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ІПН: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 15120,00 грн.; 19785,73 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 1000,00 грн. - штрафу (фіксована частина), 3193,93 грн. - штрафу (відсоткова частина) та сплачений судовий збір в розмірі 1218,00 грн.
Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено та підписано 16.01.2016 року.
Суддя А.В.Іванов