ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.01.2016
Справа №910/30208/15
Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД» до товариства з обмеженою відповідальністю «ІСОЛЬ» про стягнення 78477,70 грн,
за участю представників:
від позивача: не з'явилися;
від відповідача: не з'явилися,
У листопаді 2015 року до Господарського суду міста Києва звернулося ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД» із позовом до ТОВ «ІСОЛЬ», яким заявлено позовні вимоги про стягнення з останнього 78477,70 грн, з яких: 62645,30 грн - сума основної заборгованості; 8767,87 грн - штраф; 6265,90 грн - пеня; 371,30 грн - 3 % річних та 427,33 грн - втрати від інфляції.
Позов мотивований порушенням відповідачем грошового зобов'язання за договором фінансового лізингу від 20.10.2014 № 3266-01/10/14-Н до Генерального договору фінансового лізингу від 20.10.2014 № 3266.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 прийнято позов ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД» до розгляду та порушено провадження у справі № 910/30208/15.
Сторони своїх повноважних представників в жодне судове засідання не направили, обґрунтованих пояснень з цього приводу до суду не подали, хоча були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду даної справи в порядку, встановленому ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, тобто належним чином. Більш того, у матеріалах справи містяться повідомлення поштового зв'язку про вручення уповноваженим особам сторін справи поштових відправлень завчасно.
Відповідач своїм правом, наданим ст. 59 ГПК, не скористався, відзив на позов до суду не подав, а тому відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 12 січня 2016 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено таке.
Між ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД», як лізингодавцем, та ТОВ «ІСОЛЬ», як лізингоодержувачем, укладено Генеральний договір фінансового лізингу від 20.10.2014 № 3266 (генеральний договір) та договір фінансового лізингу від 20.10.2014 № 3266-01/10/14-Н до Генерального договору (далі - договір).
У відповідності до предмета договору лізингодавець набуває у свою власність і передає на умовах фінансового лізингу у платне володіння та користування замовлене лізингоодержувачем майно: автомобіль RENAULT Dokker, детальний опис згідно Специфікації - додаток № 2 до договору, 2013 року випуску, загальною вартістю 298875,00 грн (далі - предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов генерального договору, а в кінці строку дії договору має право придбати предмет лізингу у власність за викупною вартістю, визначеною у відповідному договорі (під викупною вартістю слід розуміти останній лізинговий платіж в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу, розмір якого визначений у відповідному договорі) (п. 1.1 генерального договору та п. 3 договору).
Згідно з п. 1.2 генерального договору та п. 5 договору лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк 36 місяців з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі.
Як передбачено п. 2.1 генерального договору, всі платежі за користування предметом лізингу лізингоодержувач зобов'язаний здійснювати в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця. Лізингоодержувач зобов'язаний оплачувати лізингові платежі незалежно від виставляння та отримання рахунків лізингодавця. У разі необхідності рахунки на оплату можуть надаватися лізингодавцем по факсу та/або на e-mail лізингоодержувача. Лізингові платежі включають платежі в погашення (компенсацію) вартості предмета лізингу і винагороду (комісію) лізингодавця за наданий в лізинг предмет лізингу та інші платежі, які встановлюються у додатках до генерального договору та/або до договору.
Всі чергові лізингові платежі за користування предметом лізингу лізингоодержувач зобов'язаний оплатити не пізніше за дату та в сумі, які встановлені для їх оплати відповідно до графіка платежів договору (п. 2.4 генерального договору).
Відповідно до п. 3.4 генерального договору приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом підписання сторонами акта прийому-передачі предмета лізингу. Одночасно з актом прийому-передачі предмета лізингу лізингоодержувачу передається реєстраційна, технічна документація, договір страхування цивільної відповідальності та інші документи зі страхування, а також оформляється весь необхідний для цілей бухгалтерського і податкового обліку комплект документів (видаткова накладна, податкова накладна).
Згідно з п. 7.1 генерального договору за невиконання або неналежне виконання умов генерального договору та/або договору лізингоодержувач несе таку відповідальність:
7.1.1. за несвоєчасну оплату лізингових платежів за договором та інших платежів, передбачених генеральним договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення;
7.1.2. у разі несвоєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів за договором, крім пені, передбаченої п. 7.1.1 генерального договору, лізингоодержувач оплачує штраф в залежності від терміну заборгованості: при затримці платежу від 2 (двох) до 10 (десяти) днів - у розмірі 5 % (п'яти відсотків) від суми простроченої заборгованості, від 11 (одинадцяти) до 20 (двадцяти) днів - 10 % (десять відсотків) від суми простроченої заборгованості, понад 20 (двадцять) днів - 15 % (п'ятнадцять відсотків) від суми простроченої заборгованості.
Також сторонами укладено до договору графік внесення лізингових платежів, який є додатком № 1 до договору.
Додатковими угодами від 27.10.2014 № 1 та від 09.04.2015 № 2 до договору сторонами викладено графік внесення лізингових платежів в іншій редакції.
Судом встановлено, що 27 жовтня 2014 року лізингодавцем передано, а лізингоодержувачем отримано предмет лізингу, що підтверджується актом прийому-передачі предмета лізингу від 27.10.2014, підписаного сторонами договору і скріпленого відбитками їх печаток (засвідчена копія вказаного акту міститься у матеріалах справи).
Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
У відповідності до ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
Спір між сторонами справи виник, як стверджує позивач, внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання за договором та генеральним договором, останнім порушено графік внесення лізингових платежів у зв'язку із чим, ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД» звернулося до суду із даним позовом.
Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч. 1 ст. 16 названого Закону).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Так, судом встановлено, що 09 червня 2015 року позивачем було надіслано відповідачеві лист від 31.05.2015 № 1704-УПК, яким лізингодавець вимагав від лізингоодержувача погашення заборгованості за договором та сплати неустойки (копія вказаного листа і докази його надіслання містяться у матеріалах справи у вигляді засвічених копій).
Докази реагування відповідачем на лист-вимогу позивача від 31.05.2015 № 1704-УПК матеріали справи не містять.
Отже, як встановлено судом, що спірним періодом є травень 2015 року по жовтень 2015 року, включно. Згідно із графіком внесення лізингових платежів, викладеного у додатку від 09.04.2015 № 2, відповідач у спірний період зобов'язаний був сплатити 74267,40 грн по 12377,90 грн кожного із вказаних місяців до 27 числа.
Однак, лізинговий платіж за травень відповідачем оплачено частково у сумі 11622,10 грн, а решта платежів залишені несплаченими.
Суд відзначає, що доказів належної сплати відповідачем лізингових платежів в сумі 62645,30 грн на користь позивача на підставі генерального договору і договору матеріали справи не містять.
За приписами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 34 ГПК).
Підсумовуючи сукупність встановлених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача боргу в сумі 62645,30 грн підлягає задоволенню повністю, з тих підстав, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином останнім доведено, документально підтверджено, і в той же час відповідачем в порядку, визначеному статтями 33 і 34 ГПК України, не спростовано.
Таким чином, з наведеного слідує, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за договором (ст. 610 ЦК України), тому він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 ЦК України), а відтак є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача неустойки (пені і штрафу) та нарахувань , передбачених ст. 625 ЦК України, які нараховані за період прострочення по 06 листопада 2015 року.
Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Приписами ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, враховуючи, що у правовідносинах сторін договору має місце допущене відповідачем порушення грошового зобов'язання, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 6265,90 грн, штрафу в сумі 8767,87 грн, а також 3 % річних в сумі 371,30 грн та втрат від інфляції в сумі 427,33 грн є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунками позивача, які перевірені і визнані судом вірними.
За приписами ч. 5 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ІСОЛЬ» (03680, м. Київ, вулиця Велика Кільцева, будинок 4, корпус 55, літера "М"; ідентифікаційний код 36619771) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ ЛІЗИНГОВИЙ ФОНД» (04205, м. Київ, проспект Оболонський, будинок 35-А, офіс 301; ідентифікаційний код 37859096) основну заборгованість в сумі 62645,30 (шістдесят дві тисячі шістсот сорок п'ять) грн 30 коп.; штраф в сумі 8767,87 (вісім тисяч сімсот шістдесят сім) грн 87 коп.; пеню в сумі 6265,90 (шість тисяч двісті шістдесят п'ять) грн 90 коп.; 3 % річних в сумі 371,30 (триста сімдесят одна) грн 30 коп.; втрати від інфляції в сумі 427,33 (чотириста двадцять сім) грн 33 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1218,00 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18 січня 2016 року.
Суддя Я.А. Карабань