ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
13.01.2016Справа №910/28710/15
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участі секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/28710/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Жанетт Україна», м. Київ,
до товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна», м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Схід Відбудова», м. Маріуполь,
про стягнення 202 615,33 грн.,
за участю представників:
позивача - Романенко О.Д. (довіреність від 12.10.2015 № б/н);
відповідача - Медецький М.Л. (довіреність від 12.05.2015 № 120515);
третьої особи - не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Жанетт Україна» (далі - ТОВ «Жанетт Україна») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» (далі - ТОВ «ТД «Практікер Україна»): 127 229,20 грн. заборгованості за поставлений товар; 3 712,30 грн. 3% річних; 71 673,83 втрат від інфляції, а всього 202 615,33 грн., відповідно до умов договору купівлі-продажу від 23.07.2012 № 095511 (далі - Договір).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2015 порушено провадження у справі; призначено судовий розгляд на 15.12.2015.
14.12.2015 відповідач подав суду: клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю прибути у судове засідання; клопотання про фіксування судового процесу технічними засобами; клопотання про залучення до участі у справі іншого відповідача, а саме товариства з обмеженою відповідальністю «Схід Відбудова» (далі - ТОВ «Схід Відбудова»).
15.12.2015 позивач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про залучення до участі у справі іншого відповідача та заслухавши думку позивача, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2015 розгляд справи було відкладено на 13.01.2016; продовженл строк розгляду спору на п'ятнадцять днів; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «Схід Відбудова».
13.01.2015 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому вказав таке:
- позовні вимоги виникли з відносин, що мають місце на підставі положень Додаткової угоди від 24.03.2015 № 1до Договору (далі - Додаткова угода);
- Договір було укладено позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАКТІКЕР УКРАЇНА» (далі - ТОВ «ПРАКТІКЕР УКРАЇНА»), а відповідно до Додаткової угоди здійснювалась заміна сторони в даних правовідносинах. Так, від ТОВ «ПРАКТІКЕР УКРАЇНА» права та обов'язки за Договором перейшли до відповідача. Крім того, відповідач з моменту укладення Додаткової угоди набув статусу поручителя за попередніми зобов'язаннями ТОВ «ПРАКТІКЕР УКРАЇНА» (на умовах солідарної відповідальності);
- позивач висуває до відповідача грошові претензії за зобов'язаннями оплати товару, що був поставлений первісному боржнику - ТОВ «ПРАКТІКЕР УКРАЇНА» (внаслідок перейменування на даний час має назву ТОВ «СХІД ВІДБУДОВА»);
- пунктом 2 Додаткової угоди узгоджено, що поставки товарів позивачем, з моменту укладення угоди, якщо про інше сторони не погодилися окремо, здійснюються за замовленнями відповідача та на користь відповідача в порядку та на умовах, визначених Договором;
- згідно з пунктом 3 Додаткової угоди первісний боржник (ТОВ «СХІД ВІДБУДОВА») як сторона, яка вибуває із зобов'язання, відмовляється від права замовляти та обов'язку приймати товари позивача;
- не зважаючи на це, відповідно до пункту 5 Додаткової угоди сплата зобов'язань ТОВ «СХІД ВІДБУДОВА», які виникли за Договором поставки в якому відбувається заміна сторони, включаючи зобов'язання визначені пунктом 4 Додаткової угоди, з моменту її укладення, якщо сторони не домовилися про інше, здійснюється ТОВ «СХІД ВІДБУДОВА» до їх повного виконання. При цьому, відповідач поручається за виконання ТОВ «СХІД ВІДБУДОВА» визначених зобов'язань. В разі невиконання ТОВ «СХІД ВІДБУДОВА» визначених зобов'язань, ТОВ «СХІД ВІДБУДОВА» та відповідач несуть солідарну відповідальність за їх виконання. Всі взаємовідносини між ТОВ «СХІД ВІДБУДОВА» та відповідачем стосовно даного регулюються окремою угодою між ними. З наведеного вбачається, що Додаткова угода містить ознаки договору поруки;
- обсяг (сума) зобов'язання за договором поруки є істотною умовою;
- ціну договору поруки так і не було узгоджено сторонами такого можливого правочину. Хоча таке узгодження відповідачем та ТОВ «Схід Відбудова» визначене як обов'язкове в угоді від 10.04.2015 №17\жнт на предмет врегулювання окремих аспектів відносин сторін Додаткової угоди №1 від 24.03.2015р. до Договору №09551 від 23.07.2012р.;
- отже, з урахуванням не закріплення суми зобов'язання старого боржника, ціни поруки, а також розміру зобов'язання відповідача, договір поруки не може вважатись укладеним відповідно до закону, а отже, в силу частини першої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), умова про відповідальність відповідача за зобов'язаннями ТОВ «СХІД ВІДБУДОВА» (пункт 5 Додаткової угоди) є недійсною, що відповідач окремо доводить в позовній заяві з відповідним предметом;
- з огляду на наведене, відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник позивача у судовому засіданні 13.01.2016 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні 13.01.2016 надав пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.
Представники третьої особи у судове засідання 13.01.2016 не з'явилися; про причини неявки суд не повідомили; вимоги ухвали суду від 15.12.2015 не виконали.
Ухвали Господарського суду міста Києва були надіслані учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Крім того, до матеріалів справи долучено конверт з ухвалою суду, який повернуто з адреси третьої особи з відміткою пошти «відсутня адреса».
Разом з тим, судом було надіслано ухвалу на адресу, яка зазначена у заяві відповідача та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розглянув справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 13.01.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.
Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи та на вимогу відповідача здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,
23.07.2012 ТОВ «Жанетт Україна» (постачальник) та ТОВ «Практікер Україна» (після зміни найменування «ТОВ Схід Відбудова»; покупець) було укладено Договір, за умовами якого:
- замовлення розміщуються від імені покупця або від імені асоційованих закупівельних компаній котрі в даному випадку є стороною Договору (пункт 2.1 Договору);
- поставки здійснюються до місця прийняття товарів за рахунок постачальника на умові DDP (доставлено, мито сплачено) (пункт 3.1 Договору);
- ціни погоджені сторонами на відповідну дату замовлення, є чинними для всіх поставок, додаткових замовлень та подальших поставок впродовж строку дії договору, крім випадків, коли сторони письмово у явно вираженій формі погодяться про застосування нових цін. Збільшення ціни, зокрема внаслідок інфляції, також підлягає окремому погодженню сторонами у вказаній формі (пункт 6.1 Договору);
- за відсутності окремої угоди Договір набуває чинності після підписання. Він може бути розірваний обома сторонами шляхом направлення повідомлення рекомендованим листом за шість місяців до закінчення кожного календарного року (пункт 10.1 Договору).
Крім того, до Договору були підписані: загальні умови поставки та надання послуг № 095531; додаток № 1; додаток № 2; додаток № 3; договір про умови від 01.01.2012 № 095521; договір про умови від 01.01.2013 № 095522; додаток № 4.
Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - ОСОБА_3 та від відповідача ОСОБА_4, який діяв на підставі статуту та ОСОБА_5, який діяв на підставі наказу, та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.
Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Отже, укладений позивачем і третьої особою Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач на виконання умов Договору з 23.07.2012 по 25.06.2014 здійснював поставку товару третій особі, а ТОВ «Практікер Україна» оплачувало отриманий товар.
24.03.2015 ТОВ «ПРАКТІКЕР УКРАЇНА», ТОВ «ЖАНЕТТ УКРАЇНА» (постачальник) і ТОВ «ТД «ПРАКТІКЕР УКРАЇНА» було укладено Додаткову угоду, за умовами якої:
- враховуючи положення статті 520 ЦК України та інших чинних на момент підписання Додаткової угоди норм законодавства України, сторони, з метою врегулювання відносин, які між ними склались, вирішили замінити одну із сторін в зобов'язанні за Договором, таким чином, всі права та обов'язки, якщо іншого не передбачено Додатковою угодою, за вказаним Договором переходять від ТОВ «ПРАКТІКЕР УКРАЇНА» до нового покупця за Договором, починаючи з 24.03.2015 (пункт 1 Додаткової угоди);
- поставки товарів постачальником, з моменту укладання Додаткової угоди, якщо про інше сторони не погодились окремо, здійснюються за замовленнями нового покупця та на користь нового покупця в порядку та на умовах, визначених Договором (пункт 2 Додаткової угоди);
- ТОВ «ПРАКТІКЕР УКРАЇНА», як сторона, яка вибуває із зобов'язання, відмовляється від права замовляти та обов'язку приймати товари постачальника (пункт 3 Додаткової угоди);
- сторони стверджують, що з метою фіксації суми зобов'язань, які утворились на момент укладання Додаткової угоди, ТОВ «ПРАКТІКЕР УКРАЇНА» та постачальник укладають акт звірки взаєморозрахунків (пункт 4 Додаткової угоди);
- сплата зобов'язань ТОВ «ПРАКТІКЕР УКРАЇНА», які виникли за Договором в якому відбувається заміна сторони, включаючи зобов'язання визначені пунктом 4 Додаткової угоди, з моменту укладання Додаткової угоди, якщо сторони не домовляться про інше, здійснюється ТОВ «ПРАКТІКЕР УКРАЇНА» до їх повного виконання. При цьому, новий покупець поручається за виконання ТОВ «ПРАКТІКЕР УКРАЇНА» визначених зобов'язань. В разі невиконання ТОВ «ПРАКТІКЕР УКРАЇНА» визначених зобов'язань, ТОВ «ПРАКТІКЕР УКРАЇНА» та новий покупець несуть солідарну відповідальність за їх виконання. Всі взаємовідносини між ТОВ «ПРАКТІКЕР УКРАЇНА» та новим покупцем стосовно даного регулюються окремою угодою між ними (пункт 5 Додаткової угоди);
- зобов'язання зі сплати вартості товарів, поставлених після укладення Додаткової угоди за замовленнями нового покупця, виконується новим покупцем в порядку та на умовах, визначених Договором (пункт 6 Додаткової угоди);
- інших змін до Договору не вноситься. Договір діє та тлумачиться сторонами в редакції чинній на момент укладення цієї Додаткової угоди (пункт 7 Додаткової угоди);
- Додаткова угода вступає в силу з дати її підписання і є невідємною частиною Договору (пункт 8 Додаткової угоди).
Додаткова угода підписана уповноваженими особами, а саме, від позивача - ОСОБА_3 (директор), від третьої особи - генеральним директором ОСОБА_6 та представником ОСОБА_7, та від відповідача - генеральним директором ОСОБА_8, та скріплено печатками.
Додаткова угода у встановленому порядку не оспорена, не розірвана, не визнана недійсною; доказів протилежного суду подано не було.
Таким чином, Додаткова угода є дійсною, укладеною належним чином та є обов'язковою для виконання учасниками процесу.
Отже, укладена Додаткова угода за своєю правовою природою є змішаним правочином з елементами договору заміни сторони та договору поруки.
Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до частин першої та другої статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно із статтею 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу (статті 521 ЦК України).
Так, відповідно до статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
На виконання пункту 4 Додаткової угоди було оформлено акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2014 по 24.03.2015, відповідно до якого третя особа підтвердила заборгованість перед позивачем у сумі 138 982,14 грн.
Відповідно до Договору про умови, що є невід'ємним додатком до Договору, строк платежу за поставлений товар складає 90 днів з моменту надходження товару.
Остання поставка товару відбулась 25.06.2014, згідно видаткової накладної від 25.06.2014 № 409.
Таким чином, зобов'язання з оплати поставленого товару настало 25.09.2014.
З моменту підписання Додаткової угоди відповідач частково виконав зобов'язання за Договором та Додатковою угодою, а саме погасив заборгованість у сумі 11 752,94 грн.
Отже, заборгованість за Договором складає 127 229,20 грн.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що:
- обсяг (сума) зобов'язання за договором поруки є істотною умовою;
- ціну договору поруки так і не було узгоджено сторонами такого можливого правочину, хоча таке узгодження відповідачем та третьою особою визначене як обов'язкове в угоді від 10.04.2015 №17\жнт на предмет врегулювання окремих аспектів відносин сторін Додаткової угоди №1 від 24.03.2015р. до Договору №09551 від 23.07.2012р. (далі - Угода від 10.04.2015);
- отже, з урахуванням не закріплення суми зобов'язання старого боржника, ціни поруки, а також розміру зобов'язання відповідача, договір поруки не може вважатись укладеним відповідно до закону, а отже, в силу частини першої статті 203 ЦК України, умова про відповідальність відповідача за зобов'язаннями ТОВ «СХІД ВІДБУДОВА» (пункт 5 Додаткової угоди) є недійсною.
Доводи відповідача є необґрунтованими, виходячи з такого.
Уклавши Додаткову угоду учасники процесу чітко, визначили її умови, зокрема в частині, що стосується поруки.
Так, учасники процесу визначили, що відповідальність відповідача та третьої особи є солідарною та включає в себе зобов'язання, які виникли до укладення Додаткової угоди (пункт 5 Додаткової угоди).
Крім того, сума поруки була визначена, на виконання пункту 4 Додаткової угоди, шляхом оформлення відповідного акту.
Таким чином, підстав для визнання Додаткової угоди недійсною в порядку статті 215 ЦК України немає.
Слід звернути увагу на те, що після укладення Додаткової угоди, відповідачем були вчинені дії спрямовані на погодження з її умовами, а саме сплата грошових коштів у сумі 11 752,94 грн. на користь позивача.
За приписами чинного законодавства України позивач може звернутися з позовом щодо стягнення боргу забезпеченого порукою (солідарною) як лише до поручителя, так і до поручителя та боржника.
У даному господарському спорі позивач заявив вимоги лише до поручителя.
Разом з тим, з метою захисту інтересів боржника, судом було залучено ТОВ «Схід Відбудова» до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Що ж до посилань відповідача на Угоду від 10.04.2015, то слід звернути увагу на те, що вона є лише двосторонньою, а саме укладеною відповідачем та третьою особою, та може регулювати тільки відносини вказаних осіб, і жодним чином не може змінювати умови, які були узгоджені у тристоронній Додатковій угоді та які стосуються прав та обов'язків позивача.
За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 127 229,20 грн. є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.
Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 71 673,83 грн. втрат від інфляції та 3 712,30 грн. 3% річних. Позивач визначає період прострочення з 26.09.2014 по 15.10.2015.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони неправильні в частині визначення розміру втрат від інфляції та 3 % річних.
За розрахунком суду 3% річних складає 4 026,02 грн. та втрати від інфляції 66 073,05 грн.
Проте здійснення перерахунку судом 3% річних фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог.
Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення 3 % річних.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягає 66 073,05 грн. втрат від інфляції та 3 712,30 грн. 3% річних.
Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.
Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.
За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає частковому задоволенню.
За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1.Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Практікер Україна» (02660, м. Київ, проспект Визволителів, 5, офіс 7; ідентифікаційний код: 39320208) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Жанетт Україна» (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 7, офіс 1; поштова адреса: 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Садова, 16-Б; ідентифікаційний код: 35679337): 127 229 (сто двадцять сім тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 20 коп. боргу; 3 712 (три тисячі сімсот дванадцять) грн. 30 коп. 3% річних; 66 073 (шістдесят шість тисяч сімдесят три) грн. 05 коп. втрат від інфляції та 2 955 (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 22 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Повне рішення складено 18.01.2016.
Суддя І.Д. Курдельчук