ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.01.2016Справа №910/29245/15
За позовом Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
до Міжнародного благодійного фонду "Дітям Чорнобиля майбутнє"
про стягнення 11 907,66 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача - Пісковенко І.А.(дов. від 20.01.2015)
Від відповідача: не з"явився
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору оренди № 01/07/2011 від 01.07.2011 у розмірі 11 907,66 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.11.2015 порушено провадження у справі №910/29245/15 та призначено до розгляду на 17.12.2015.
Представник відповідача в судове засідання 17.12.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
В судове засідання 17.12.2015 прибув представник позивача та дав пояснення по справі.
Розгляд справи було відкладено на 12.01.2016.
12.01.2016 в судове засідання прибув представник позивача, дав додаткові пояснення по справі та подав суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача 6465,28 грн. суми орендної плати. Суд задовольнив дану заяву.
Враховуючи правила ст. 22 ГПК України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог, суд прийняв до розгляду подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, а спір розглядається, виходячи зі зменшеної ціни позову.
При розгляді даної заяви суд бере до уваги п.3.10. Поставнови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011, п. 14 Інформаційного листа Вищого господарського суду України " Про деякі питання порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 р. щодо застосування норм господарського процесуального кодексу України" від 29.06.2010 № 01-08/369, в яких зазначено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.
Представник позивача свої зменшені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.
В судове засідання 12.01.2016 представник відповідача вдруге не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.
Місцезнаходження відповідача за адресою, на яку було відправлено ухвали суду, адреса підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -
01.07.2011 між Головним управлінням культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), правонаступником якого є Департамент культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - позивач або орендодавець) та Міжнародним благодійним фондом "Дітям Чорнобиля майбутнє" (надалі - відповідач або орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна (нежилого приміщення) комунальної власності територіальної громади міста Києва № 01/07/2011(далі - договір) (копія договору в матеріалах справи).
Відповідно до п. 1.1. договору ОРЕНДОДАВЕЦЬ на підставі рішення Київради від 29.04.2010 - № 589/4027 (додаток 5 п.2) передає, а ОРЕНДАР приймає в оренду нерухоме майно (нежитлове приміщення) за адресою: м.Київ, бульв. Тараса Шевченка, 3 (літер "А") для розміщення адміністрації Фонду.
Згідно розділу 3 договору За користування об"єктом оренди ОРЕНДАР сплачує ОРЕНДОДАВЦЮ орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 25.03.2010 № 459/3897 (додаток 5 п.7) та відповідно до Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 № 34/91.
Розмір місячної орендної плати за перший місяць оренди (липень 2011 року) становить 536,35 грн./міс. (або 61,65 грн./кв.м) без ПДВ та без урахування індексів інфляції за червень-липень 2011 року (дивись додаток № 2).
Розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.
Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із Сторін у разі зміни Методики розрахунку та порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади м.Києва, відповідних цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України.
Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірі та порядку, визначених законодавством України, який сплачується ОРЕНДАРЕМ разом з орендною платою.
Орендна плата сплачується ОРЕНДАРЕМ, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акта приймання-передачі при поверненні об"єкта оренди ОРЕНДОДАВЦЕВІ.
Орендна плата сплачується ОРЕНДАРЕМ незалежно від наслідків господарської діяльності ОРЕНДАРЯ, щомісячно, не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок ОРЕНДОДАВЦЯ.
Розділом 4 договору встановлено, що ОРЕНДОДАВЕЦЬ зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору з додатками передати, а ОРЕНДАР прийняти об'єкт оренди по акту приймання-передачі (додаток № 3/1).
В разі непідписання акта приймання-передачі в силу вступає рішення Київради.
В акті приймання-передачі зазначається склад об"єкта оренди і його технічний стан на дату передачі.
ОРЕНДАР зобов"язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.
ОРЕНДОДАВЕЦЬ зобов'язаний забезпечувати додержання вимог Закону України "Про пожежну безпеку" у не переданих в оренду приміщеннях
ОРЕНДАР зобов'язаний забезпечити належне збереження, експлуатацію і санітарне утримання об'єкта оренди, його обладнання, інвентаря та запобігати його пошкодженню і псуванню.
ОРЕНДАР повинен забезпечити підготовку об'єкта оренди до експлуатації в осінньо-зимовий період: провести утеплення вікон, дверей, ремонт покрівлі.
Згідно з пунктом 9.1. розділу 9 даного договору, термін його дії становить не більше двох років від дати вступу в силу, тобто від 01.07.2011 по 30.06.2013.
Згідно із пунктом 4.14 вищевказаного договору Відповідач у разі закінчення дії договору зобов'язаний був передати згідно актів прийому- передати орендодавцеві орендоване ним приміщення. До Департаменту культури відповідної документації не надходило. Відповідач після закінчення терміну дії фактично перебував у орендованому приміщенні до 01.07.2015 і мав сплачувати відповідні орендні та комунальні платежі орендареві.
З 01.07.2015 між позивачем і відповідачем було укладено договір № 1 про внесення змін до раніше укладеного договору від 01.07.2011, де змінено суми орендних платежів.
В межах дії договору від 01.07.2011 та згідно відомостей наданих відділом бухгалтерського обліку та звітності Департаменту культури відповідач за період фактичного користування орендованим приміщенням з 01.07.2011 по 30.06.2015 не сплатив орендну плату на загальну суму 6465,28 грн.
Тобто на день розгляду даної справи відповідач заборгував позивачу за договором 6465,28 грн.
Даними діями відповідач порушує взяті на себе зобов'язання за вказаним договором.
Внаслідок укладення договору оренди, між сторонами, згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ст.173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор -прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст.. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона(орендодавець) передає другій стороні(орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Частина перша статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.
Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не спростовано, що відповідач має перед позивачем заборгованість зі сплати орендної плати по договору у розмірі 6465,28 грн.
Відповідач не надав суду доказів, які підтверджують відсутність у нього заборгованості зі сплати ним орендної плати.
Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.
За таких обставин, суд вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 6465,28 грн. вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити повністю.
2. Стягнути з Міжнародного благодійного фонду "Дітям Чорнобиля майбутнє" (01014, м. Київ, вул. Струтинського, буд. 6, код ЄДРПОУ 26437964) на користь Департаменту культури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01004, м. Київ, бульвар Шевченка, буд. 3, код ЄДРПОУ 02231933, р/р № 35428202027372 в ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019) основну заборгованість в сумі 6465(шість тисяч чотириста шістдесят п'ять) грн. 28 коп. та судовий збір в розмірі 1827(одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
5. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання повного тексту рішення -15.01.2016