ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
12.01.2016Справа №910/31480/15
За позовом публічного акціонерного товариства "Київенерго"
до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва
про стягнення 67 453,50 грн.
Суддя Головатюк Л.Д.
Представники :
Від позивача - Телегін Д.В.(дов. № 91/2015/11/11-15 від 11.11.2015)
Від відповідача - Турченко Д.Л. (дов. № 47.3152 від 29.12.2015)
Позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, у зв"язку з неналежним виконанням умов договору на постачання теплової енергії № 620802 від 01.11.2000 у розмірі 67 453,50 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.12.2015 порушено провадження у справі №910/31480/15 та призначено до розгляду на 12.01.2016.
06.01.2016 через відділ діловодства суду відповідач подав документи для доручення до матеріалів справи.
В судове засідання 12.01.2016 прибув представник позивача, дав пояснення по справі, документи для доручення до справи, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судовому засідання 12.01.2016 наявність заборгованості перед позивачем на заявлену суму визнав.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (далі - Позивач) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва (далі - Відповідач) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2000 № 620802 (далі - Договір).
Відповідно до п.1.1. Договору, предметом Договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим договором.
Згідно з п. 2.2.1. Договору Позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору.
Сторони у п.5.1 Договору. визначили, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.
У п. 5 Додатку 4 до Договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).
Відповідно до п. 4 Додатка 4 до Договору, Відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором, внаслідок чого за період з 01.11.2013 по 01.11.2015 виникла заборгованість за використану теплову енергію, на суму 40 947,29 грн.
Факт надання послуг підтверджується звітними відомостями за тепло та теплоносії, обліковими картками (табуляграмами) та довідкою про розрахунок основного боргу (копії в матеріалах справи).
Відносини між Позивачем та Відповідачем регулюються законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України «Про теплопостачання» від 02.06.2005, Законом України «Про електроенергетику» від 16.10.1997, «Правилами користування тепловою енергією» затвердженими Постановою КМУ від 03.10.2007, постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 17.02.2011 N 242 «Про затвердження Порядку формування тарифів на теплову енергію. її виробництво, транспортування та постачання» та ін.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про електроенергетику» та ЗУ «Про теплопостачання» енергією є електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу; теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для її купівлі продажу. Тобто, ПАТ «Київенерго» не є виробником житлово-комунальних послуг, а є постачальником (продавцем) теплової енергії як різновиду товару.
Відповідно до ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати.
Додатками 1 та 7 до Договору визначено обсяги постачання теплової енергії по будинкам та по видам постачання.
Відповідно до звернення-доручення від 01.11.2000 та умов п.5.1 договору, сторонами визначено, що облік споживання абонентом теплової енергії проводиться розрахунковим способом.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.
Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Відповідно до ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається у випадках і на умовах, встановлених договором.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати всій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
В силу частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Спірні правовідносини, які виникли у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки та поставкою продукції неналежної якості, до їх врегулювання застосовуються положення ст. 265, 268, 269 ГК України, ст. 678 - 681 ЦК України.
Відповідно до ст.688 ЦК України покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.
Відповідно до п. 1. ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із п. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення 40 947,29 грн. заборгованості за спожиту відповідачем теплову енергію по договору за період з 01.11.2013 по 01.11.2015, яку відповідач визнав.
Таким чином, судом на підставі: договору, довідки про надходження коштів за спожиту теплову енергію відповідачем, облікових карток(табуляграм) та відомостей обліку споживання теплової енергії за спірний період достеменно встановлено та відповідачем визнано, що його заборгованості за поставлену позивачем теплову енергію у гарячій воді становить 40 947,29 грн., що є у відповідності з умовами договору та ст. 692 Цивільного кодексу України безперечною підставою для задоволення вказаних позовних вимог у зв'язку з їх обґрунтованістю та доведеністю.
Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлену позивачем теплову енергію у гарячій воді не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
У зв'язку з простроченням виконання зобов'язання, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 2 357,15 грн. та інфляційні збитки в сумі 24 149,06 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Згідно розрахунку позивача, 3% річних становлять 2 357,15 грн., інфляційні збитки становлять 24 149,06 грн. Суд вважає даний розрахунок обґрунтованим та задовольняє позовні вимоги в цій частині.
Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 34, 49, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Київенерго" задовольнити повністю.
2. Стягнути з комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м.Києва (02002, м.Київ, вул.Челябінська, буд.9-Г, код ЖДРПОУ 03366612) на користь публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 00131305, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 260323000201 у ГУ по м.Києву та Київській області ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 322669, одержувач - ПАТ «Київенерго») основну заборгованість у розмірі 40 947 (сорок тисяч дев'ятсот сорок сім) грн. 29 коп., 3% річних в сумі 2 357 (дві тисячі триста п'ятдесят сім) грн. 15 коп., інфляційні збитки в сумі 24 149 (двадцять чотири тисячі сто сорок дев'ять) грн. 06 коп., та судовий збір у розмірі 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.
3. Видати наказ.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
5. Копію рішення розіслати сторонам.
Суддя Головатюк Л.Д.
Дата підписання повного тексту рішення 16.01.2016