номер провадження справи 12/146/15
про припинення провадження у справі
14.01.2016 справа № 908/6056/15
Суддя Господарського суду Запорізької області Смірнов О.Г.
за участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 908/6056/15
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Трубна металургійна компанія - Дніпро”, м. Дніпропетровськ
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Запоріжвогнетрив”, м. Запоріжжя
про стягнення 31580,61 грн.
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 11.01.16 р.
від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 18-1 від 01.01.16 р.
З метою усунення суперечностей у доводах та доказах сторін, у судовому засіданні 12.01.2016 року згідно вимог ст. 77 ГПК України була оголошена перерва до 14.01.2016 року, без винесення процесуального документу суду, за наслідком якого був складений протокол відповідно до вимог ст. 811 ГПК України.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Трубна металургійна компанія - Дніпро” звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства “Запоріжвогнетрив” про стягнення заборгованості в сумі 31580,61 грн. за договором поставки № 152 від 24.07.14 р.
22.12.2015 року на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі на підставі вимог п. 5 ст. 80 ГПК України, яке обґрунтоване наявністю укладеної між сторонами у справі третейської угоди у вигляді третейського застереження, викладеного в пунктах 9.1., 9.2. договору поставки № 152 від 24.07.14 р., про передачу спорів за даним договором, майнові вимоги за яким не перевищують еквівалент 10000 доларів США (з урахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) по основній сумі зобов'язань, на вирішення Регіонального Третейського суду України при Асоціації «Регіональна правова група». При цьому відповідач зазначає, що така форма третейського застереження відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди» і є невід'ємною частиною укладеного договору поставки № 152 від 24.07.14 р., доказів недійсності, втрати чинності чи неможливості виконання вказаної третейської угоди до матеріалів справи не надано та позивачем не наведено. Тому вважає, що даний спір підлягає вирішенню саме постійно діючим Регіональним Третейським судом України при Асоціації «Регіональна правова група».
Безпосередньо в судовому засіданні 14.01.16 р. представник позивача надав суду заперечення на клопотання відповідача про припинення провадження, оскільки вважає його необґрунтованим та безпідставним. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне:
- третейський розгляд спорів - це вид недержавної юридичної діяльності, за наявності третейської угоди позивач не втрачає право на розгляд і вирішення спору саме господарським судом;
- позивач за будь-яких умов має право на звернення до господарського суду, а позбавлення його такого права забороняється, що встановлено зокрема ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;
- право позивача на звернення до господарського суду не може бути обмежено або скасовано;
- звернення за вирішенням спору до третейського суду є правом позивача, який самостійно на свій розсуд вибирає способи захисту порушених або оспорюваних інтересів, наявність третейської угоди не свідчить про обов'язок позивача у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду, не тягне за собою позбавлення права позивача на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє господарському суду розглядати і вирішувати такий спір;
- для виникнення у третейського суду підстав для розгляду спору по суті необхідна наявність волі обох сторін, за відсутності волі однієї із сторін на звернення до третейського суду чинне законодавство України жодним чином не позбавляє цю стороною права на звернення до господарського суду;
- навіть за наявності третейського застереження в договорі та заперечень другої сторони звернення позивача з позовом до господарського суду та розгляд його господарським судом по суті є правомірним;
- до клопотання № 18-3385 від 22.12.15 р. про припинення провадження у справі не було надано жодного документа, який підтверджував би існування та роботоспроможність постійно діючого третейського суду на сьогоднішній день. Просить відмовити в клопотанні про припинення провадження повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні 14.01.16 р. підтримав подане клопотання про припинення провадження у справі та наполягав на його задоволенні.
З'ясувавши фактичні обставини справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, суд встановив:
Позовні вимоги мотивовано тим, що 24.07.2014 року між Публічним акціонерним товариством “Запоріжвогнетрив”, далі Постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Трубна металургійна компанія - Дніпро”, далі Покупець, був укладений договір поставки № 152, далі Договір, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов'язується передати, а Покупець - прийняти та оплатити вогнетривку продукцію (далі - «Товар»), на умовах, передбачених даним Договором.
Позивач в позові вказує, що на виконання умов Договору ним було здійснено оплату за товар на загальну суму 592000,00 грн. згідно доданих до матеріалів справи банківських виписок та платіжних доручень, втім відповідачем на підставі видаткових накладних № 0637 від 05.08.14 р., № 0670 від 13.08.14 р., № 0685 від 19.08.14 р., № 0734 від 27.08.14 р. був поставлений товар на загальну суму 560419,39 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем викладеної в листі позивача № 130 від 14.09.15 р. вимоги щодо перерахування надмірно сплаченої суми коштів за поставлений товар в сумі 31580,61 грн. в порядку п. 5.7. Договору, останній просить стягнути вказану заборгованість в судовому порядку.
Отже, предметом судового розгляду судового розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 31580,61 грн. у зв'язку з порушенням останнім умов договору поставки № 152 від 24.07.14 р. в частині повернення грошових коштів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до господарського суду з клопотанням про припинення провадження у справі на підставі пункту 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з наявністю між сторонами угоди про передачу спору на вирішення третейського суду у вигляді третейського застереження, викладеного в пунктах 9.1., 9.2. договору поставки № 152 від 24.07.14 р.
Приписами ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок утворення та діяльності третейських судів в Україні , в т.ч. вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб регулюються нормами Закону України «Про третейські суди» № 1701-IV від 11.05.2004 року, далі Закон.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 вказаного Закону до третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає з цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.
Частиною 1 ст. 5 Закону передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.
Так, нормою ст. 6 Закону визначено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком:
1) справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;
2) справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;
3) справ, пов'язаних з державною таємницею;
4) справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);
5) справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
6) справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт під час здійснення ним владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, державна установа чи організація, казенне підприємство;
7) справ у спорах щодо нерухомого майна, включаючи земельні ділянки;
8) справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення;
9) справ у спорах, що виникають з трудових відносин;
10) справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств,
пов'язаних із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цих товариств;
11) інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
12) справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України;
13) справ, за результатами розгляду яких виконання рішення третейського суду потребуватиме вчинення відповідних дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами та іншими суб'єктами під час здійснення ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень;
14) справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).
Стаття 4 Закону відносить до принципів організації і діяльності третейського суду утворення такого суду. Зазначений принцип реалізується через третейську угоду, тобто угоду сторін про передачу спору на вирішення третейським судом (абзац п'ятий статті 2 Закону).
Третейська угода згідно з вимогами статті 12 Закону укладається у письмовій формі у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною.
Аналіз статей 2, 5, 12 Закону України "Про третейські суди" свідчить про те, що предметом третейської угоди може бути не лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, а й будь-які інші спори, які виникатимуть між сторонами договору в майбутньому та передбачені третейською угодою. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 08.04.2015року у справі № 910/8043/14.
Пунктом 4.2. (п.п. 4.2.3.) постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” роз'яснено, що провадження у справі підлягає припиненню з посиланням на пункт 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо при розгляді справи буде встановлено, що, в тому числі, є письмова угода сторін про передачу спору на вирішення третейського суду (пункт 5 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України). Таку угоду сторони вправі укласти як до, так і після порушення провадження у справі. В останньому випадку провадження підлягає припиненню з посиланням на зазначену норму ГПК. Якщо ж таку угоду укладено до порушення провадження у справі, то:
- у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім;
- у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК. При цьому господарському суду слід мати на увазі, що третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав.
Укладений між сторонами у справі договір поставки № 152 від 24.07.14 р. містить пункт 9.2., відповідно до якого сторони визначили, що якщо спори і розбіжності, які виникли у зв'язку з даним Договором або відносно його укладення, зміни, порушення, розірвання, недійсності, не будуть врегульовані шляхом перемовин, їх вирішення здійснюється у відповідності з матеріальним правом України наступним чином:
- спори, майнові вимоги за якими перевищують еквівалент 10000 доларів США (з врахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) по основній сумі зобов'язань, вирішуються в господарських судах України (у відповідності з діючим законодавством України);
- спори, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10000 доларів США (з врахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог) по основній сумі зобов'язань, вирішуються в Регіональному Третейському суді України при Асоціації “Регіональна правова група” (у відповідності з регламентом вказаного суду), рішення якого є остаточним для сторін і підлягає виконанню сторонами в строки, зазначені в рішенні суду.
При цьому згідно з п. 9.3. Договору сплив строку дії даного договору не призводить до припинення викладеної в даному пункті згоди сторін відносно порядку вирішення спорів.
Таким чином, договір поставки № 152 від 24.07.14 р. містить в собі третейське застереження щодо передачі спорів по основній сумі зобов'язань, які виникли у зв'язку з даним Договором, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10000 доларів США (з врахуванням обмінного курсу НБУ на дату виникнення вимог), на вирішення третейського суду - Регіонального Третейського суду України при Асоціації “Регіональна правова група”.
З матеріалів справи вбачається, що в даній справі між сторонами виник спір з приводу стягнення основного боргу в сумі 31580,61 грн. у зв'язку з порушенням відповідачем умов договору поставки № 152 від 24.07.14 р. в частині повернення надмірно сплаченої суми за поставлений товар. При цьому сума основного боргу в розмірі 31580,61 грн., яка є предметом розгляду в даній справі, не перевищує еквівалент 10000 доларів США (відповідно до повідомлення НБУ від 07.12.2015р. (дата надходження позову до суду) вартість 100 Доларів США становить 2364,8624 грн.).
Відтак, враховуючи наявність між сторонами письмової третейської угоди у вигляді третейського застереження, викладеного в договорі поставки № 152 від 24.07.14 р. (п. 9.2.), яка укладена до порушення провадження у справі, не визнана недійсною та не втратила чинність, і може бути виконана сторонами, а також враховуючи наявність заперечень відповідача щодо розгляду справи в господарському суді, про що і повідомив у судовому засіданні його представник, суд дійшов висновку, що провадження у справі № 908/6056/15-г слід припинити на підставі п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Доказів оскарження вказаних пунктів договору, в т.ч. в судовому порядку, визнання їх недійсними, або визнання недійсним договору в цілому до матеріалів справи не надано.
Пунктом 5 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.
За такими обставинами провадження у справі № 908/6056/15-г за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Трубна металургійна компанія - Дніпро” до Публічного акціонерного товариства “Запоріжвогнетрив” про стягнення заборгованості в сумі 31580,61 грн. за договором поставки № 152 від 24.07.14 р., підлягає припиненню за ознаками пункту 5 статті 80 ГПК України, оскільки сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Стосовно заперечень позивача суд вважає зазначити наступне.
Припинення провадження в даній справі на підставі п. 5 ст. 80 ГПК України у зв'язку з укладенням сторонами угоди про передачу даного спору на вирішення третейського суду не призводить до порушення, обмеження чи скасування права позивача на звернення до господарського суду. Третейська угода про передання спору на розгляд третейського суду не є відмовою від права на звернення до суду, а є одним із способів реалізації права на захист своїх прав. Вказана правова позиція також викладена в рішенні Конституційного суду України від 10.01.2008 року у справі № 1-3/2008 за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців сьомого, одинадцятого статті 2, статті 3, пункту 9 статті 4 та розділу VIII "Третейське самоврядування" Закону України "Про третейські суди". При цьому завданням третейського суду згідно є захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону (ст. 3 Закону України «Про третейські суди»). Таким чином, в третейському суді відбувається захист порушених прав та інтересів в передбачений законодавством спосіб, який фактично здійснюється за згодою сторін, оформленою відповідним договором (в даному випадку договором поставки № 152 від 24.07.14 р., в якому міститься третейське застереження), який відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами. При цьому в укладеній третейській угоді сторони чітко визначили які саме спори підлягають вирішенню в господарських судах, а які - в Регіональному Третейському суді України при Асоціації “Регіональна правова група”. Відтак, враховуючи наявність укладеної між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди» і є чинною, позивач не позбавлений прав та можливості захистити своє порушене або оспорюване право або законні інтереси.
З приводу тверджень позивача що для виникнення у третейського суду підстав для розгляду спору по суті необхідна наявність волі обох сторін на звернення до третейського суду, суд вважає зазначити наступне. З аналізу норм чинного Закону України «Про третейські суди» вбачається, що підставою для розгляду третейським судом спору є наявність укладеної між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону (а саме ст. 12 Закону України «Про третейські суди»), є чинною. При цьому саме при укладенні третейської угоди сторони вже закріплюють свою згоду на передачу певних спорів, що виникнуть між ними, до третейського суду. Тобто укладена між сторонами в даній справі третейська угода вже підтверджує наявність волі обох сторін у разі виникнення певного спору, визначеного її умовами, звернутися з метою його вирішення до третейського суду.
Позиція позивача щодо правомірності розгляду господарським судом справи навіть за наявності третейського застереження в договорі та заперечень другої сторони не приймається судом до уваги з огляду на п.п. 4.2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” відповідно до якого якщо письмову угоду сторін про передачу спору на вирішення третейського суду укладено до порушення провадження у справі, то:
- у разі коли відповідач не заперечує проти розгляду справи саме господарським судом, спір підлягає вирішенню останнім;
- у випадку якщо відповідач з посиланням на згадану угоду, яка є чинною, не визнавалася недійсною і може бути виконана, наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, господарський суд має припинити провадження у справі на підставі пункту 5 частини першої статті 80 ГПК. Оскільки в даній справі третейська угода укладена сторонами в договорі поставки № 152 від 24.07.14 р., а саме в п. 9.2., тобто до порушення провадження, а відповідач заперечив проти розгляду даної справи саме в господарському суді та наполягає на вирішенні спору саме третейським судом, тому у господарського суду є підстави для застосування приписів пункту 5 частини першої статті 80 ГПК України.
Посилання позивача щодо ненадання окрім свідоцтва про реєстрацію від 30.05.06 р., жодного документа, який підтверджує існування та работоспроможність постійно діючого третейського суду Регіонального Третейському суді України при Асоціації “Регіональна правова група” на сьогоднішній день спростовуються інформацією, розміщеною на офіційному сайті Головного управління юстиції в Дніпропетровській області (www.obljust.gov.ua), відповідно до якої вказаний третейський суд зазначений в реєстрі постійно діючих третейських судів, що здійснюють свою діяльність на території Дніпропетровської області.
На підставі викладеного, керуючись п. 5 ст. 80, ст. 86 ГПК України, суд
1. Провадження у справі № 908/6056/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Трубна металургійна компанія - Дніпро” до Публічного акціонерного товариства “Запоріжвогнетрив” про стягнення заборгованості в сумі 31580,61 грн. за договором поставки № 152 від 24.07.14 р. - припинити.
Суддя О.Г. Смірнов