номер провадження справи 7/148/15
11.01.2016 Справа № 908/5998/15
За позовом Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
до відповідача Прокуратури Запорізької області, м. Запоріжжя
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1. ОСОБА_1, м. Запоріжжя
2. Державна іпотечна установа, м. Київ
Суддя Кутіщева - Арнет Н.С.
Представники:
від позивача: не з'явився.
від відповідача : ОСОБА_2, дов. № 05/2-2539-15 від 10.12.2015р.
від третьої особи: 1. ОСОБА_1.
2. не з'явився.
До господарського суду Запорізької області звернувся позивач з позовною заявою про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Запорізькою міською радою.
Ухвалою суду від 12.12.2015р. порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 11.01.2016р.
Ухвали суду були направлені на адреси сторін, в установленому законом порядку та в строк.
Представник позивача та третьої особи 2 в судове засідання 11.01.2016р. не з'явились. Позивач без поважних причин не виконав вимоги суду, не надав суду витребувані матеріали, не направив в судове засідання повноважного представника для участі у судовому засіданні. Про поважність причин неявки свого представника третя особа - 2 суд належним чином теж не повідомила.
Згідно п. 1.8 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування ГПК України", п.п. 3.9.2. «У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору».
Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК (1798-12), з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК) ( 1798-12), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови. (Підпункт 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 доповнено абзацом, згідно з Постановою Вищого господарського суду N 3 (v0003600-13) від 16.01.2013).
Сторони по справі є юридичними особами і керівники зобов'язані забезпечити явку компетентного, повноваженого представника для участі у судовому процесі, або особисто прийняти участь в судовому засіданні.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказує на те, що прокуратура Запорізької області не повинна відповідати за позовом, поскільки не є суб'єктом спірних матеріально-правових відносин та не має обов'язків, які з них випливають, перед позивачем. По суті предмету спору свою правову позицію в відзиві прокуратурою не зазначено.
Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.
Спір розглядається згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.
Судове засідання проводилось без застосування засобів технічної фіксації судового процесу за клопотанням присутніх в судовому засіданні представників сторін.
Розгляд справи закінчено оголошенням рішення суду в повному об'ємі в присутності представника відповідача та третьої особи 1.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконання, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності , та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав:
Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права являється визнання права.
Пунктом 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, встановлено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ст. ст. 319, 321, 391 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Здійснення права власності може бути обмежено або припинено виключно у випадках і в порядку встановлених законом, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Розпорядженням КМУ від 29.12.2009 №1665-р «Питання надання громадянам квартир, що придбані Державною іпотечною установою, у м. Запоріжжі», затверджені погоджені Координаційною радою з питань розподілу квартир, що придбані Державною іпотечною установою, при Кабінеті Міністрів України поіменні списки громадян, яким надаються придбані у м. Запоріжжі (вул. Розваги. 27. та вул. Товариська, 68) квартири. Державній іпотечній установі (надалі - ДІУ) передати Міністерств) внутрішніх справ. Міністерству оборони. Міністерству ч питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Службі безпеки. Генеральній прокуратурі України та Запорізькій міській ралі квартири для надання зазначеним у списках громадянам. Виконавчому комітетові Запорізької міської ради забезпечити в установленому законодавством порядку видач) зазначеним у списках громадянам ордерів на жилі приміщення.
Розпорядженням голови Ленінської районної адміністрації від 14.01.2010р. №15р включено до числа службової житлової прокуратури Запорізької області трикімнатну квартиру АДРЕСА_2, житловою площею 92,3 кв.м, загальною площею 169,6 кв.м.
Наказом Прокуратури Запорізької області від 14.01.2010р. №14к надано Запорізькому транспортному прокурору Кацюбі Максиму Володимировичу службове жиле приміщення у м. Запоріжжі - трикімнатну квартиру АДРЕСА_3 (житловою площею 92,3 кв.м, загальною 169,6 кв.м) для його сім'ї з 5 осіб.
Розпорядженням голови Орджонікідзевської районної адміністрації від 15.01.2010р. №16р затверджено наказ керівництва прокуратури Запорізької області від 14.01.2010р. №14к; щодо рекомендації ОСОБА_3 звернутись до відділу з обліку та розподілу житлової площі Запорізької міської ради для отримання ордеру на вказану житлову площу.
На підставі розпорядження голови Орджонікідзевської районної адміністрації від 15.01.2010р. №16р, виконавчим комітетом Запорізької міської ради ОСОБА_1 був виданий ордер на службове житлове приміщення №7 серії «С» на сім'ю з 5 осіб на право зайняття квартири АДРЕСА_4.
Розпорядженням голови Ленінської районної адміністрації від 07.04.2011р. №377р, на підставі клопотання керівництва прокуратури Запорізької області, виключено з числа службової житлової площі прокуратури Запорізької області 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_2, житловою площею 92,3 кв.м, загальною площею 169,6 кв.м, у зв'язку з тим, що відпала потреба у такому її використанні; укласти договір найму на зазначену квартиру з ОСОБА_1
Згідно акту приймання-передачі від 06.01.2010 вказана спірна квартира передана Державною іпотечною установою Генеральній прокуратурі України. В подальшому за актом приймання передачі від 11.03.2010р., цю квартиру Генеральна прокуратура України передала Прокуратурі Запорізької області.
Таким чином, належним відповідачем у спірних правовідносинах є саме Прокуратура Запорізької області.
З метою належного виконання вимог вищевказаної постанови між ДІУ та Генеральною прокуратурою було проведено звірку щодо переданих у 2010 р. квартир. Квартири, які придбані для співробітників Генеральної прокуратури України вже списані з балансу ДІУ. Однак до цього часу у Генеральній прокуратурі України не врегульовано питання щодо визначення уповноваженої особи на прийняття від ДІУ оригіналів (копій) правовстановлюючих документів.
На цей час, згідно відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно, право господарського відання до цього часу зареєстроване за Державною іпотечною установою.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», передача об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням:
- Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів, визначених у абзацах другому, третьому і п'ятому частини першої статті 2 цього Закону (крім нерухомого майна, призначеного виключно для розміщення дошкільних навчальних закладів);
- органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій - щодо об'єктів, визначених у абзацах четвертому та шостому частини першої статті 2 цього Закону, та нерухомого майна, призначеного виключно для розміщення до шкільних навчальних закладів.
У відповідності з п.2 «Порядку безоплатної передачі квартир, придбаних Державною іпотечною установою», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 2011 р. N 855, квартири передаються безоплатно відповідно до актів Кабінету Міністрів України:
1) в управління відповідного органу (Міноборони, МВС, МНС, СБУ, Служби зовнішньоїрозвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, ДПтС, Управління державної охорони, Генеральної прокуратури України);
2) з державної власності у комунальну власність територіальних громад.
Всупереч вищевказаним нормативно-правовим актам, до теперішнього часу Прокуратурою Запорізької області не було передано до комунальної власності територіальної громади м. Запоріжжя квартиру АДРЕСА_5, яка є об'єктом права державної власності, що позбавляє позивача вирішувати питання про подальше використання такої квартири.
Відповідно до ст.ст. 316, 317, 318, 319, 321 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом ст. 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно ч.2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом (п. 1 ст. 329 ЦК України).
Згідно зі ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна.
За приписами ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист не тільки свого цивільного права, а й цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
При цьому, охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
В ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006р. №3477-ІV закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. і протоколами до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Суд вважає, що згідно зі ст. 49 ГПК України, судові витрати слід залишити за особою, яка його сплачувала.
Керуючись ст. ст. 316, 317, 319, 328, 331, 388, 391, 392 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 22, 28, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за Запорізькою міською радою право власності на квартиру АДРЕСА_6, житловою площею 92,3 кв.м, загальною площею 169,6кв.м.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його прийняття.
Сторонам присутнім в судовому засіданні роз'яснена ст. 87 ГПК України.
Суддя Н.С. Кутіщева - Арнет