12.01.2016 Справа № 907/1060/15
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Індустріальна компанія ”Крона”, м. Київ
до державного підприємства „Великобичківське лісомисливське господарство”, с. В. Бичків Рахівського району
про стягнення суми 58235,50 грн., в т.ч. 31409,78 грн. заборгованості за договором підряду на розробку лісових деревних ресурсів № 117 від 25.01.2012, 24262,69 грн. інфляційних нарахувань та 2563,03 грн. 3 % річних (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя В.В. Мокану
суддя В.П. Кривка
суддя В.С. Русняк
представники:
Позивача - ОСОБА_1, довіреність від 05.01.2016
Відповідача - ОСОБА_2, адвокат, договір про надання юридичних послуг від 04.01.2016 року, ОСОБА_3, довіреність № 09 від 11.01.2016 року
СУТЬ СПОРУ: товариством з обмеженою відповідальністю „Індустріальна компанія ”Крона”, м. Київ заявлено позов до державного підприємства „Великобичківське лісомисливське господарство”, с. В. Бичків Рахівського району про стягнення суми 81107,23 грн., в т.ч. 44688 грн. заборгованості згідно договору підряду на розробку лісових деревних ресурсів № 117 від 25.01.2012, 32758,29 грн. інфляційних нарахувань та 3660,94 грн. 3 % річних. Заявою від 22.12.2015 року, поданою в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач зменшив позовні вимоги і просить стягнути з відповідача суму 58235,50 грн., в т.ч. 31409,78 грн. заборгованості за договором підряду на розробку лісових деревних ресурсів № 117 від 25.01.2012, 24262,69 грн. інфляційних нарахувань та 2563,03 грн. 3 % річних.
Представник позивача підтримав позовні вимоги з врахуванням здійсненого зменшення. Пояснив, що між сторонами спору існувало ряд договорів, за якими виконувалися роботи, в тому числі, і протягом спірного періоду. Проведені відповідачем в лютому та в червні 2013 року проплати в сумі 80000 грн. та 30000 грн. здійснено без зазначення конкретних актів виконаних робіт, тому заборгованість погашена позивачем частинами в порядку черговості за роботи, виконані у жовтні, листопаді та в грудні 2012 року. Спростовуючи твердження відповідача стосовно недостатності актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) для проведення оплати, наголосив на умові п.3.2 договору, згідно якого підставою для оплати є акт приймання виконаних робіт встановленої форми.
Представники відповідача проти позову заперечили. Вважають недоведеним твердження позивача про фактичне виконання ним робіт,
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 12.01.2016 року у справі № 907/1060/15
зазначених у актах здачі - прийняття робіт, оскільки інших доказів виконання робіт (акту прийняття - передачі лісосіки, асортиментної структури лісосіки, технологічної карти, графіку виконання робіт) позивачем не надано, хоча зазначені документи мають складатися до початку виконання робіт. Наголошують на відсутності у долученому позивачем кошторису вказівки, що він є додатком саме до договору № 117 від 25.01.2012 року; неподанні позивачем акту приймання - передачі лісової ділянки для виконання робіт до початку їх виконання та акту приймання - передачі (повернення) лісової ділянки по завершенню робіт, а також лісорубного квитка на виконання робіт у кварталі/виділі 3/9 загальною масою 865 куб. м. Інформували суд, що згідно акту № 07-07/61 від 29.11.2013 року ревізії фінансово - господарської діяльності Державного підприємства „Великобичківське лісомисливське господарство” за 2011 - 2012 роки та звітний період 2013 року, проведеної Державною фінансовою інспекцією в Закарпатській області, встановлено, що ТОВ „Транспортно - лісові інвестиції України” в акти виконаних робіт за 2011 - 2012 роки включено завищені обсяги заготівлі лісової продукції на загальну суму 73772,56 грн.; в ході ревізії незаконні витрати державних коштів відшкодовані в сумі 73772,56 грн. шляхом зменшення заборгованості по ТОВ „Транспортно - лісові інвестиції України” за виконані роботи.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За нормою ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Між ТОВ „Транспортно - лісові інвестиції України” (найменування змінено на ТОВ „Індустріальна компанія „Крона” рішенням загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю „Транспортно - лісові інвестиції України” від 01.04.2015 року) як виконавцем та ДП „Великобичківське ЛМГ” як замовником 25.01.2012 року був укладений договір № 117 підряду на розробку лісових деревних ресурсів.
Згідно умов договору ТОВ „Транспортно - лісові інвестиції України” зобов'язалось на свій ризик розробити лісосіку в Лужанському лісництві, квартал/виділ 3/9 загальною кубомасою 865 куб. м, в т.ч. фансир. 5 кбм., пил. 1с 122 кбм, пил. ІІс. 162 кбм, пил. ІІІс. 254 кбм, буд..ліс 22 кбм, тех.сировини 180 кбм, дрова 120 кбм, а ДП „Великобичківське ЛМГ” зобов'язалося прийняти ці роботи та оплатити їх.
Договором узгоджено, що вартість виконуваних робіт (послуг) визначається кошторисом, що складається відповідно до технологічної карти, і становить 105962,50 грн. + ПДВ 21192,50 грн. Долучений до матеріалів справи кошторис (арк. справи 16) затверджено керівниками сторін; кошторис хоча і не містить відмітку про номер і дату договору, але відповідає по об'єкту послуг заготівлі лісу предмету робіт, зазначеному у п. 1.1 договору № 117 від 25.01.2012 року.
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 12.01.2016 року у справі № 907/1060/15
Пунктами 2.2, 2.3 договору визначено, що підставою для оплати є акт приймання виконаних робіт встановленої форми; замовник здійснює оплату виконаних робіт на протязі 20 календарних днів з моменту їх виконання та прийняття. На обов'язку замовника оплатити виконавцю роботу, передбачену п. 1 договору, в розмірах і в строки, встановлені договором та кошторисом на виконання робіт, наголошено і п. 4.2.2 договору.
Згідно акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 4 від 30.11.2012 року, підписаного представниками сторін та затвердженого їх керівниками, у листопаді місяці виконавцем здійснено комплексну заготівлю деревини в кварталі № 3 виділі № 9, площа 4,0 га Лужанського лісництва у кількості 213 куб. м на загальну суму 31311 грн. з ПДВ.
Актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 5 від 31.12.2012 року, підписаним представниками сторін і затвердженим їх керівниками, підтверджено виконання позивачем комплексу робіт по заготівлі лісопродукції у кількості 91 куб. м. вартістю 13377 грн. з ПДВ в кварталі № 3 виділі № 9, площа 4.0 га Лужанського лісництва.
У вказаних актах зазначено, що зауважень по результатах виконаних робіт немає, на підставі актів роботи слід вважати виконаними та прийнятими, акти є документами для проведення розрахунків між виконавцем та замовником. Отже, загальна сума вартості наданих послуг по вищевказаних актах складає 44688 грн.
За твердженням позивача, не спростованим відповідачем, виконані роботи оплачено відповідачем частково. Платіжним дорученням № 519 від 01.02.2013 року сплачено 80000 грн. з призначенням платежу: „за надані послуги по заготівлі деревини згідно актів виконаних робіт за жовтень-листопад 2012 р.” Враховуючи, що у 2012 році між сторонами діяло кілька договорів, по яких надавалися аналогічні послуги, а саме, договір № 126 від 25.01.2012 р., № 169 від 12.03.2012 р., № 170 від 12.03.2012 р., № 299 від 22.05.2012 р., № 390 від 17.07.2012 р., № 459 від 27.08.2012 р., № 462 від 27.08.2012 р., № 475 від 27.08.2012 р., позивач одержану суму 80000 грн. зарахував у погашення заборгованості відповідача по всіх договорах за жовтень в сумі 67478,61 грн., а залишок в сумі 12521,39 грн. використав для часткового погашення заборгованості за роботи, виконані у листопаді по договорах №№ 169, 170, 126. Платіжним дорученням № 845 від 07.06.2013 року відповідач сплатив 30000 грн. з призначенням платежу: „за надані послуги по закупівлі деревини згідно актів виконаних робіт за листопад - грудень 2012 р.” З зазначеної суми позивач суму 13278,22 грн. відніс в оплату робіт за актом № 4 від 30.11.2012 року, решту заборгованості по вищевказаних актах у сумі 31409,78 грн. просить стягнути з відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За нормою ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 12.01.2016 року у справі № 907/1060/15
зобов'язання. Нормою ч. 2 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання відповідачем обов'язку по оплаті виконаних за договором робіт дає підстави для задоволення позову в частині стягнення суми 31409 грн. 78 коп. заборгованості.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахована позивачем сума 3% річних за період прострочення платежу з 21.12.2012 року по 22.09.2015 року складає 2563 грн. 03 коп., підлягає стягненню з відповідача.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Нарахування інфляційних втрат у відповідності до п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” здійснюється окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи правомірність нарахування інфляційних втрат окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції (в даному випадку помісячно), інфляційні втрати за прострочку відповідачем оплати виконаних робіт перераховано судом, сума інфляційних нарахувань за період з січня 2013 року по вересень включно 2015 року складає 18358 грн. 28 коп., підлягає стягненню з відповідача. У стягненні іншої частини інфляційних нарахувань належить відмовити.
З врахуванням наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 52331 грн. 09 коп., в тому числі 31409 грн. 78 коп. основного боргу, 18358 грн. 28 коп. інфляційних нарахувань, 2563 грн.03 коп. трьох відсотків річних.
Заперечення відповідача судом відхиляються з огляду наведені вище умови договору, в тому числі щодо порядку розрахунків, який передбачає в якості підстави для оплати виключно акт приймання виконаних робіт. Твердження відповідача про відсутність у позивача лісорубного квитка суд вважає помилковим, оскільки на спірну ділянку та обсяг рубки в ній Закарпатським обласним управлінням лісового та мисливського господарства видавався відповідачу лісорубний квиток серія 02 ЛКБ № 340396 від 11.04.2012 року (аркуш справи № 75). Безпідставним є і посилання на акт ревізії фінансово - господарської діяльності, оскільки констатація ревізією певних фактів не являється для суду преюдицією, в судовому процесі підлягають дослідженню та оцінці первинні документи. Встановлення ревізією при дослідженні повноти відображення надходження лісової продукції з лісосік, які розроблялись ТОВ „Транспортно - лісові інвестиції України”, тих обставин, що в окремих випадках обсяги
продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 12.01.2016 року у справі № 907/1060/15
заготівлі деревини, вказані в актах виконаних робіт, не відповідають надходженню лісової продукції від заготівлі від вказаного підрядника, судом до уваги не приймається, оскільки зазначені на аркушах 28,29 акту ревізії роботи не стосуються спірного кварталу, виконувались у кварталах 4/17, 22/33, 3/33,22/27,9/5, а з долучених до матеріалів справи звітів про використання лісосічного фонду за листопад та грудень 2012 року вбачається, що вони є односторонніми документами, підписаними лісничим (аркуш справи №№ 81-88).
Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1094 грн. 51 коп., пропорційній сумі задоволених вимог, на підставі ст. 49 ГПК України слід віднести на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства „Великобичківське лісомисливське господарство” (смт. В.Бичків Рахівського району, вул. Промислова, 39, код ЄДРПОУ 22114678) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Індустріальна компанія „Крона” (м. Київ, вул. Якіра, буд.8 офіс 38, код ЄДРПОУ 37029491) суму 52331 (п'ятдесят дві тисячі триста тридцять одна) грн. 09 коп., в тому числі 31409 грн. 78 коп. заборгованості за договором підряду на розробку лісових деревних ресурсів № 117 від 25.01.2012, 18358 грн. 28 коп. інфляційних втрат, 2563 грн. 03 коп. 3% річних, а також 1094 (одна тисяча дев'яносто чотири) грн. 51 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В інший частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Повне рішення складено 16.01.2016 року.
Головуючий суддя В.В. Мокану
суддя В.П. Кривка
суддя В.С. Русняк