Апеляційний суд Київської області
м. Київ, вул. Володимирська, 15, 01601, (044) 278-46-20
04 квітня 2011 року колегія суддів судової Палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого: судді Поліщука М.А.
суддів: Малорода О.І.. ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні апеляційного суду Київської області адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України у м.Ірпені Київської області па постанову Ірпінського міського суду Київської області від 29 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у м.Ірпені Київської області про визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як ди піні війни,
встанови л а:
В липні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати відмову відповідача щодо виплати їй щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, неправомірною та зобов'язати відповідача здійснити нарахування йому як дитині війни, державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком згідно ет.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та забезпечити виплату з січня по грудень 2008 року в сумі 1158, 60 гри. В подальшому свої позовні вимоги уточнила та просила суд визнати відмову відповідача щодо нарахування їй та виплати вказаного підвищення пенсії за період з 2006-2008 року, встановивши його на рівні 30 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного закону.
Постановою Ірпінського міського суду Київської області від 29 липня 2009 року задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача у відмові провести перераху нок та виплату позивачці щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни. Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачці недоплаченої як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ет. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 14 липня 2008 року по червень 2008 року. В задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі УІІФУ у м.Ірпені Київської області просить скасувати постанову суду та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
В обгрунтування апеляційної скарги посилається на те. що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення були порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело, па думку відповідача, до неправильного вирішення справи.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах
доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно ч. З ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно ч. 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно преамбули Закону України "Про соціальний захист дітей війни" цей Закон установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.
Статтею 6 зазначеного Закону передбачена державна соціальна підтримка дітей війни, за змістом якої дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
По справі встановлено, що позивачка перебуває на обліку в УПФУ у м.Ірпені Київської області, отримує пенсію за віком та мас статус дитини війни і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мас право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії на ЗО відсотків мінімальної пенсії за віком.
Проте, така надбавка їй виплачувалась у значно меншому розмірі, оскільки підпунктом 2 пункту 41 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" був викладений в новій редакції, були звужені гарантовані Конституцією України та Законом України "Про соціальний захист дітей війни" права позивачки на державну соціальну підтримку дітей війни у вигляді підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно пункту 2 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від
22.05.2008року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконститу ційними) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4. 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19. пу нктів 20-22. 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35. пунктів 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Згідно пункту 5 зазначеного Рішення положення Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позову, суд обгрунтовано виходив із засад пріоритетності законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те. що відповідач, як орган, якому делеговано повноваження
щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної етапі таких нарахувань не проводив, чим і допустив протиправну бездіяльність.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обгрунтовано не взяті судом до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не виступає предметом даного спору. Проблеми надання бюджетних коштів відповідачу для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядались.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у постанові суду першої інстанції, висновки суду відповідають вимогам закону та обставинам справи, постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.
Керуючись ст. ст. 198. 200, 205. 206 КАС України, колегія суддів. -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Ірпені - залишити без задоволення.
Постанову Ірпінського міського суду Київської області від 29 липня 2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до частини 5 статті 254 КАС України га може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Судді: