Апеляційний суд Київської області
м. Київ, вул. Володимирська, 15, 01601, (044) 278-46-20
07 червня 2011 року м. Київ
Колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Поліщука М.А.
суддів: Малорода О.І., Голуб С.А.
розглянувши у в порядку письмового провадження в приміщенні апеляційного суду Київської області адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 06 лютого 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про зобов'язання проведении перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення,
В листопаді 2008 року ОСОБА_1 звернулася до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про зобов'язання проведення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення, просила суд зобов'язати провести перерахунок та виплату недоплаченої суми даної допомоги за 2007 рік - в розмірі 1970 грн.
Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 6 лютого 2009 року позовні вимоги задоволено.
Зобов»язано Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради виплатити ОСОБА_1Ф одноразову грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік в розмірі 1970 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради подало апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення Білоцерківським міськрайонним судом Київської області норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши судцю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи позивачка має статус інваліда III групи внаслідок аварії на ЧАЕС користується правами та пільгами, передбаченими
Законом України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в тому числі відповідно до ст.48. виплати щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. В порушення наведеної норми Закону відповідачем виплачувалася щорічна допомога на оздоровлення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року у твердій грошовій сумі за 2008 рік - 90 грн.
Разом з тим, у 2007 році фінансування пільг, компенсацій та доплат постраждалим громадянам проводиться відповідно до обсягів, затверджених Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", положення якого обмежували розміри щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп визнано неконституційними деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в т.ч. п.28 розділу 2 цього Закону, яким було передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з бюджетними призначеннями та ураховуючи вимоги ст. 95 Конституції України та Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України встановив розміри щорічної допомоги на оздоровлення, згідно ст.48 ч.4 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи":
Так, виплати за 2007 рік відповідачем проводились згідно постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосування Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Частина 2 статті 95 Конституції України, яка має найвищу юридичну силу, та норми якої є нормами прямої дії, цілком однозначно передбачає, що всі видатки держави, їх цільове призначення, визначаються виключно в Законі про державний бюджет на відповідний бюджетний рік.
Згідно з ст.75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Частина 2 ст. 95 Конституції України визначає, що виключно законом України про Державний бюджет України визначаються видатки держави на загальні суспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України. Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, за наявності декількох законів, норми які по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
V
На момент виникнення спірних відносин, а саме на дату нарахування і
виплати позивачу органами соціального захисту населення відповідних коштів,
необхідно встановити положення яких рівнозначних за юридичною силою законів були діючими: Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", чи закон України про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням тих обставин, що у зв'язку з рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп було визнано неконституційними деякі положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" щодо внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Суд першої інстанції правильно встановив, що на момент виникнення
спірних віднбсин, а саме, на дату нарахування і виплати позивачу органами
соціального захисту населення відповідних коштів у квітні 2007 року в розмірі 90 грн. (згідно довідки про отримання щорічної допомоги на оздоровлення - а.с. 9) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були діючими, які були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від
09.07.2007року за № 6-рп, тобто після проведеної виплати.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
допомоги, у розмірах, встановлених Законом України «Про Державний бюджет
України на 2007 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не можна-визнати неправомірними, оскільки відповідач на час проведення спірних виплат діяв відповідно до встановлених норм Закону.
і яким чином дії відповідача на час виплати позивачу зазначеної у Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" одноразової грошової допомоги на оздоровлення узгоджувалися з положеннями частини 2 статті 19 Конституції України.
Оскільки, невиплата позивачці зазначеної допомоги у повному розмірі викликана не протиправними діями Управління, а прийняттям законодавцем неконституційних положень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які; постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", то захист його порушених прав щодо отримання недоплаченої суми може відбуватися лише в порядку визначеному частиною 3 статті 3 52 Конституції України.
Таким чином, колегія вважає за необхідне ухвалити нову постанову у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області - задовольнити.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 6 лютого 2009 року скасувати та прийняти по даній справі нову постанову.
В задоволені позову ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради про зобов'язання проведення перерахунку' та виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення - відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до частини 5 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий
Судді