Апеляційний суд Київської області
м. Київ, вул. Володимирська, 15, 01601, (044) 278-46-20
23 листопада 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:
головуючого судді: Приходька К.П., суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Апеляційного С) ( чївськ області адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійно.'-о фон м України в м. Білій Церкві Київської області на постанову Білоцерківського місь оглоннс о суду Київської області від 13 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Білій Церкві Київської області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "дітям війни
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали справи з довели апеляційної скарги, колегія суддів, -
У лютому 2010 року позивачка звернулась до суду із названим позовох У позові вказує, що віна має статус дитини війни. Просила визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо неперерахування їй як особі, що має правовий статус дитини війно, доплати /підвищення/ до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, зобов'язати відповідача нарахувати виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу.
Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від ІЗ квітня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії відповідача ще невиплати позивачу щомісячної доплати до пенсії як дитині війни, виходячи з в 30 мінімальної пенсії за віком; зобов'язано відповідача нарахувати та виплати;в позивачу щомісячну надбавку до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком поч: ;1 м грудня 2008 року по 31 грудня 2009 року.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невідповідність висновків су обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального прав .просить скасувати постанову та ухвалити нову постанову про відмову в позові.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», < війки пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна до: омога, д виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Відповідач, починаючи з 01 січня 2006 року до 01 січня 2008 року до : :ї виплачувалась позивачеві, доплати як дитині війни не нараховувало, а з 01 січя 3008 л виплачував позивачеві підвищення до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімум), встановленого для осіб, що втратили працездатність, на підставі постанови Кабіне Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захж:: . ;ре:
категорії громадян», згідно з п.8 якої на дітей війни, крім тих, на яких поширюється Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та б , жер* - ; нацистських переслідувань» до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення т ; гье таких розмірах: з 22 травня 2008 року-48,1грн.,01 липня-48, 2 грн., та з 01 жовтня 3 грв проте вказана постанова КМУ суперечить вимогам ст. 6 Закону України «Про дальг » захист дітей війни».
. . 4J-* «
Згідно з до роз'ясненнями, що містяться в п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади», відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інщі нормативно- правові акти, якими скасовуються конституційні права та свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією Уклаїни і чинними законами прав і свобод.
Виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру доплати як дитині війни необхідно керуватися ст.6 цього Закову, а не постановою Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремої категорії громадян».
Прийнявши до уваги наведене, ухвалюючи постанову, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону № 2195-IV і здійснити позивачеві відповідні нарахування (за той періоду - _ холи дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Доводи апеляційної скарги щодо правомірності дій відповідача з посиланням на постанову КМ України № України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремої категорії громадян» не приймаються до уваги, так як зазначена постанова КМ України суперечить ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішеннями Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6 -рп2007 та від 22 травня 2008 року № 10 - рп закони, якими були внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», були визнані неконституційними.
Доводи апелянта щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни обґрунтовано не взяті судом до уваги, скільки питання фінансування цих видатків не є предметом даного спору.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки рішення про проведення вг.: . і з власних джерел фінансування суд не ухвалював.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у постанові.
Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 197,198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Біла Церква - залишити без задоволення.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до частини 5 статті 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий
Судді