"11" січня 2016 р.Справа № 916/4291/15
За позовом: Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт";
До відповідача: Командування військово-морських сил Збройних сил України
За участю третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: 1) Міністерство інфраструктури України;
2) Міністерство оборони України
про стягнення
Суддя Н.В. Рога
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1 - згідно довіреності №20/7-1188 від 08.07.2015р.
Від відповідача: ОСОБА_2 - згідно довіреності №154/11/1-52 від 05.01.2016р., ОСОБА_3 - згідно довіреності №154/11/1-874 від 18.03.2015р.
Від третьої особи (Міністерства інфраструктури України): ОСОБА_4 - згідно довіреності №6889/15/14-15 від 18.12.2015р.
Від третьої особи (Міністерства оборони України): не з'явився.
В судовому засіданні брали участь:
Від позивача: ОСОБА_1 - згідно довіреності №20/7-1188 від 08.07.2015р.
Від відповідача: ОСОБА_2 - згідно довіреності №154/11/1-52 від 05.01.2016р.
Від третьої особи (Міністерства інфраструктури України): ОСОБА_4 - згідно довіреності №6889/15/14-15 від 18.12.2015р.
Від третьої особи (Міністерства оборони України): не з'явився.
Суть спору: Позивач, Державне підприємство (далі - ДП) "Одеський морський торговельний порт", звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Командування військово-морських сил Збройних сил України про стягнення заборгованості у сумі 173 931грн.
Представник позивача позовну заяву підтримує, наполягає на задоволенні позову.
Відповідач проти позову заперечує з підстав , викладених у запереченнях на позовну заяву.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.12.2015р. залучено до участі у справі у якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Міністерство інфраструктури України та Міністерство оборони України.
Третя особа - Міністерство інфраструктури України підтримує позовні вимоги ДП "Одеський морський торговельний порт" з підстав викладених у письмових поясненнях.
Третя особа - Міністерства оборони України про місце та дату судових засідань була повідомлена належним чином, але представник зазначеної третьої особи у судові засідання не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, міркувань щодо позову від зазначеної третьої особи до суду не надходило. За таких обставин суд розглядає справу за наявними матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:
Відповідно до Указу Президента України від 24.03.2014р. №339 „Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23.03.2014р. „Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України , інших військових формувань, правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь в інші регіони України”, на підставі Наказу Міністерства інфраструктури України від 10.04.2014р. та Окремого доручення №378/4/11-14 від 14.04.2014р. ДП "Одеський морський торговельний порт" було доручено забезпечити проводку (швартування) об'єктів буксирування до місць постійного базування в морському порту Одеса та порто пункті Очаків.
На виконання зазначеного доручення , у період з 12.04.2014р. по 29.05.2014р. ДП "Одеський морський торговельний порт" надавало послуги по швартуванню кораблів та суден ВМС України до місць постійного базування в морському порту Одеса та портопункті Очаків .
Позивач зазначає, що розрахунок суми наданих послуг по швартуванню кораблів та суден ВМС України до місць постійного базування в морському порту Одеса та портопункті Очаків приведений у акті надання послуг, з якого вбачається, що у квітні та травні 2014р. були здійснені послуги з надання плавзасобів для виконання швартових робіт з кораблями ВМС Збройних Сил України, перебазованих з території Автономної Республіки Крим та м. Севастополь, а саме: плавзасіб "Сфинкс" 19,5годин, тариф за одиницю 2 780грн. без ПДВ, вартість без ПДВ - 54 210грн.; плавзасіб "Кентавр" - 17,5годин, тариф за одиницю 2 780грн. без ПДВ, вартість без ПДВ - 48 650грн.; плавзасіб "Труженик" -19 годин, тариф за одиницю - 1 245грн., вартість без ПДВ 23 655грн.; плавзасіб "Пурга" - 7,5годин, тариф за одиницю1 245грн. без ПДВ, вартість без ПДВ 9 337грн. 50коп.; плавзасіб "Бугаз" 2,5годин, тариф за одиницю 3 636грн. без ПДВ, вартість без ПДВ 9 090грн., що загалом становить 173 931грн., з урахуванням ПДВ 20%.
Тарифи при виконання робіт буксирами ДП "Одеський морський торгівельний порт" за годину були затверджені Наказом начальника Одеського порту №460 від 10.06.2013р. "Про введення тарифів за одну судно-годину роботи буксирів" з 13.06.2013р., які знаходяться у відкритому доступі на офіційному сайті Одеського порту.
Як зазначає позивач, 17.04.2014р. ДП "Одеський морський торговельний порт" отримало від Командування військово-морських сил Збройних сил України лист №154/11/1-645 з подякою за допомогу у здійсненні перебазування корабельного складу з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя. Крім того, в даному листі зазначено, що відповідно до спільного рішення Міністерства інфраструктури України та Міністерства оборони України компенсація витрат підприємства здійснюватиметься на підставі відповідних рахунків з надання послуг буксирування кораблів та суден Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
За таких обставин, позивач вважає, що даним листом відповідач фактично підтвердив факт отримання ним від ДП "Одеський морський торговельний порт" послуг з надання плавзасобів для виконання швартових робіт.
В порядку ч. 2 ст. 222 Господарського кодексу України позивач направив на адресу відповідача претензію №20/1-1151 від 07.07.2015р. щодо оплати послуг по швартуванню кораблів та суден Військово-Морських Сил Збройних Сил України до місць постійного базування в морському порту Одеса на суму 173 931грн. ( з ПДВ), а також наряд-завдання та акти для підписання.
Листом від 22.07.2015р. за №154/11/1-2484 відповідач повідомив, що кошторисами військових частин, установ та організацій Військово-Морських Сил Збройних Сил України у 2014р. кошти для оплати послуг з буксирування та швартування кораблів і суден, наданих ДП "Одеський морський торгівельний порт" передбачені не були.
Несплату відповідачем наявної заборгованості позивач вважає порушенням своїх прав та охоронюваних законом інтересів, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 173 931грн.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідно ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Згідно ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовий формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Крім того, позивач посилається на Постанову Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ", якою передбачено, що договір, в тому числі в тій його частині, яка стосується відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, може бути укладено не лише шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами, а й шляхом обміну листами, телеграмами, факсограмами, телефонограмами та іншими документами, якщо із зазначених документів вбачається, що сторони погодили умови стосовно такої відповідальності.
Факт виконання позивачем послуг по швартуванню кораблів та суден ВМС України до місць постійного базування в морському порту Одеса та портопункті Очаків підтверджується наряд-завданнями Служби флоту Одеського порту.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те , що відповідно до п. 2 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 23.03.2014р. "Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України", введеного в дію Указом Президента №3396/2014 від 24.03.2014р., завдання щодо здійснення передислокації покладено на Кабінет Міністрів України.
Швартування кораблів та суден Військово-Морських Сил Збройних Сил України було здійснено ДП "Одеський морський торговельний порт" на підставі наказу Міністерства інфраструктури України №174 від 10.04.2014р. та окремого доручення Міністерства інфраструктури України №378/4/11-14 від 14.04.2014р. Однак, в зазначених документах взагалі не йдеться про надання будь-яких платних послуг.
Відповідач стверджує, що відповідно до ст. 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років. Розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет, є недійсними.
За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених Бюджетним кодексом України та Законом України "Про Державний бюджет України" не вважаються бюджетними зобов'язаннями і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються.
Крім того, відповідач зауважує що Командування військово-морських сил Збройних сил України є неналежним відповідачем по справі, оскільки, між ним та ДП "Одеський морський торговельний порт" жодних відносин щодо надання послуг по швартуванню кораблів та суден не існує та не існувало.
Третя особа Міністерство інфраструктури України позовну заяву ДП "Одеський морський торговельний порт" підтримує у повному обсязі, вважає позовні вимоги правомірними та обґрунтованими.
Третя особа Міністерства оборони України письмових міркувань щодо позову не надала.
Розглянув матеріали справи, на підставі чинного законодавства України, суд доходить до такого висновку:
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у томі числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При цьому, в силу ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
В силу ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України, для правочинів (за змістом ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, договір між двома особами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма. Разом з тим, згідно ст. 218 Цивільного кодексу України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсності, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ", якою передбачено, що договір, в тому числі в тій його частині, яка стосується відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, може бути укладено не лише шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами, а й шляхом обміну листами, телеграмами, факсограмами, телефонограмами та іншими документами, якщо із зазначених документів вбачається, що сторони погодили умови стосовно такої відповідальності.
Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. При цьому, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, факт надання позивачем послуг по швартуванню кораблів та суден ВМС України до місць постійного базування в морському порту Одеса та портопункті Очаків підтверджується наряд-завданнями Служби флоту ДП "Одеський морський торговельний порт" №60 від 17.04.2014р., №61 від 18.04.2014р., №63 від 20.04.2014р., №65 від 20.04.2014р., №109 від 30.04.2014р., №110 від 30.04.2014р., №3 від 01.05.2014р., №45 від 15.05.2014р., №68 від 21.05.2014р., №95 від 29.05.2014р., №90 від 28.05.2014р., №89 від 13.04.2014р., №90 від 13.04.2014р., №56 від 14.04.2014р., №43 від 15.05.2014р., №97 від 17.04.2014р., №66 від 18.04.2014р., №68 від 20.04.2014р., №78 від 28.05.2014р., №83 від 29.05.2014р., №113 від 30.04.2014р., №47 від 12.04.2014р., №48 від 13.04.2014р., №66 від 18.04.2014р., №69 від 20.04.2014р., №70 від 20.04.2014р., №101 від 30.04.2014р., №102 від 30.04.2014р., №103 від 30.04.2014р., №2 від 01.05.2014р., №19 від 11.05.2014р., №20 від 11.05.2014р., №36 від 18.05.2014р., №43 від 21.05.2014р., №48 від 22.05.2014р., №73 від 20.04.2014р., №18 від 11.05.2014р., №28 від 17.05.2014р., №30 від 18.05.2014р., №44 від 22.05.2014р., №24 від 14.04.2014р. та актом наданих послуг на загальну суму 173 931грн.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач за надані послуги не розрахувався у повному обсязі. Факт існування між сторонами відносин з надання послуг по швартуванню кораблів та суден ВМС України до місць постійного базування в морському порту Одеса та портопункті Очаків підтверджується Наказом Міністерства інфраструктури України від 10.04.2014р. , Окремим дорученням Міністерства інфраструктури України №378/4/11-14 від 14.04.2014р., листом №154/11/1-645 від 17.04.201р. , яким Командування військово-морських сил Збройних сил України подякувало ДП "Одеський морський торговельний порт" за допомогу у здійсненні перебазування корабельного складу з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя та повідомило про компенсацію витрат підприємства на підставі відповідних рахунків з надання послуг буксирування кораблів та суден Військово-Морських Сил Збройних Сил України.
За таких обставин, у Командування військово-морських сил Збройних сил України виникло грошове зобов'язання перед ДП "Одеський морський торговельний порт" щодо оплати заборгованості за надані послуги у сумі 173 931грн.
При цьому суд зазначає, що посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що в Наказі Міністерства інфраструктури України від 10.04.2014р. та Окремому дорученні Міністерства інфраструктури України №378/4/11-14 від 14.04.2014р. не зазначено про надання будь-яких платних послуг , є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 904 Цивільного кодексу України за договором про безоплатне надання послуг замовник зобов'язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Також, посилання відповідача на те, що він є неналежним відповідачем по справі, судом не враховуються, оскільки кораблі ВМС України базуються в акваторії, що належить військово-морській базі ВМС Збройних Сил України, де базується Командування військово-морських сил Збройних сил України , і згідно листа відповідача №154/11/1-645 від 17.04.201р. ,яким Командування військово-морських сил Збройних сил України подякувало ДП "Одеський морський торговельний порт" за допомогу у здійсненні перебазування корабельного складу з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, саме Командування військово-морських сил Збройних сил України було отримувачем послуг .
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов ДП "Одеський морський торговельний порт" є обґрунтованим, підтверджений матеріалами справи, та підлягає задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовну заяву Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт"; - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Командування військово-морських сил Збройних сил України (65012, м. Одеса, пров. Штабний, 1, код ЄДРПОУ 26613823) на користь Державного підприємства "Одеський морський торговельний порт" (65026, м. Одеса, Митна площа, 1, код ЄДРПОУ 01125666, р/р26004124091/001 в ПАТ "Марфін Банк" м. Іллічівськ, МФО 328168) заборгованість у сумі 173 931грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 2 608грн. 97коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 16 січня 2016р.
Суддя Н.В. Рога