79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
11.01.2016р. Справа№ 914/3865/15
Господарський суд Львівської області у складі судді Гутьєвої В.В.
при секретарі Петровській Н.Я.,
розглянувши матеріали справи за позовом Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації і мереж “ЛЬВІВОРГРЕС”, м. Львів
про стягнення 39 332,31 грн.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт
від відповідача: ОСОБА_2 - представник
Відповідно до ст.20 ГПК України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. На підставі ст.22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки сторін.
Суть спору: Позов заявлено Львівським міським комунальним підприємством “Львівтеплоенерго” до Відкритого акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації і мереж “ЛЬВІВОРГРЕС” про стягнення 39 332,31 грн. заборгованості.
Ухвалою суду від 12.11.2015 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 30.11.2015 р.
Підстави відкладення розгляду справи викладено в ухвалі суду від 30.11.2015 р., розгляд справи відкладено на 11.01.2016 р.
11.01.2016 р. представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги, викладені в ухвалі суду від 30.11.2015 р. виконав. Представник позивача, присутній у судовому засіданні, позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві, заяві про зменшення позовних вимог, поясненнях наданих у судовому засіданні, просив стягнути з відповідача 35 707,43 грн. - втрат від інфляції, 3 624,88 грн. - 3 % річних. Позивач у заяві про зменшення позовних вимог від 25.11.2015 р. (за вх. № 5530/15 від 26.11.2015 р.) просить суд припинити провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу на суму 50 739,77 грн. у зв'язку сплатою відповідачем суми основного боргу після порушення провадження у справі. Позивач подав на адресу суду заяву про зменшення позовних вимог, яка відповідно до прохальної частини є заявою про припинення провадження у справі в частині стягнення на суму 50 739,77 грн. у зв'язку із сплатою відповідачем суми основного боргу.
11.01.2016 р. представник відповідача в судове засідання з'явився, вимоги, викладені в ухвалі суду від 30.11.2015 р. не виконав, щодо стягнення з відповідача 35 707,43 грн. - втрат від інфляції, 3 624,88 грн. - 3 % річних заперечив. 31.12.2015 р. відповідач подав на адресу суду клопотання (за вх. № 569/15 від 31.12.2015 р.) про долучення до матеріалів справи платіжних доручень про сплату заборгованості перед позивачем на загальну суму 50 739,77 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представників сторін, суд встановив:
01.10.2002 р. між Львівським міським комунальним підприємством “Львівтеплоенерго” (надалі - позивачем) та Відкритим акціонерним товариством по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації і мереж “ЛЬВІВОРГРЕС” (надалі - відповідачем) укладено договір на постачання теплової енергії № 245Г. Відповідно до умов вказаного договору позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Відповідно до п. 10.1. договору постачання теплової енергії № 245Г від 01.10.2002 р., цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01 жовтня 2003 року.
Згідно з п 10.4. договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо не менше ніж за шістдесят календарних днів до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.
Вказаний договір з огляду на відсутність заперечення сторін неодноразово продовжувався на такий самий строк і на тих самих умовах.
Відповідно до п. 2.1 договору постачання теплової енергії № 245Г від 01.10.2002 р. теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води.
Облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності - розрахунковим способом (п. 5.1 договору).
Згідно з п. 5.3 договору споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає до енергопостачальної організації звіт про фактичне споживання теплової енергії. Дата зняття споживачем показів приладів обліку - 25-те число поточного місяця; подання звіту енергопостачальній організації - не пізніше 28 числа.
У п. 6.3. договору сторони погодили, що відповідач до 15-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує позивачу вартість фактично спожитої теплової енергії.
Позивач повністю виконав свої зобов'язання за укладеним договором постачання теплової енергії № 245Г від 01.10.2002 р., що підтверджується розрахунковими документами.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за укладеним договором постачання теплової енергії № 245Г від 01.10.2002 р. не виконав. У зв'язку з несвоєчасною та не в повному обсязі здійсненою оплатою відповідача сума заборгованості за надані послуги теплопостачання відповідача перед позивачем станом на момент звернення з позовною заявою становила 50 739,77 грн. Відповідачем сплачено основний борг на суму 50 739,77 грн. після порушення провадження у справі, що підтверджується платіжними дорученнями про сплату заборгованості на надані послуги, які долучено до матеріалів справи.
Враховуючи оплату боргу відповідачем на суму 50 739,77 грн., позивач просить стягнути з відповідача 3 624,88 грн. - 3 % річних, 35 707,43 грн. - втрат від інфляції та судовий збір, в частині стягнення основного боргу на суму 50 739,77 грн. - провадження у справі припинити.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Як передбачено ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч. 1 ст. 275 ГК України).
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено договір постачання теплової енергії № 245Г від 01.10.2002 р.
Позивач повністю виконав зобов'язання за укладеним договором перед відповідачем, що підтверджується, що підтверджується розрахунковими документами.
Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним договором постачання теплової енергії № 245Г від 01.10.2002 р., виникла заборгованість, яка на момент подачі позову становила 50 739,77 грн.
Відповідач здійснив оплату заборгованості на суму 50 739,77 грн. після подання позову позивачем та порушення провадження у справі, що підтверджується платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи.
Відповідно до п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Враховуючи, що відповідач здійснив погашення заборгованості на суму 50 739,77 грн. після подання позову до суду та порушення провадження у справі, суд дійшов висновку, що предмет спору існував на момент подання позову та в окремій частині припинив існування в процесі розгляду справи в суді. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі. Відтак, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу на суму 50 739,77 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі наведеної норми позивач просить стягнути з відповідача 3 624,88 грн. - 3 % річних, 35 707,43 грн. - втрат від інфляції. Вимога позивача про стягнення з відповідача 3 624,88 грн. - 3 % річних, 35 707,43 грн. - втрат від інфляції є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає до задоволення.
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши представника позивача та представника відповідача, cуд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 3 624,88 грн. - 3 % річних, 35 707,43 грн. - втрат від інфляції є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення.
Оскільки спір виник через неправомірні дії відповідача, суд, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладає судові витрати на відповідача на суму 1 351,08 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 1, 12, 33, 34, 49, 82, 82-1, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з відповідача: Відкритого акціонерного товариства по пуску, налагодженню, удосконаленню технології та експлуатації і мереж “ЛЬВІВОРГРЕС” (79011, м. Львів, вул. Тютюнників, 55; код ЄДРПОУ № 00128504) на користь позивача: Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго” (79000, м. Львів, вул. Данила Апостола, 1; код ЄДРПОУ № 05506460) 3 624,88 грн. - 3 % річних, 35 707,43 грн. - втрат від інфляції, 1 351,08 грн. - судового збору.
3. Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу на суму 50 739,77 грн. припинити.
Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.
У судовому засіданні 11.01.2016 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення складений та підписаний 15.01.2016 р.
Суддя Гутьєва В.В.