ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.01.2016Справа №910/28094/15
за позовом Державного підприємства "Укроборонсервіс"
до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія"
про стягнення заборгованості за договором у розмірі 424 704,91 грн.
Суддя Полякова К.В.
Представники сторін:
Від позивача: Середюк І.О. (дов.№Д-264 від 10.09.2015)
Від відповідача: не з'явився,
Державне підприємство "Укроборонсервіс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" про стягнення заборгованості за договором у розмірі 424 704,91 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014 комісії в частині внесення комісійних платежів та відшкодування витрат комісіонера в обсязі та строки, передбачені договором.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2015 порушено провадження у справі № 910/28094/15 та призначено її до розгляду на 19.11.2015 року.
Ухвалою суду від 19.11.2015 відкладено розгляд справи на 17.12.2015 року.
У зв'язку із перебуванням судді Полкової К.В. на лікарняному розгляд справи 17.12.2015 не відбувся, про що складено довідку секретарем судового засідання.
28.12.2015 відповідною ухвалою суду розгляд справи призначено на 05.01.2016 року.
За наслідками судового засідання 05.01.2016 судом оголошено перерву та постановлено ухвалу про продовження строку розгляду спору на 15 днів у задоволення клопотання сторін.
До судового засідання 14.01.2016 з'явився представник позивача та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на обставини та факти, викладені у позовній заяві.
Відповідач не направив свого представника для участі у судовому засіданні, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, а також зважаючи на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
Згідно ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає у межах строків, встановлених статтею 69 цього кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Пунктом 1 ст. 77 ГПК України у якості такої обставини визначено нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
Судом, враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
06.11.2014 між Дочірнім підприємством державної компанії "Укрспецекспорт" - Державним підприємством "Укроборонсервіс" (комісіонер) та Державним підприємством "Українська авіаційна транспортна компанія" (комітент) укладено договір №Д29-4.3.1/764 комісії, відповідно до п.1.1 (в редакції додаткової угоди №4/Д/У29-5.1.1/390 від 27.08.2015) якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується за комісійну плату вчинити правочин з надання послуг по охороні об'єктів комітента: бази зберігання авіаційної техніки у м.Запоріжжя, бази технічного обслуговування технік у м.Бориспіль, Київська область.
За умовами п.п.4.1, 4.2 договору №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014(в редакції додаткової угоди №4/Д/У29-5.1.1/390 від27.08.2015) ціною правочину є погоджена комітентом ціна послуг, комісійна плата, а також витрати комісіонера, які він понесе при виконанні доручення комітента за даним правочином. Погоджена комітентом ціна послуг за договором про надання послуг складає 1 626 922,80 грн., в тому числі, податок на додану вартість - ціна послуг за охорону бази зберігання авіаційної техніки в м.Запоріжжя та 131 760,00 грн. - ціна послуг з охорони бази технічного обслуговування техніки м.Бориспіль.
Договір вступає в силу з моменту його підписання й скріплення печатками (за наявності) сторін та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.8.1 договору №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014 року).
Пунктом 1.2 договору №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014р. (в редакції додаткової угоди №2/Д/У29-5.1.1/189 від 18.05.2015р.) передбачено, що виступаючи від свого імені комісіонер самостійно укладає договори про надання послуг з виконавцем (виконавцями) щодо надання послуг по охороні об'єктів комітента.
Послуги по охороні об'єктів комітента будуть надаватись на територіях комітента: бази зберігання авіаційної техніки у м.Запоріжжя, бази технічного обслуговування техніки у м.Бориспіль, Київська область (п.1.3 №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014р. (в редакції додаткової угоди №2/Д/У29-5.1.1/189 від 18.05.2015р.).
За умовами п.3.1.2 договору №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014р. комісіонер щоквартально, але не пізніше десятого числа місяця, що слідує за звітним кварталом, зобов'язується надати проміжний звіт комісіонера. В тридцятиденний строк після повного виконання доручення комітента надати йому остаточний звіт комісіонера, в якому мають бути відображені та документально підтверджені витрати комісіонера, здійснені за рахунок комітента. Якщо комітент має заперечення по звіту, він зобов'язаний повідомити про них комісіонера протягом тридцяти календарних днів з дня одержання звіту, якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014 комісіонером від власного імені та за рахунок комітента було укладено договір №Д29-4.3.1/766 від 07.11.2014 про надання послуг охорони з Приватним підприємством "Українська служба безпеки "Каскад", предметом якого відповідно до п.1.1 є зберігання авіаційної техніки Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія", та договір №Д29-5.1./185 від 18.05.2015 про надання послуг з Приватним підприємством "Агентство охорони "Комбат", предметом якого є послуги по охороні об'єктів Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" в місті Бориспіль.
Представленими заявником до матеріалів справи документами підтверджується, що на виконання умов договору №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014 Дочірнім підприємством державної компанії "Укрспецекспорт" - Державним підприємством "Укроборонсервіс" складались та направлялись Державному підприємству "Українська авіаційна транспортна компанія" проміжні звіти №4 від 31.07.2015, який прийнято відповідачем без жодних зауважень та заперечень, що підтверджується підписом представника та відтиском печатки Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" в графі "Затверджую".
Одночасно, у відповідності до умов п.3.1.2 договору №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014 позивачем направлено відповідачу акт №2 від 30.07.2015 на комісійну плату та акт №3 від 30.08.2015 на комісійну плату, що підписані представниками обох сторін та скріплені печатками юридичних осіб.
Зза умовами п.п.4.1, 4.2 договору №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014 (в редакції додаткової угоди №4/Д/У29-5.1.1/390 від 27.08.2015) ціною правочину є погоджена комітентом ціна послуг, комісійна плата, а також витрати комісіонера, які він понесе при виконанні доручення комітента за даним правочином.
За виконання доручення комісіонер отримує комісійну плату в розмірі 24% від погодженої комітентом ціни послуг. Підставою для отримання комісійної плати комісіонером є належно оформлений та підписаний акт на комісійну плату, що підписується остаточно зі звітом комісіонера (п.п.4.3, 4.5 договору №Д29-4.3.1/764).
Пунктом 4.6 укладеного між сторонами правочину передбачено, що всі витрати комісіонера відображаються в його звіті, який складається і подається комітенту в письмовій формі з додаванням документів, що підтверджують ці витрати з дотримання режиму конфіденційності.
У відповідності до п.4.10 договору №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014 (в редакції додаткової угоди №2/Д/У29-5.1.1/189 від 18.05.2015) сплата комісіонером комісійної плати та відшкодування витрат комісіонера здійснюється протягом двох робочих днів з дати підписання акту на комісійну плату та прийняття звіту комісіонера.
За твердженнями позивача, які з боку відповідача не спростовані, Державним підприємством "Українська авіаційна транспортна компанія" свої обов'язки зі сплати комісійної винагороди та відшкодування витрат за договором №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014 не виконано, грошові кошти на рахунок Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" не перераховано, у результаті чого, за даними позивача, у відповідача утворилась заборгованість в сумі 424 704,91 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента (ст.1011 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини на умовах, найбільш вигідних для комітента, і відповідно до його вказівок. Якщо у договорі комісії таких вказівок немає, комісіонер зобов'язаний вчиняти правочини відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться (ч.1 ст.1014 Цивільного кодексу України).
Статтею 1023 Цивільного кодексу України передбачено, що комітент зобов'язаний: прийняти від комісіонера все належно виконане за договором комісії; оглянути майно, придбане для нього комісіонером, і негайно повідомити комісіонера про виявлені у цьому майні недоліки.
Відповідачем факт належного виконання заявником своїх зобов'язань за спірним правочином не заперечено.
Отже, враховуючи наведене вище, приймаючи до уваги всі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що Дочірнім підприємством державної компанії "Укрспецекспорт" - Державним підприємством "Укроборонсервіс" належним чином виконано свої обов'язки перед Державним підприємством "Українська авіаційна транспортна компанія" на підставі договору №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014 комісії.
Частиною 1 ст.1013 Цивільного кодексу України передбачено, що комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
Комісіонер має право на відшкодування витрат, зроблених ним у зв'язку з виконанням своїх обов'язків за договором комісії, зокрема у випадку, якщо він або субкомісіонер вжив усіх заходів щодо вчинення правочину, але не міг його вчинити за обставин, які від нього не залежали (ст.1024 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Як встановлено судом, на виконання умов договору сторонами було підписано акт №2 від 31.07.2015 на комісійну плату у розмірі 43 967,23 грн. та понесені витрати у розмірі 183 196,80 грн. та акт №3 від 31.08.2015 на комісійну плату у розмірі 38 233,72 грн. та понесені витрати у розмірі 159 307,16 грн.
За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, враховуючи умови укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк сплати комітентом комісіонеру комісійної винагороди у розмірі 82 200,95 грн. та відшкодування витрат комісіонера у сумі 342 503,96 грн., що загалом становить 424 704,91 грн., настав.
До того ж, сторонами представлено до матеріалів справи акт звіряння взаємних розрахунків Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" та Державного підприємства "Українська авіаційна транспортна компанія" за договором №Д29-4.3.1/764 від 06.11.2014, складений станом на 08.09.2015, відповідно до змісту якого заборгованість відповідача за спірним правочином становить 1 848 729,48 грн., яка складається із заборгованості у розмірі 1 424 024,57 грн. стягнутої рішенням суду у справі №910/20926/15 та 424 704,91 грн. - заборгованості заявленої у межах даного позову.
Суд зауважує, що акт звірки взаємних розрахунків хоча у даному випадку свідчить про прийняття та облікування у бухгалтерському обліку контрагентів відповідних господарських зобов'язань за спірним договором.
При цьому, суд зауважує, що доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
З огляду на встановлені вище обставини справи, враховуючи, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належними та допустимими доказами, суд задовольняє позовні вимоги Дочірнього підприємства державної компанії "Укрспецекспорт" - Державного підприємства "Укроборонсервіс" про стягнення заборгованості в сумі 424 704,91 грн.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-33, 44, 49, 75 ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позовні вимоги Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного підприємства «Укроборонсервіс» до Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія» про стягнення заборгованості розміром 424 704,91 грн. - задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Українська авіаційна транспортна компанія» (04050, м.Київ, Шевченківський район, вул.Мельникова, буд.24, корпус 3, ЄДРПОУ 24964464) на користь Дочірнього підприємства державної компанії «Укрспецекспорт» - Державного підприємства «Укроборонсервіс» (01021, м.Київ, Печерський район, вул.Грушевського, буд.30/1, ЄДРПОУ 21552117) заборгованість у розмірі 424 704 (чотириста двадцять чотири тисячі сімсот чотир) гривні 91 копійку та судовий збір у розмірі 6 370 (шість тисяч триста сімдесят) гривень 57 копійок витрат зі сплати судового збору.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 14.01.2016 року. Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено та
Підписано 15.01.2016 року.
Судя К.В. Полякова