ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.01.2016 Справа №910/29325/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФЛЕКС"
до Приватного підприємства "АДЛЄР"
про стягнення 52 726,25 грн.
Суддя Полякова К.В.
Представники сторін:
від позивача: Потьомкін С.О. (дов.№б/н від 02.07.2015)
від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФЛЕКС" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства Приватного підприємства "АДЛЄР" про стягнення 52 726,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати товару за договором поставки №АФ-05062013 від 14.06.2013 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2015 порушено провадження у справі № 910/29325/15 та призначено її до розгляду на 17.12.2015 року.
Розгляд справи 17.12.2015 у зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. на лікарняному не відбувся, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.
Ухвалою суду від 28.12.2015 розгляд справи призначено на 05.01.2016 року.
За наслідками розгляду справи 05.01.2016 суд відклав розгляд справи на 14.01.2016, про що виніс відповідну ухвалу.
Під час судового засідання 14.01.2016 представник позивача надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи та усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач до судового засідання не направив уповноваженого представника, проте про дату, час та місце проведення розгляду справи повідомлений належним чином. Оскільки, відзиву на позов відповідач не надавав, справа розглядається за няавними матеріалами, відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Приписи статті 22 ГПК України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Згідно із п. 3.9.2 постанови N 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
За таких обставин, незважаючи на те, що представник відповідача не з'явився до судового засідання, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
14.06.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФЛЕКС" (надалі - Постачальник, позивач) та Приватним підприємством «АДЛЄР» (надалі - Покупець, відповідач) укладено договір поставки товару №АФ-05062013 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Постачальник зобов'язується продати і передати, а Покупець купити і прийняти продукцію, якою є засоби захисту рослин, насіння та мікродобрива, що надалі іменуються "Товар".
Кількість, номенклатура та строк поставки Товару вказується у додатках до Договору (п. п.2.1., 3.1. Договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору, сторони погоджуються застосовувати при проведенні розрахунків за Товари курс продажу іноземних валют (долар США/ЄВРО) до гривні, що встановлений Українською між банковою валютною біржею (МВБ).
Пунктом 4.2. Договору встановлено, що ціна Товару буде змінена Постачальником для кожної партії Товару в момент настання вказаних в доповненні строків розрахунку у випадку зростання курсу валюти на МВБ порівняно із курсом на дату укладення Додатків.
Відповідно до п. 4.3. Договору, загальна ціна Договору визначається як сума всіх додатків до цього Договору.
За п.5.1.Договору, оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього Договору, визначається в Додатках до цього Договору.
Як вбачається із матеріалів справи, сторонами до даного Договору укладено низку додаткових угод, а саме: додаткову угоду №1 від 14.06.2013, додаткову угоду №2 від 26.06.2013, додаткову угоду №3 від 27.06.2013 та додаткову угоду №4 від 28.08.2013 року.
Відповідно до п.п. 1, 2 додаткових угод до Договору №№ 1, 2, 3, 4, Постачальник здійснює поставку Товару: "Сібус Про", "Сібус Голд", "Сібус Макс МГ", "Сібус Турбо", "КОДА Комплекс Плюс, в.р.", "Грантокс, в.р.", "Насіння озимого ріпаку гібрид "Рідер F1".
На виконання умов Договору, Позивач відвантажив, а Відповідач прийняв Товар:
- "Сібус Про", на суму 32953,20 грн., що підтверджується видатковою накладною №268 від 14.06.2013 та Довіреністю на отримання матеріальних цінностей №219 від 14.06.2013 року;
- "Сібус Голд", на суму 32 381,40 грн., що підтверджується видатковою накладною №270 від 17.06.2013 та Довіреністю на отримання матеріальних цінностей №226 від 17.06.2013 року;
- "Сібус Голд", на суму 2 238 грн., що підтверджується видатковою накладною №271 від 19.06.2013 та Довіреністю на отримання матеріальних цінностей №228 від 19.06.2013 року;
- Сібус Турбо, на суму 39 120,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №273 від 21.06.2013 та Довіреністю на отримання матеріальних цінностей №233 від 21.06.2013 року;
- "Сібус Голд"та "КОДА Комплекс Плюс", на суму 13 078,32 грн., що підтверджується видатковою накладною №274 26.06.2013 та Довіреністю на отримання матеріальних цінностей №238 від 26.06.2013 року;
- "Сібус Голд"та "Сібус Про", на суму 91 548,00 грн.; "Грантокс, в.р.", на суму 19 443,60 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ 278, 279 від 27.06.2013 та довіреностями на отримання матеріальних цінностей №№248, 249 від 27.06.2013 року;
- "Насіння озимого ріпака гібрид "Рідер F1", на суму 57 078,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №296 від 02.09.2013 та Довіреністю на отримання матеріальних цінностей №357 від 02.09.2013 року;
- "Насіння озимого ріпака гібрид "Рідер F1", на суму 45 036,75 грн., що підтверджується видатковою накладною №298 від 10.09.2013 та Довіреністю на отримання матеріальних цінностей №377 від 10.09.2013 року.
Відповідно до п. 3 додаткових угод №№ 1, 2, 3 до Договору, Товар, що поставляється у відповідності з умовами цього Договору, оплачується покупцем, шляхом безготівкового перерахування платежів на рахунок Постачальника наступним чином: 30% - передоплата; 70% - до 15.10.2013 року.
Пунктом 4 додаткових угод №№ 1, 2, 3 до Договору визначено, що Постачальник має право поставити Товар, на який не зроблена передоплата Покупцем у відповідності до умов цього Додатку, тільки з врахуванням наступних умов:
4.1. Вартість товару, на який на момент отримання не буде зроблена передоплата Покупцем у відповідності до умов Договору, збільшується на 10%;
4.2. Якщо Покупець зробить передоплату на такий Товар впродовж 14 календарних днів з моменту його отримання, ціни на момент зарахування коштів будуть скореговані відповідно до п.4.2. Договору та п.4.1. даного Додатку.
Згідно з п. 5 додаткової угоди №4 до Договору, оплата товару, що поставляється у відповідності з умовами цього Договору, здійснюється Покупцем шляхом безготівкового перерахування платежів на рахунок постачальника наступним чином: 100% - передоплата.
У свою чергу, відповідач несвоєчасно розрахувався за поставлений Товар, чим порушив умови Договору із додатковими угодами до нього. Так, відповідно до виписок з банківського рахунку позивача, відповідач сплатив 100000,00 грн. 26.11.2013 та 365716,67 грн. 18.12.2013 року.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач направив 16.09.2015 відповідачу претензію №1 вих.№269 від 14.09.2015 про сплату заборгованості, яка виникла через прострочення платежів за товар.
Оскільки, відповідач грошові кошти так і не сплатив, позивач звернувся із даним позовом до суду, у межах якого просить стягнути заборгованість з курсової різниці у розмірі 13241,25 грн., 10% вартості поставленого товару розміром 23076,25 грн., 5% річних у розмірі 4344,31 грн. та пеню розміром 12064,44 грн.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визначається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Як встановлено судом, 14.06.2013 між сторонами укладено договір №АФ-05062013, який за своєю правовою природою є договором поставки.
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Норми статті 265 Господарського кодексу України кореспондуються із положеннями статті 712 Цивільного кодексу України.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Нормами статті 692 Цивільного кодексу України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Так, із матеріалів справи, а саме з видаткових накладних із довіреностями на отримання товару вбачається, що відповідач прийняв у період червень-вересень 2013 від позивача обумовлений Договором товар, проте порушив строки його оплати.
Відповідно до ч.1. статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно п.1. статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 8.5. Договору, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання за даним Договором Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановлений за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, з урахуванням приписів ст.230 ГК України та умов Договору, суд вважає його обґрунтованим, а суму пені 12064,44 грн. такою, що підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно із ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Курсова різниця - це різниця, яка є наслідком перерахунку однакової кількості одиниць іноземної валюти в національну валюту України при різних валютних курсах, що виникає в зв'язку із знеціненням грошових коштів.
Так, за приписами п. 4.1. Договору, сторони погоджуються застосовувати при проведенні розрахунків за Товари курс продажу іноземних валют (долар США/ЄВРО) до гривні, що встановлений Українською між банковою валютною біржею (МВБ).
Пунктом 4.2. Договору встановлено, що ціна Товару буде змінена Постачальником для кожної партії Товару в момент настання вказаних в доповненні строків розрахунку у випадку зростання курсу валюти на МВБ порівняно із курсом на дату укладення Додатків.
Так, відповідно до даних з всесвітньо мережі Інтернет, а саме інтернет-сторінки http://index.minfin.com.ua, курс на МВБ станом на 26.11.213 становив 11,14 грн. за 1Євро, станом на 18.12.2013 становив 11,38 грн. за 1Євро, станом на 26.06.2013 - 10,7 грн. за 1Євро, станом на 27.06.2013 - 8,146 грн. за 1Євро.
Таким чином, здійснивши арифметичний перерахунок заявленої позивачем до стягнення курсової різниці у сумі 13241,25 грн., суд вважає дану вимогу позивача такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п. 8.4. Договору, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання за даним Договором на вимогу Постачальника Покупець зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 5% річних від простроченої суми.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи приписи статті 549, частини другої статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Перевіривши розрахунок 5% річних, суд визнав його обґрунтованим та таким, що відповідає нормам чинного законодавства України, а вимогу позивача про стягнення з відповідача суми 5% річних розміром 4344,31 грн. такою, що підлягає задоволенню.
Сторонами відповідно до п. 4.1. додаткових угод №1, 2, 3 до Договору передбачено також, що вартість товару, на який на момент отримання не буде зроблена передоплата Покупцем у відповідності до умов Договору, збільшується на 10%.
Частина 1 ст.627 ЦК України визначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 629 ЦК України, яка кореспондується із ст.526 ЦК України, визначає обов'язковість виконання сторонами договору, тобто всі умови договору з моменту його укладення, який встановлено ст.640 ЦК України, стають однаково обов'язковими для виконання сторонами. Будучи пов'язані взаємними правами та обов'язками (зобов'язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятися від виконання зобов'язання або змінювати його умови, крім випадків, передбачених угодою сторін або законом.
Відтак, здійснивши арифметичний перерахунок передбаченого сторонами у Договорі 10% збільшення вартості поставленного відповідачу товару, суд вважає його обґрунтованим, а вимогу позивача про стягнення 23076,25 грн. 10%го збільшення такою, що підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 22, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФЛЕКС" до Приватного підприємства"АДЛЄР" про стягнення 52 726,25 грн. - задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства"АДЛЄР" (03148, місто Київ, вулиця Жмеринська, 11; ідентифікаціний код 35954742) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФЛЕКС" (04053, місто Київ, вулиця Артема, 35, кв.2; ідентифікаціний код 31355804) 13241 (тринадцять тисяч двісті сорок одну) гривню 25 копійок курсової різниці, 23076 (двадцять три тисячі сімдесят шість) гривень 25 копійок 10% вартості поставленого товару, 4344 (чотири тисячі триста сорок чотири) гривні 31 копійку 5% річних, 12064 (дванадцять тисяч шістдесят чотири) гривні 44 копійки пені та 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) гривень 00 копійок витрат зі сплати судового збору.
Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 14.01.2016 року.
Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено
та підписано 15.01.2016 року
Суддя К.В. Полякова