79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
12.01.2016р. Справа№ 914/4216/15
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Екор ТЗ», м. Тернопіль
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова мережа “Барвінок”, м. Львів
про стягнення 382 918 грн. 90 коп.
Суддя Морозюк А.Я.
при секретарі Чопко К.М.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - головний бухгалтер
від відповідача: не з'явився
Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Екор ТЗ» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова мережа “Барвінок” про стягнення 382 918 грн. 90 коп., з яких: 357 732 грн. 06 коп. - основного боргу, 25 186 грн. 84 коп. - пені.
11.12.2015 року на адресу суду від позивача надійшла заява від 08.12.2015 р. №21 про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах суми 382 919 грн.
Ухвалою суду від 14.12.2015 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 12.01.2016 р.
В судовому засіданні 12.01.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та з посиланням на матеріали справи, просить позов задоволити повністю, також підтримав заяву про забезпечення позову. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що на виконання умов договору №ТП-134, укладеного 15.12.2014 р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, позивач за замовленням відповідача поставив останньому крупу гречану на загальну суму 357 732,06 грн. Відповідач за отриманий товар не розрахувався, в результаті чого у нього виникла заборгованість в розмірі 357 732,06 грн., яку позивач просить стягнути. Також за неналежне виконання договірних зобов'язань позивач, на підставі п. 6.1 договору, нарахував відповідачу пеню в розмірі 25 186,84 грн.
Відповідач явку повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча належно був повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення наявне в матеріалах справи.
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача в порядку ст.75 ГПК України за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи і прийняття рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд встановив наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екор ТЗ» (постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торгова мережа “Барвінок” (покупцем) 15.12.2014 року укладено договір №ТП-134, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язується передавати у власність покупця визначений договором товар на підставі замовлень покупця (відповідача), а покупець зобов'язується приймати вказаний товар та оплачувати його (п.п.1.1). Предметом поставки за договором є товар: крупа гречана ( 1.2).
Пунктом 3.1 договору постачальник зобов'язався поставляти (передавати у власність покупця) товари за цінами зазначеними у Специфікації, затвердженій сторонами (додаток №1). Пунктом 3.3. договору покупець зобов'язався сплатити вартість поставленої партії товару протягом 12 календарних днів з моменту отримання покупцем товару від постачальника за умови своєчасного надання постачальником всіх передбачених цим договором та чинним законодавством України належно оформлених документів на поставлений товар.
Належне виконання умов договору №ТП-134 позивач підтверджує підписаними сторонами видатковими накладними №РН-0005024 від 28.08.2015 р. на суму 208 992,02 грн. та №РН-0005622 від 11.09.2015 р. на суму 148 740,04 грн., податковими накладними, товарно-транспортними накладними, а також підписаними та скріпленими печатками сторін Актами звірки взаємних розрахунків станом на 30 вересня 2015 р., на 31 жовтня 2015 р., на 15 грудня 2015 р., згідно яких заборгованість відповідача перед позивачем складає 357 732,06 грн. Докази сплати вказаної суми в матеріалах справи відсутні.
Причиною виникнення спору є невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором по своєчасній оплаті товару, відтак позивач звернувся до господарського суду Львівської області із вимогою стягнути з відповідача 357 732 грн. 06 коп. - основного боргу та 25 186 грн. 84 коп. - пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.
Відповідно до ст.526 ЦК України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 692 ЦК України, встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідач жодних пояснень чи заперечень по суті позовних вимог суду не надав, підписавши Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 15.12.2015 р. суму боргу визнав, доказів погашення виниклої заборгованості не представив, тому вимога позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 357 732,06 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.
Пунктом 6.1 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, за кожний протермінований день від несвоєчасної сплаченої, несплаченої чи сплаченої в неповному обсязі суми.
Нарахована відповідачу пеня, яка відповідно до розрахунку здійсненого за період прострочення першого платежу з 11.09.2015 р. по 16.11.2015 р. в розмірі 16 278,74 грн., за період прострочення другого платежу з 23.09.2015 р. по 16.11.2015 р. в розмірі 8 908,40 грн., що в сумі складає 25 186,84 грн., розрахована позивачем у відповідності до підпункту 6.1 договору, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», та з врахування вимог ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, а відтак підлягає до стягнення.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.
Щодо заяви позивача від 08.12.2015 р. №21 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача в межах суми 382 919 грн, то суд зазначає наступне.
Вимогами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна (зокрема, грошових сум); ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Проте, всупереч положенням статті 66 Господарського процесуального кодексу України, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, позивач не навів обставин, які б свідчили, що невжиття таких заходів утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду, не підтвердив твердження заяви належними доказами, у зв'язку з чим, заява позивача про застосування заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.
При вирішенні питання, який процесуальний документ має бути ухвалений за результатами розгляду клопотання про забезпечення позову у разі, коли таке клопотання розглядалося в тому судовому засіданні, в якому справу розглянуто по суті з прийняттям рішення у ній, судом враховано пункт 23 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» де вказано, що у зазначеному випадку стислий зміст заяви (клопотання) про забезпечення позову, мотиви задоволення (повного чи часткового) або відхилення такої заяви та висновок з розглянутого питання можуть міститися в рішенні господарського суду, прийнятому по суті справи.
За змістом пункту 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012 р. №6, результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу про вжиття заходів до забезпечення позову повинні зазначатись в резолютивній частині рішення суду.
У зв'язку з відмовою у задоволенні заяви позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, судовий збір, сплачений позивачем за подання до господарського суду заяви про забезпечення позову, у розмірі 609,00 грн., покладається на позивача.
Судовий збір за подання позову до суду покладається на відповідача, так як спір виник з його вини.
Виходячи із вищенаведеного, керуючись ст.ст.193, 262 ГК України, ст.ст. 509, 526, 610, 611, 612, 629, 692, 712 ЦК України , ст.ст. 4-3, 33, 34, 43, 49, 66, 82 - 85, 116 ГПК України, господарський суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгова мережа “Барвінок” (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 359, ідентифікаційний код 35621418) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Екор ТЗ» (46400, м. Тернопіль, вул. Лук'яновича, 3 А, ідентифікаційний код 02973445) 357 732 грн. 06 коп. - основного боргу, 25 186 грн. 84 коп. - пені та 5 743 грн. 78 коп. - судового збору.
3. В задоволенні поданої до суду 11.12.2015 р. заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Екор ТЗ» про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача - відмовити.
4. Наказ, відповідно до ст. 116 ГПК України, видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Повне рішення складено 15.01.2016 року.
Суддя Морозюк А.Я.