18 грудня 2015 рокусправа № 804/15438/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року у справі № 804/15438/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо- збагачувальний комбінат» до Державної служби геології та надр України про визнання незаконним та скасування припису, визнання протиправним та скасування наказу,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо- збагачувальний комбінат» звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної служби геології та надр України, в якому просило визнати незаконним та скасувати припис та наказ.
Одночасно з позовною заявою позивач подав клопотання про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу Державної служби геології та надр України №271 від 04.09.2015 року в частині зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами згідно з переліком, наведеним у додатку 2 до цього наказу, а саме спеціального дозволу на користування надрами Товариством з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" №2745 від 29.07.2002 до розгляду справи по суті.
Зазначене клопотання обґрунтовано тим, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди майновим правам та інтересам позивача, а для відновлення порушених прав необхідно буде докласти значних зусиль, витрат та часу.
Зокрема вказує, що у випадку незупинення дії спірного наказу сплине строк на вжиття заходів для усунення причин дії дозволу, що призведе до припинення права користування надрами шляхом анулювання Спеціального дозволу з боку Державної служби геології надр України, що, в свою чергу, призведе до повної зупинки господарської діяльності, невиконання фінансових зобов'язань перед контрагентами та кредиторами, вивільнення працівників тощо. Товариство з обмеженою відповідальністю "Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат" є гірнично-збагачувальним підприємством з безперервним циклом виробництва, зупинення робіт призведе до порушення Закону України «Про охорону праці» та до техногенної та екологічної катастрофи. Зупинення дії ліцензії може потягнути за собою зрив укладання договору на проведення геолого-економічної оцінки промислового значення ставролітового концентрату в рудних пісках Північного покладу Вовчанського родовища розсипних титано-цирконієвих руд у 2017-2018 роках.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року у задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що судом не встановлено очевидної протиправності рішення Державної служби геології та надр України. Суд вказав, що у разу забезпечення позову у спосіб, обраний позивачем, суд фактично ухвалює рішення без розгляду справи по суті та виходить за межі підстав забезпечення позову, передбачених ч.1 ст.117 КАС України, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім того, позивачем не представлено суду належних та переконливих доказів, що снує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо- збагачувальний комбінат», не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року скасувати, клопотання про забезпечення позову задовольнити.
В обґрунтування апеляційних вимог позивач зазначив, що у зв'язку із зупиненням дії спеціального дозволу позивачу буде завдано значних матеріальних збитків, оскільки підприємство здійснює гірничо-збагачувальну діяльність, зупинення якої призведе до техногенної та екологічної катастрофи.
Крім того, зупинення дії ліцензії може потягнути за собою зрив укладання договору на проведення геолого-економічної оцінки промислового значення.
Також вказало, що у випадку відмови у задоволенні клопотання, сплине строк, наданий підприємству для усунення недоліків, що призведе до припинення права користування надрами шляхом анулювання Спеціального дозволу з боку Державної служби геології надр України, що в свою чергу призведе до повної зупинки господарської діяльності, невиконання фінансових зобов'язань перед контрагентами та кредиторами, вивільнення працівників.
Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити ухвалу суду без змін як законну та обґрунтовану. Вказує, що ухвала суду відповідає нормам ст.117 КАС України, оскільки рішення відповідача про тимчасове зупинення дозволу на користування надрами не має ознак протиправності.
Також вказує, що питання зупинення, анулювання, поновлення дії спецдозволів відноситься до компетенції Держгеонадр України згідно п.п.13 п.4 Положення та відповідно до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою КМУ №615 від 30.05.2011 р.
Таким чином, забезпечивши позов шляхом зупинення дії наказу Держгеонадр України №271 від 04.09.2015 р. про зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами, виданого позивачу, як користувачу надр, суд тим самим позбавить можливості центральний орган виконавчої влади реагувати на порушення, вчинені позивачем, у випадку їх наявності, що є втручанням у діяльність органів державної влади.
Крім того, відповідач вказує, що 02.12.2015 р. спір розглянуто по суті. У задоволенні позову підприємству відмовлено.
У судовому засіданні представники позивача доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтримали в повному обсязі.
Відповідач по справі про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, своїх представників для участі у її розгляді не направив.
За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників відповідача.
У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Інститут забезпечення адміністративного позову згідно статей 2, 117 Кодексу адміністративного судочинства України повинен відповідати завданню адміністративного судочинства - забезпечувати захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових, чи службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Положення ч.І ст. 117 КАС України встановлюють, що суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частин 3 та 4 названої статті забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах - це зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються та заборони вчиняти певні дії. Цей перелік підстав забезпечення позову є вичерпним.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову є вжиттям адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позову.
В той же час, судом апеляційної інстанції встановлено, що Дніпропетровським окружним адміністративним судом було винесено постанову від 02.12.2015 р. у справі №804/15438/15 за адміністративним позовом до Держгеонадр України про скасування приписів Держгеонадр України від 16.10.2015 р. №558-14/06 та від 16.10.2015 р. №561-14/06 та наказу Держгеонадр України №271 від 04.09.2015 р., якою відмовлено у задоволенні адміністративного позову ТОВ «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» в повному обсязі.
Як свідчать пояснення позивача, на момент розгляду даної апеляційної скарги позивач з приводу апеляційного оскарження постанови суду від 02.12.2015 р. не звернувся.
Отже, будь-яке судове провадження у справі про визнання протиправним наказу відповідача №271 від 04.09.2015 р., на зупиненні дії якого наполягає позивач, не здійснюється.
Оскільки наявність судового провадження є необхідною умовою вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення клопотання позивача станом на 18.12.2015 р. відсутні.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений права заявити клопотання про вжиття заходів забезпечення позову під час звернення з апеляційною скаргою.
Що стосується ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2015 р., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання, та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Прийняття рішення про зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень доцільно та можливо лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Серед іншого, Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 22 грудня 2006 року №9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначив про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має, з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач як на підставу задоволення клопотання про забезпечення позову посилається на те, що у разі не зупинення дії наказу Державної служби геології та надр України №271 від 04.09.2015 р., відповідачем буде здійснено анулювання спеціального дозволу на користування надрами, чим позивачу буде завдано значної майнової шкоди. Крім того, виникає небезпека техногенної чи екологічної катастрофи.
Між тим, відповідно до п. 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 р. № 615, дія дозволу може бути зупинена органом з питань надання дозволу безпосередньо або за поданням органів державного гірничого та санітарно- епідеміологічного нагляду, державного геологічного і екологічного контролю, органів місцевого самоврядування, органів державної податкової служби у разі: 1) порушення надрокористувачем умов користування надрами, передбачених дозволом або угодою про умови користування ділянкою надр; 2) виникнення внаслідок проведення робіт, пов'язаних з користуванням ділянкою надр, безпосередньої загрози життю чи здоров'ю працівників або населення; 3) проведення гірничих робіт без геологічного та маркшейдерського обслуговування; 4) наявності заборгованості з плати за користування надрами; 5) порушення надрокористувачем вимог законодавства у сфері надрокористування та охорони навколишнього природного середовища; 6) проведення на наданій у користування ділянці надр робіт, не передбачених дозволом; 7) відсутності у надрокористувача під час проведення робіт ліцензії на провадження господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону; 8) невиконання в установлений строк приписів уповноважених органів щодо усунення порушень законодавства у сфері надрокористування; 9) непереоформлення дозволу у випадках, передбачених пунктом 16 цього Порядку.
Отже, невиконання певного припису не є обов'язковою підставою для анулювання спеціального дозволу.
Питання щодо такого анулювання буде розглядатися відповідачем окремо та у разу невідповідності чинному законодавству може бути оскаржено до суду з поданням заяви про забезпечення позову.
Що стосується питань техногенної безпеки, слід зазначити наступне.
Після зупинення дії дозволу надрокористувач зобов'язаний зупинити проведення на наданій йому в користування ділянці надр робіт, передбачених дозволом. Проте, таке зупинення дії дозволу не звільняє надрокористувача від обов'язку проводити на ділянці надр роботи, пов'язані із запобіганням виникненню аварійної ситуації або усуненням її наслідків.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні клопотання.
Таким чином, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» з огляду на законність ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.195,196,199,200,205,206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат» - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2015 року у справі № 804/15438/15 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.
Повний текст ухвали виготовлено 04.01.2016 р.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: Ю.В. Дурасова
Суддя: А.О. Коршун