17 грудня 2015 року Справа № 808/4790/13-а м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді А.В. Сіпаки,
при секретарі судового засідання І.С. Горбової,
за участі представників сторін
від позивача не прибув
від відповідача Харіна К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя»
до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області
про: визнання нечинним та скасування рішення
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя» (далі - позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя (далі - відповідач), в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000032302 від 11.01.2012.
У процесі розгляду справи судом здійснено процесуальну заміну первинного відповідача на Державну податкову інспекцію у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Позовна заява обґрунтована тим, що співробітниками відповідача була проведена перевірка господарської діяльності відповідача, за результатами якої складено акт 277/23-2/24912705 від 23.12.2011 на підставі якого винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Позивач вважає, що воно винесені з порушенням норм діючого законодавства оскільки актом встановлено порушення відповідачем вимог законодавства щодо його господарської діяльності з контрагентами ТОВ «Куйбишевська птахофабрика», ТОВ «Сервісна компанія «Формула», ТОВ «Еталон-Строй-Сервіс», ТОВ «Агро-Ера», ТОВ «НВО «Радуга», ТОВ «Аргосвіт», ТОВ «Торговий дім Альпіна», ПРАТ туристко-оздоровчий комплекс «Судак», ТОВ «Кормові ресурси», а саме те, що у позивача відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження реальності операцій. Так позивач зазначає, що у нього наявні всі необхідні документи щодо підтвердження господарських операцій із зазначеними контрагентами, які ним були пред'явлені під час перевірки, але перевіряючими вони не взяті до уваги, що призвело до хибних висновків та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішень.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 13.06.2013 провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням по справі №808/4445/13-а за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер - Запоріжжя» до Державної податкової інспекцій у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.03.2012 №0000532302 та №0000522302.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 31.07.2013 по справі №808/4445/13-а адміністративний позов задоволено повному обсязі, скасовано податкові повідомлення рішення винесені Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби від 22.03.2013 за №0000532302 та №0000522302.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.09.2015 вказане рішення залишено без змін.
Після набрання рішенням у справі №808/4445/13-а законної сили провадження у справі було поновлено та призначено судове засідання.
Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений відповідно до приписів КАС України.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позовних вимог в повному обсязі, зокрема зазначивши, перевіркою встановлено, що фактичного здійснення господарської операції з придбання позивачем товарів та послуг безпосередньо у контрагентів не було. Надані первинні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. Представник вважає, що посадові особи діяли в межах своїх повноважень, згідно діючого законодавства. У податкового органу були наявні всі підстави для винесення спірного податкового повідомлення-рішення. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Вислухавши пояснення відповідача, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що співробітниками відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.08.2012 по 31.10.2011 та з питання достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за вересень 2011 року.
23.12.2011 за результатами перевірки складено акт №277/23-2/24912705.
Так вищевказаним актом встановлено порушення п.198.1, п. 198.3, п.198.6 ст. 198, п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI із змінами та доповненнями, підприємством занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет на загальну суму 171 467, 00 грн., в т.ч.:
за серпень 2010 року 29 233,00 грн.
за вересень 2010 року 49 238,00 грн.
за жовтень 2010 року 82 536,00 грн.
за січень 2011 року 10 460,00 грн.,
що призвело до завищення задекларованої суми бюджетного відшкодування всього 49 67, 00 грн., в тому числі:
за лютий 2011 року - 43 852,00 грн.
за червень 2011 року - 3 203,0 грн.
за жовтень 2011 року - 2 912,0 грн.
На підставі вищевказаного акту перевірки, податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000042302 від 11.01.2012 на суму 211 719 грн. 75 коп., податкове повідомлення-рішення № 0000032302 від 11 січня 2012 на суму 46 764, 00 грн.
Позивачем було оскаржено вказані рішення в адміністративному порядку.
За результатами адміністративного оскарження податкове-повідомлення рішення №000042302 від 11.01.2012.
Щодо правовідносин позивача з вказаними контрагентами, суд встановив наступне.
Між ТОВ «Інтер-Запоріжжя» та ТОВ «Куйбишевська птахофабрика» 29.10.2009 було укладено договір оренди транспортного засобу.
На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано такі первинні документи: акт приймання передачі № 1 від 29.10.2009, акт здачі - прийому робіт № КП-0003105 від 21.07.2010, податкова накладна № 0000306 від 31.07.2010.
Також встановлено, що 01.07.2010 між ТОВ «Інтер-Запоріжжя» та ТОВ «Сервісна компанія «Формула» укладено договір № СКФ/СК/ПО/40014758 купівлі-продажу товарів з використання пластикових старт - карт. Умови цього договору передбачають заправку транспортних засобів позивача на відповідних автозаправних станціях. На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано наступні первинні документи: видаткова накладна № MDB-000801 від 31.07.2010, виписка банку № 28991106622 від 14.09.2010.
16.12.2009 між ТОВ «Інтер-Запоріжжя» та ТОВ «Торговий дім «Альпіна» укладено договір поставки № 43, відповідно до умов якого ТОВ «Торговий дім «Альпіна» зобов'язується передати позивачеві нафтопродукти для заправки транспортних засобів позивача на відповідній автозаправній станції. На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано наступні первинні документи: видаткові накладні № 3201 від 10.09.2010, № 3350 від 22.09.2010, відомості № РН 3201 від 10.09.2010, № 3350 від 29.09.2010, № РН 3350 від 22.09.2010.
23.09.2010 між ТОВ «Інтер-Запоріжжя» та ПрАТ Туристко-оздоровчий комплекс «Судак» було підписано акт виконаних робіт, згідно якого ПрАТ Туристко-оздоровчий комплекс «Судак» здійснював для ТОВ «Інтер-Запоріжжя» послуги з проведення VI Міжнародної конференції по птахівництву . Перерахування коштів за надані послуги було здійснено відповідно до рахунку-фактури № 698 від 10.09.2010.
Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Кормові ресурси» слід зазначити, що господарські відносини з вказаним контрагентом підтверджуються наступними документами: договором поставки № 04/10-09 від 20.10.2009; специфікації № 1, № 2 від 21.10.2009; видатковими накладними № РН-0000272 від 09.11.2010, № РН-0000281 від 24.11.2010 року; рахуноками-фактурами № СФ-0000368 від 09.11.2010, видаткові накладні № РН-0000272 від 09.11.2010, рахунок - фактура № СФ-0000385 від 24.11.2010, податкова накладна від 09.11.2010, податкова накладна від 24.11.2010, видаткова накладна № РН-0000272 від 09.11.2010, рахунок - фактура № СФ-0000368 від 09.11.2011, № СФ-0000385 від 24.11.2010; податкові накладні № 0000228 від 09.11.2010, № 0000237 від 24.11.2010.
30.08.2013 між ТОВ «Інтер-Запоріжжя» здійснило заміну автошин на службовому транспортному засобі 275/50R20 Pirelli Scorpion Ice&Snow, про що свідчать видані ТОВ «Еталон-Строй-Сервіс» видаткова накладна № 93 від 30.08.2010 та податкова накладна № 3008403 від 30.08.2010.
Крім того, встановлено, що позивачем було придбано у ТОВ «Агро-Ера» соняшникову олію, що підтверджується такими первинними документами: видатковими накладними № РН-0000725 від 25.08.2010, № РН-0000742 від 30.08.2010; рахунком-фактурою № СФ-0000706 від 25.08.2010; податковими накладними № 734 від 25.08.2010, № 750 від 30.08.2010; товарно-транспортними накладними № 017899 від 25.08.2010, № 01 АА від 30.08.2010; банківськими виписками по рахунку № 156 та № 162.
Встановлено, що на виконання умов договору № ДГ-0000221 від 30.07.2010 ТОВ «Інтер-Запоріжжя» було придбано у ТОВ «НВО «Радуга» соняшниковий жмих, що підтверджується такими документами: видатковою накладною № РН-0000588 від 30.07.2010; рахунком-фактурою № СЧ-0000533 від 30.07.2010; податковою накладною № 629 від 30.07.2010; товарно-транспортною накладною № 000147 від 30.07.2010; випискою по рахунку № 145.
01.02.2010 між ТОВ «Інтер-Запоріжжя» та ТОВ «Агросвіт» було укладено договір на виконання послуг по перевезенню вантажів № 1-01-02. На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем надано наступні первинні бухгалтерські документи: рахунки-фактури № СФ-72 від 19.08.2010, № СФ-73 від 26.08.2010, № СФ-75 від 30.08.2010; акти здачі-прийняття робіт № ОУ-1-19-08 від 19.08.2010, № ОУ-1-26-08 від 26.08.2010, № ОУ-1-30-08 від 30.08.2010; податкові накладні № 11908 від 19.08.2010, № 12608 від 26.08.2010, № 13008 від 30.08.2010; товарно-транспортні накладні № РН-0000055, № РН-0000054 від 16.08.2010, № РН-0000068 від 19.08.2010, № РН-0000080 від 26.08.2010, № РН-0000101, № РН-0000097 від 30.08.2010; виписками по рахунку № 161, № 159, № 164.
Як зазначено вище розгляд справи зупинявся до розгляду справи № 808/4445/13-а.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
За приписами ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України (ч.1).
Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін (ч. 2 ст. 255).
Так, суд вважає, що відповідачем неправомірно зроблені висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства виходячи з наступного.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, Податковим кодексом України передбачено вичерпний перелік вимог для отримання покупцем права на відображення податкового кредиту, а саме: дата здійснення «першої події» та наявність податкової накладної.
Крім того, Податковим кодексом України встановлено перелік документів, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.
Враховуючи наявність у позивача документів, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаного товару були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, тому позивачем цілком правомірно включено суму ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується належними доказами.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Крім того, суд не приймає до уваги посилання відповідача на ту обставину, щодо відсутності товарно-транспортних накладних, за якими перевозився товар, оскільки статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 вищевказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Також, відповідно до наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна накладна визначена як документ на перевезення вантажів наряду з іншими документами, а саме подорожними листами. Тільки дорожній лист вантажного автомобіля є документом без якого перевезення вантажів не допускається (п. 11.3), але даний документ є документом вантажовідправника або перевізника, а не отримувача товару та зберігається і знаходиться у них, копія отримувачу товару не надається.
Товарно-транспортна накладна з 22.05.2006 виключена як бланк суворої звітності, у зв'язку з втратою сили «Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом і обліку транспортної роботи» №228/253 від 07.08.1996 та у зв'язку з чим, даний документ є не обов'язковим документом для застосування підприємствами.
Товарно-транспортна накладна є документом, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку їх на шляху, складського оприбуткування, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажів та обліку виконаною роботи, відповідно до термінів та понять закріплених в «Правилах перевезень вантажів автомобільним транспортом в України», затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997.
Отже, з аналізу вищевказаних приписів діючого законодавства України, вбачається, що товарна - транспортна накладна не є документом суворої звітності, а тим самим обов'язковою до застосування (як бланк суворої звітності виключено на підставі наказу Міністерства транспорту та зв'язку №493 від 22.05.2006); не являється документом податкового обліку та лише на підставі документів податкового обліку можливо нарахування та обчислення податків та обов'язкових платежів.
В акті перевірки податковим органом жодним чином не спростовано достовірність первинних документів, які складались позивачем з його контрагентами під час здійснення господарських операцій.
Викладені обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Слід зазначити, що чинне законодавство України не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету у разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця в складі ціни товару. Суми податку на додану вартість, які включені в ціну товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету.
Чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту чи бюджетного відшкодування поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні засновується на принципах, у відповідності з якими ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до положень п. 36.1, 36.5, 38.1, 44.1, 47.1, 49.2 ПК України обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну (персональну) відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Окрім того, згідно закріпленого в Конституції України принципу індивідуалізації відповідальності, будь-яка особа не може нести відповідальність за дії третіх осіб. В даному випадку позивачем при здійсненні господарської діяльності додержано всіх норм податкового законодавства, та він не зобов'язаний нести відповідальність за дії інших осіб.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов вірного висновку, що відповідачем не правомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0000032302 від 11.01.2012.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити, податкове повідомлення-рішення скасувати, у зв'язку з тим, що воно винесене з порушенням приписів Податкового кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, 186 КАС України, Податковим Кодексом України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя від 11.01.2012 №0000032302.
3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя» витрати на сплату судового збору у сумі 467 (чотириста шістдесят сім) грн. 64 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.В. Сіпака