14 січня 2016 року
Справа № 808/82/16
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., розглянувши клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку»
про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку» (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначений на пільгових умовах за списком №2 в розмірі 12 117, 70 грн.
Позивач подав до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору. У клопотанні позивач зазначив, що Бюджет Пенсійного фонду України на 2016 рік ще не затверджено, а складено Тимчасовий кошторис на 1 квартал 2016 року, по якому управління здійснює свою діяльність, при цьому кошти на сплату судового збору ним не передбачені.
Крім того, звертає увагу суду, що відповідно до статей 55, 129 Конституції України, статей 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати не повинні бути перешкодою для доступу до суду всіх осіб, тобто гарантування принципу рівності.
Розглянувши вказане клопотання суд, прийшов до наступного.
Частиною 3 статті 106 КАС України, зокрема, встановлено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Згідно з положеннями до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Зокрема, відповідно до приписів підпункту 1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру суб'єктом владних повноважень, юридичною особою встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до положень ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» встановлено з 1 січня 2015 року мінімальну заробітну плату в місячному розмірі 1218,00 грн.
З матеріалів справи встановлено, що позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 12 117, 70 грн., отже, позивачу при зверненні з даним адміністративним позовом до суду належить сплатити судовий збір - 1 розмір мінімальної заробітної плати, а саме 1218,00 грн.
Позивачем до матеріалів справи не надано доказів сплати судового збору в розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір».
Згідно з частиною 1 статті 88 КАСУ суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Також згідно з ч.1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З огляду на це Європейський суд з прав людини виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у відповідності до статей 87, 88 КАС України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.
З урахуванням наведених норм підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст.88 КАС України, ст.8 Закону України «Про судовий збір» повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, у тому числі й органів державної влади.
Відповідно до ч.1 ст.10 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.
Згідно з ч.2 ст.10 КАС України не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників адміністративного процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до вимог ст.88 КАС України, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у ст.8 Закону України «Про судовий збір», з власної ініціативи.
Суд зазначає, що позивачем до позову надана довідка якою зазначено, що на р/р № 25603303001075, відкритому ТВБВ № 10007/0292 МВ Філії Запорізького ПУ АТ «Ощадбанк» м. Запоріжжя на утримання апарату управління (заробітна плата, господарчі витрати, комунальні послуги), станом на 12.01.2016 залишок коштів складає 0,00 грн.
Також суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду формуються переважно за рахунок страхових внесків (частини єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування).
Згідно з ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
Зміна цільового призначення бюджетних коштів, а також виділення додаткових коштів відбувається виключно у порядку та у спосіб, який передбачено для прийняття бюджету Пенсійного фонду України.
Витрати на сплату судового збору бюджетом Пенсійного фонду України на 2015 та 2016 роки та тимчасовим кошторисом Пенсійного фонду України на 1 квартал 2016 року не передбачені, а тому зміна цільового призначення буде вважатися як нецільове використання бюджетних коштів, що потягне за собою визначену законодавством відповідальність посадових осіб.
Таким чином вказані обставини свідчать, що майновий стан Позивача перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Суд вважає, що клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору слід задовольнити.
В задоволенні клопотання представника позивача про відкладення сплати судового збору необхідно відмовити.
Відповідно до частини другої статті 98 КАС України ухвала може бути оскаржено особою, щодо якої вирішено питання про судові витрати.
Керуючись статтями 6, 7, 8, 88, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
1. Клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору - задовольнити.
2. Звільнити Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області від сплати судового збору у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. за подачу адміністративного позову про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених на пільгових умовах за списком №2 в розмірі 12 117, 70 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю «Товари народного вжитку».
3. В задоволенні клопотання представника позивача про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена особою, щодо якої вирішено питання про судовий збір.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена позивачем в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали (якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то в 5-денний строк з дня отримання цією особою копії ухвали) апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Р.В. Сацький