Справа № 357/13869/15-ц
2/357/160/16
Категорія 33
12 січня 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бондаренко О. В. ,
при секретарі - Кириченко Д. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду № 4 цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Київський страховий дім» до ОСОБА_1, про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу,-
Позивач звернувся до суду з даним позовом 23.09.2015 року обґрунтовуючи тим, що 28.08.2014 року приблизно о 21 год. 50 хв. в м. Біла Церква по вул. П. Запорожця сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів: «ВАЗ 21154», державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, під його керуванням, та «Мерседес-бенс», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_2, під керуванням ОСОБА_3. Відповідно до постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.01.2015 року по адміністративній справі № 357/316/15-п винним у даному ДТП було визнано ОСОБА_1, за вчинення порушення передбаченого ст. 124 КУпАП. ОСОБА_4 № АС/6991312 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між ПАТ «Київський страховий дім» та ОСОБА_5 автомобіль був застрахований. 18.12.2014 року ОСОБА_2, який є потерпілий від вказаної ДТП, повідомив Страховика про настання страхового випадку та подав заяву про виплату страхового відшкодування у зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка є страховим випадком. Відповідно до Звіту експертизи № 484 від 26.09.2014 року вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу, що є матеріальним збитком, становить 59 407,22 грн. 23.02.2015 року між страховиком та потерпілою особою було узгоджено суму страхового відшкодування в розмірі 30 400,00 грн. та укладено угоду. 25.02.2015 року страховик здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 30 400,00 грн. Відповідач протягом трьох робочих днів не повідомив страховика про настання ДТП за його участю, чим порушив п. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Крім того, з довідки № 9429290, про дорожньо-транспортну пригоду від 01.10.2014 року, ОСОБА_1 здійснював керування транспортним засобом в стані сп'яніння, що також дає право страховику після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу. В зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування в порядку регресу в сумі 30 400 грн. 00 коп. та витрати пов'язані з розглядом справи.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6, позовні вимоги підтримала в позову обсязі та надала письмові пояснення на заперечення.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.
В судове засідання з'явився представник відповідача ОСОБА_7, позовні вимоги не визнав та пояснив, що позивач безпідставно здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_3, оскільки, поліс на який посилається позивач, на момент вчинення ДТП вже був не дійсним в зв'язку із зміною власника автомобіля та укладення нового полісу, який і був чинний на момент настання ДТП.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що 28.08.2014 року о 21 годині 50 хвилин ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_3 по вул. П. Запорожця в м. Біла Церква не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_3 в внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки. Відповідно до постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23.10.2015 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито провадження в справі у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, що підтверджується копією довідки про дорожньо-транспортну пригоду, копією постанови (а.с. 6, 7-8) та визнається сторонами.
18.12.2014 року ОСОБА_2 (потерпілий) звернувся до ПАТ «Київський страховий дім» з повідомленням про подію, що може бути визнана страховою (а.с. 9).
Судом встановлено, що внаслідок ДТП власнику автомобілю НОМЕР_4 було завдано матеріальні збитки в розмірі 59 407 грн. 22 коп., що підтверджено звітом № 484, про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу: MERCEDES-BENS 208D держ. № НОМЕР_2 від 26.09.2014 року ( а.с. 18-49). Страхове відшкодування ОСОБА_2 отримав від ПрАТ «Київський страховий дім» в розмірі 30 400 грн. 00 коп., що підтверджується копією наказу № 712-1733/1/1 від 24.02.2015 року та копіями платіжних доручень № 5156 від 25.02.2015 року та № 5155 від 25.02.2015 року (а.с. 53,54,55).
Відповідно до полісу № АС/6991312, який діяв з 13.10.2013 року до 12.10.2014 року включно, страхувальник ОСОБА_5 застрахував транспортний засіб ВАЗ 21154, номерний знак НОМЕР_5, номер кузова ХТА 211540В4970856 у ПАТ «Київський страховий дім» , що підтверджується (а.с. 111).
Представник відповідача в своїх запереченнях зазначив, що поліс № АС/6991312 на час вчинення ДТП, а саме 28.08.2014 року, втратив свою чинність, оскільки змінився власник транспортного засобу ВАЗ 21154, номерний знак НОМЕР_1, номер кузова ХТА 211540В4970856 і позивач неправомірно виплатив потерпілому страхове відшкодування.
Однак, суд не може погодитись з даними твердженнями з наступних підстав.
Так, відповідно до ОСОБА_4 № АС/6991312 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідальність, укладеного між позивачем та ОСОБА_5, відповідальності власника транспортного засобу ВАЗ 21154, номерний знак НОМЕР_1, номер кузова ХТА 211540В4970856 була застрахована з 29.08.2014 року до 28.08.2015 року.
Відповідно ст.ст. 1,2,6,18,20-1,29,33.35,36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - позивач здійснив виплату страхового відшкодування, та в порядку передбаченому п. г) п.п. 38.1.1, п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» реалізуючи свої права звернувся до суду.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність
якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до п. 1.7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Відповідно до ч. 1 ст. 997 ЦК України, договір страхування припиняється у випадках, встановлених договором та законом.
ОСОБА_4 ст. 18.1, 18.1.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», дія договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності може бути достроково припинена: 18.1.1. за письмовою вимогою страхувальника, про що він
зобов'язаний повідомити страховика не пізніше ніж за 30 днів до дати припинення дії договору страхування та надати оригінал поліса страховику.
Однак, представником відповідача не надано до суду жодних доказів того, що страхувальником ОСОБА_8 було подано письмову вимогу до страховика про дострокове розірвання договору у зв'язку з зміною власника транспортного засобу та про звернення відповідача з відповідною заявою до страховика про зміну власника транспортного автомобіля та укладення нового договору.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що зміна власника призводить до втрати чинності попереднього полісу і треба оформляти новий, однак суд не може погодитись з даним твердженням з наступних підстав.
Відповідно до п. 20-1.1 ст. 20-1 Закону України, «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії.
Відповідно до п. 20-1.2 ст. 20-1 Закону України, «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі відчуження забезпеченого транспортного засобу права та обов'язки страхувальника переходять до особи, яка прийняла такий транспортний засіб у свою власність.
Відповідно до довідки-рахунка від 28.08.2014 року ( а.с.123), автомобіль ВАЗ 21154, номерний знак НОМЕР_1, кузов № ХТА211540В4970856 придбала ОСОБА_9, яка, відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АІ/1647243 ( а.с.131), забезпечила вказаний транспортний засіб, строком з 29.08.2014 року до 28.08.2015 року, тобто після ДТП.
Отже, станом на 28.08.2014 року, на момент ДТП, поліс № АС/6991312 був чинним і обов'язки страхувальника ОСОБА_8 перейшли до особи, яка прийняла транспортний засіб ВАЗ 21154, номерний знак НОМЕР_1, кузов № ХТА211540В4970856 у свою власність, а саме до ОСОБА_9.
Також, з даних ЦБД МТСБУ (а.с.113), вбачається, що транспортний засіб номерний знак НОМЕР_6 не містить даних про поліс, що пояснюється перереєстрацією його в день ДТП 28.08.2014 року, а згідно ОСОБА_4 № АІ 1647243 ( а.с.124), укладеного новим власником транспортного засобу з позивачем, він не був чинним на час ДТП, оскільки був укладений 29.08.2014 року, наступного дня після ДТП.
Відповідно до п. 33.1.4, п. 33.1 ст. 33 Закону України, «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: 33.1.4. невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та
пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1, як водій транспортного засобу ВАЗ 21154, номерний знак НОМЕР_1, кузов № ХТА211540В4970856 і причетний до ДТП, яка сталась 28.08.2014 року, не повідомив страховика про настання ДТП протягом трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди та не подав відповідну заяву. 10.03.2015 року позивач направив на адресу відповідача вимогу про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) на суму 30 400 грн. 00 коп., однак відповідачем будь-яких дій щодо відшкодування коштів вчинено не було, що підтверджено матеріалами справи (а.с. 56) та не заперечується відповідачем.
Представник відповідача заперечуючи проти позову зазначає, що по даному страховому випадку відповідальність на виплату коштів покладається на МТСБУ, оскільки на час ДТП поліс був не чинним, а автомобіль було знято з реєстраційного обліку, тому позивач не є стороною у даних правовідносинах.
Суд не погоджується з даними твердженнями з наступних підстав.
ОСОБА_4 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Як зазначено вище в рішенні станом на 28.08.2014 року, на момент ДТП, поліс № АС/6991312 був чинним, позивач виплатив потерпілому страхове відшкодування, тому має право регресної вимоги до особи винної в ДТП.
Ст.41 Закону України, «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», передбачено випадки у яких здійснюються регламентні виплати з централізованих страхових резервних фондів МТСБУ.
Так, у разі заподіяння ДТП: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної
транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі; …… в) транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи;
Як встановлено в судовому засіданні транспортний засіб ВАЗ 21154, номерний знак НОМЕР_1, кузов № ХТА211540В4970856 станом на ДТП був забезпечений і правомірно перебував у володінні відповідача, що визнається сторонами.
ОСОБА_4 відомостей Регіонального сервісного центру МВС в Київської області від 15.12.2015 року за № 27/10-123 ( а.с.133), автомобіль ВАЗ 21154, номерний знак НОМЕР_1, кузов № ХТА211540В4970856 був зареєстрований 28.08.2014 року ( в день ДТП) та знятий з обліку 04.07.2015 року.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 60 ЦПК України).
Позивачем доведено в судовому засіданні обставини в підтвердження позовних вимог, а відповідач не надав до суду обґрунтованих заперечень проти позову з належними та допустимими доказами в їх підтвердження.
Даючи оцінку встановленим обставинам та зібраним у справі доказам в їх сукупності, суд приходить до висновку, що сума збитків в розмірі 30 400 грн. 00 коп. та відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати: сплачений при подачі позову судовий збір - 304 грн. 00 коп., підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Київський страховий дім».
Керуючись ст.ст. 993, 1166, 1188, 1191 ЦК України, Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 10, 11, 60, 88, 207, 208, 209, 212 - 215, 296 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Київський страховий дім» суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 30400,00 грн. та судові витрати по справі в розмірі 304, 00 грн., всього 30 704,00 грн. ( тридцять тисяч сімсот чотири гривні 00 копійок).
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_10