Апеляційний суд Житомирської області
Справа №296/3306/15-ц Головуючий у 1-й інст. Бондарчук В. В.
Категорія 53 Доповідач Зарицька Г. В.
11 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої - судді Зарицької Г.В.
суддів: Коломієць О.С., Якухно О.М.
з участю секретаря Добровольської Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до обласного протитуберкульозного диспансеру Житомирської обласної ради про виплату надбавки за вислугу років та стягнення компенсації за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 листопада 2015 року
встановила:
У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до обласного протитуберкульозного диспансеру Житомирської обласної ради та просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість з надбавки за вислугу років за період з 01.07.2013 р. по 31.10.2014 р. у розмірі 3 962,66 грн та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 915,63 грн. В обґрунтування позову зазначала, що відповідно до наказу №174 від 11.12.1995 р. вона прийнята на посаду сестри-господині в обласному протитуберкульозному диспансері Житомирської обласної ради, де працює по теперішній час. За характером виконуваної роботи та займаною посадою належить до категорії працівників, визначених у ч. 1 ст. 22 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз», а саме є працівником протитуберкульозного закладу та здійснює догляд за хворими на туберкульоз, прибирає приміщення, у яких перебувають хворі. Стаж роботи на займаній посаді становить понад 10 років. Однак відповідач, всупереч діючим нормам трудового законодавства, не виплачує їй надбавку за вислугу років. Враховуючи зазначене, просила позов задовольнити.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 05 листопада 2015 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з обласного протитуберкульозного диспансеру Житомирської обласної ради на її користь заборгованість з надбавки за вислугу років за період з 01.07.2013 р. по 31.10.2014 р. у розмірі 3 962,66 грн. Апелянт посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених до суду першої інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в цих межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за характером виконуваної роботи та займаною посадою позивач не належить до категорії працівників, визначених у ч.1 ст.22 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз», посада сестри-господині належить до категорії «технічні службовці» та не відноситься до категорії працівників протитуберкульозного закладу, які здійснюють догляд за хворими на туберкульоз та/або приміщень, у яких перебувають такі хворі.
Проте з такими висновками суду погодитися не можна.
Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз» від 5 липня 2001 року №2586-111 (далі - Закон №2586-111) працівникам протитуберкульозних закладів, які надають медичну допомогу хворим на туберкульоз, працюють із живими збудниками туберкульозу чи матеріалами, що їх містять, здійснюють догляд за хворими на туберкульоз та/або прибирання приміщень, у яких перебувають такі хворі, встановлюються підвищені посадові оклади у зв'язку із шкідливими і важкими умовами праці, надбавка за вислугу років та інші надбавки і доплати. Перелік робіт, професій і посад, зайняття яких дає право на підвищені посадові оклади, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Умови та розміри оплати праці працівників протитуберкульозних закладів регулюються постановою Кабінету Міністрів України №1418 від 29.12.2009 року «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я» (далі за текстом - Постанова №1418) та постановою Кабінету Міністрів України №174 від 20.03.2013 р. «Деякі питання оплати праці працівників протитуберкульозних закладів» (далі - Постанова №174).
Відповідно до п.2 вищевказаного Порядку надбавки за вислугу років установлюються медичним та фармацевтичним працівникам державних та комунальних закладів охорони здоров'я залежно від стажу в такому розмірі: стаж понад 3 роки - розмір щомісячної надбавки до посадового окладу складає 10%; стаж понад 10 років - 20%; стаж понад 20 років - 30%.
Згідно з п.2 Постанови №174, яка набрала чинності з 1 липня 2013 року, дію Порядку виплати надбавки за вислугу рокiв медичним та фармацевтичним працiвникам державних та комунальних закладiв охорони здоров'я, затвердженого Постановою №1418, поширено на категорiї працiвникiв, якi визначенi статтею 22 Закону України «Про протидiю захворюванню на туберкульоз».
Як видно з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, згідно з наказом №174 від 11.12.1995 року ОСОБА_1 з 11.12.1995 р. по даний час працює сестрою-господинею в обласному протитуберкульозному диспансері Житомирської обласної ради та станом на 01.07.2013 р. мала стаж роботи понад 10 років (а.с.10).
Посадовою інструкцією сестри-господині, затвердженою головним лікарем ОПТД 1 вересня 2012 року, визначено, що сестра-господиня відділення хворих на хронічний туберкульоз зобов'язана при необхідності проводити за вказівкою лікаря заміну білизни хворих незалежно від терміну використання, організувати і керувати генеральним прибиранням у відділенні; щоденно контролювати якість прибирання; забезпечити санітарну обробку камерним способом постелі та одягу хворих згідно з діючими інструкціями; приймати брудну білизну і здавати її в пральню; контролювати якість роботи молодших медсестер з санітарно-гігієнічного прибирання відділення (п.п.2.8; 2.9; 2.12; 2.13; 3.1).
В судовому засіданні представники відповідачів не заперечували, що за відсутності молодшої медсестри палатної, яка здійснює догляд за хворими, її обов'язки виконує сестра-господиня.
Вищенаведене свідчить, що сестра-господиня за характером виконуваної роботи та посадовими обов'язками відноситься до категорії працівників, визначених ч.1 ст.22 Закону №2586-111, а тому має право на надбавку за вислугу років відповідно до Постанови №1418.
Такий висновок узгоджується з роз'ясненням фінансово-економічного департаменту МОЗ України від 18.11.2014 р. за №10.03.67/33618, відповідно до якого посаду сестри-господині можна віднести до працівників, перелічених у пункті 1 постанови КМУ №174.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 року №95 «Про деякі питання оплати праці працівників закладів охорони здоров'я» виплати, встановлені працівникам закладів охорони здоров'я, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2013 року № 174 «Деякі питання оплати праці працівників протитуберкульозних закладів» здійснюються за умови забезпечення у повному обсязі бюджетними коштами обов'язкових виплат із заробітної плати працівникам закладів охорони здоров'я.
Доказів про те, що лікувальний заклад не в повному обсязі забезпечений бюджетними коштами із виплати заробітної плати працівникам відповідач суду не надав.
А тому, колегія суддів вважає, що позов про виплату надбавки за вислугу років підлягає до задоволення у повному обсязі. Розмір надбавки відповідачем не оспорюється.
За таких обставин, коли судом першої інстанції невірно застосовані норми матеріального права, рішення суду в частині виплати надбавки за вислугу років відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга не містить посилань на порушення судом норм матеріального чи процесуального права при вирішенні вимог про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, а тому законність і обґрунтованість рішення у цій частині колегією суддів не перевіряється.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 05 листопада 2015 року в частині виплати надбавки за вислугу років скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення вказаних вимог.
Стягнути з Обласного протитуберкульозного диспансеру Житомирської обласної ради на користь ОСОБА_1 надбавку за вислугу років за період з 01.07.2013 р. по 31.10.2014 р. у розмірі 3 962,66 грн.
Стягнути з Обласного протитуберкульозного диспансеру Житомирської обласної ради в дохід держави 243,60 грн судового збору.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча Судді: