28 березня 2011 року /об 12 год.50 хв./ Справа № 2а-0870/743/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Батрак І.В.
при секретарі Петрусь Д.К.
за участю
представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Запорізький хлібозавод №3»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
про скасування податкового повідомлення-рішення №0000880804/0 від 19.07.2010
У лютому 2011 року позивач звернувся із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 19.07.2010 №0000880804/0, яким було визначено суму податкового зобов'язання позивача за платежем податок з доходів фізичних осіб у розмірі 4 500,00 грн., у тому числі за основним платежем 1 500, 00 грн., за штрафними санкціями 3 000,00 грн.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зазначили, що оскаржуване рішення є протиправним, оскільки позивач не надавав нецільову благодійну допомогу ОСОБА_5 в сумі 10 000,00 грн., з якої не утриманий податок з доходів фізичних осіб, а допомога була надана позивачем ОСОБА_6 міському відділу ГУМВС України в Запорізькій області, який є неприбутковою організацією, що утримується за рахунок бюджетних коштів. Згідно листа від 18.12.2009 № 41/14166 Мелітопольський МВ ГУМВС України в Запорізькій області звернувся до позивача з проханням надати спонсорську допомогу. Підприємство відгукнулось на це прохання та перерахувало кошти на рахунок, який був вказаний у листі та який належить приватному підприємцю ОСОБА_7, проте це не означає, що саме він був адресатом благодійної допомоги. Виходячи зі змісту листа, приватний підприємець ОСОБА_7 лише «акумулює» благодійну допомогу, яка надається для Мелітопольського міського відділу ГУ МВС України, та передає її для подальшого цільового використання зазначеним органом.
Отже, висновок про надання нецільової благодійної допомоги сторонньому громадянину зроблений без урахування всіх обставин і є помилковим. Позивач вважає, що донарахування платникам податків податкових зобов'язань в таких випадках може призвести лише до того, що підприємства будуть відмовляти як державним органам, так і іншим організаціям у наданні благодійної допомоги, якої вони потребують, що навряд чи відповідає інтересам суспільства.
З урахуванням викладеного просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, викладених у запереченнях на позов від 28.03.2011 №2328/10/10-013. Зокрема зазначив, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Запорізький хлібозавод № 3» з питань дотримання вимог податкового законодавства, за наслідками якої складено акт від 06.07.10 №249/08-04/00378038. Перевіркою встановлено заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2008 по 31.03.2010 в загальній сумі 1 500,00 грн., в тому числі за 2009 рік на суму 1 500.00 грн., що є порушенням п.7.1 ст.7, гі.п.8.1.1 п.8.1 ст.8, п.п.9.7.3. п.9.7. ст.9, п.16.1 ст.16, „а" п.19.2 ст.19, ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-ІV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №889-ІV), а саме надання нецільової благодійної допомоги сторонньому громадянину (непрацівнику).
Так, перевіркою первинних банківських документів встановлено факт перерахування позивачем нецільової благодійної допомоги ПП ОСОБА_7 (іпн. НОМЕР_1) платіжним дорученням від 22.12.2009р. № 4552 в сумі 10 000,00 грн. (без ПДВ). В бухгалтерському обліку зазначена операція відображена проводкою: Дт 685.1 «Розрахунки з іншими кредиторами» - Кт 31.10 «Розрахунковий рахунок».
Згідно наданим до перевірки первинним та обліковим документам, податковим агентом податок з доходів фізичних осіб з отриманої нецільової благодійної допомоги не працівником підприємства не утримувався, у зв'язку з чим відповідну суму податку з доходу не перераховано до бюджету.
В зв'язку з чим вважає позовні вимоги необґрунтованими та у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.
Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, суд вважає, позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Посадовими особами СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі було проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Запорізький хлібозавод № 3» з питань дотримання вимог, зокрема, податкового законодавства за період з 01.07.2008 по 31.03.2010, за наслідками якої складено акт від 06.07.10 №249/08-04/00378038.
Перевіркою встановлено випадок надання позивачем нецільової благодійної допомоги сторонньому громадянину (не працівнику), чим порушено вимоги п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1 п.8.1 ст.8 п.п.9.7.3. п.9.7. ст..9, п.16.1 ст.16 «а» п.19.2 ст.19, ст.20 Закону №889-ІV, а саме встановлено факт перерахування ПАТ «Запорізький хлібозавод № 3» нецільової благодійної допомоги ПП ОСОБА_7 (іпн. НОМЕР_1) платіжним дорученням від 22.12.2009 № 4552 в сумі 10 000,00 грн. (без ПДВ).
В бухгалтерському обліку зазначена операція відображена проводкою: Дт 685.1 «Розрахунки з іншими кредиторами» - Кт 31.10 «Розрахунковий рахунок».
У формі № 1ДФ за 4 квартал 2009 року податковим агентом надання нецільової благодійної допомоги відображено ознакою доходу «42» як дохід у межах підприємницької діяльності, виплачений самозайнятій особі. За перевіряємий період перевіркою не було встановлено взаємовідносин з ПП ОСОБА_7 (іпн. НОМЕР_1) у межах підприємницької діяльності.
Згідно наданим до перевірки первинним та обліковим документам, податковим агентом податок з доходів фізичних осіб з отриманої нецільової благодійної допомоги не працівником підприємства не утримувався, у зв'язку з чим відповідну суму податку з доходу не перераховано до бюджету.
В порушення п.7.1 ст.7, п.п.8 1.1 п.8.1 ст.8, п.п.9.7.3. п.9.7. ст.9, п.16.1 ст.16, „а" п.19.2 ст.19, ст.20 Закону №889-ІV, з доходу, отриманому не працівником підприємства від податкового агента у вигляді нецільової благодійної допомоги, податок з доходів фізичних осіб не утримувався, внаслідок чого підприємством допущене неутримання, неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі 1 500,00 грн.
На підставі матеріалів перевірки та висновків акту відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення.
Не погодившись із указаним рішенням позивач оскаржив їх у адміністративному порядку до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі, Державної податкової адміністрації у Запорізькій області та Державної податкової адміністрації України, проте скарги позивача залишені без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Вважаючи рішення протиправним позивач звернувся до суду.
Правовідносини з питань справляння податку з доходів фізичних осіб врегульовано Законом №889-ІV.
Пунктом 1.2 ст. 1 Закону №889-ІV визначено, що дохід це сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Згідно з п.1.15 ст. 1 Закону №889-ІV податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.
Підпунктом 9.7.1 п. 9.7 ст. 9 Закону №889-ІV визначено, що для цілей оподаткування благодійна допомога поділяється на цільову та нецільову благодійну допомогу. Цільовою є благодійна допомога, яка надається під визначені умови та напрями її витрачання, а нецільовою вважається допомога, яка надається без встановлення таких умов або напрямів.
Із матеріалів справи вбачається, що платіжним дорученням від 22.12.2009 №4552 позивачем було перераховано благодійну допомогу у розмірі 10 000,00 грн. ПП ОСОБА_7 без визначення умов та напрямів її витрачання, тобто нецільову.
Відповідно до п.п. 9.7.3 п. 9.7 ст. 9 Закону №889-ІV не підлягає включенню до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, яка надається резидентами - юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує розмір суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим підпункту 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону, встановленого на 1 січня такого року, за умови, що на такого платника податку поширюється право на отримання податкової соціальної пільги згідно з підпунктом 6.5.1 пункту 6.5 статті 6 цього Закону.
Благодійник - юридична особа зазначає відомості про надані суми нецільової благодійної допомоги у складі податкової звітності.
При отриманні нецільової благодійної допомоги від благодійника - фізичної особи платник податку зобов'язаний подати річну податкову декларацію із зазначенням її сум у разі, якщо:
а) загальна сума отриманої нецільової благодійної допомоги протягом звітного податкового року перевищує її граничний розмір, установлений підпунктом 9.7.3 цього пункту;
б) платник податку не має права на отримання податкової соціальної пільги згідно з підпунктом 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 цього Закону.
Підпунктом 6.5.1 п. 6.5 ст. 6 Закону №889-ІV встановлено, що податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної' особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.
Відповідно до абз. «е» п.п. 6.3.3 п. 6.3 ст. 6 Закону №889-ІV податкова соціальна пільга не може бути застосована до інших доходів платника податку, якщо він отримує протягом звітного податкового місяця одночасно такі доходи, як, зокрема, доходи самозайнятої особи від підприємницької діяльності, а також іншої незалежної професійної діяльності.
Із матеріалів справи вбачається, що благодійна допомога була надана приватному підприємцю ОСОБА_7, тобто зазначена допомога є доходом самозайнятої особи, а тому до вказаної допомоги не може бути застосована соціальна пільга, передбачена Законом №889-ІV для благодійної допомоги.
Згідно з п.п. 9.7.4 п. 9.7 ст. 9 Закону №889-ІV не підлягає включенню до оподатковуваного доходу цільова благодійна допомога, яка надається резидентами - юридичними або фізичними особами у будь-якій сумі (вартості):
а) закладу охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків (донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань) у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування;
б) нижчевизначеним закладам для розподілу благодійної допомоги між особами, що не досягли 18-річного віку та перебувають у таких закладах: будинку маляти; будинку дитини; будинку-інтернаті; школі-інтернаті (у тому числі спеціальній, санаторній або для сиріт); дитячому будинку сімейного типу; школі соціальної реабілітації; притулку для неповнолітніх; приймальннку-розподільнику системи Міністерства внутрішніх справ
України;
в) державному або комунальному закладу чи благодійній організації, у тому числі Т: вариству Червоного Хреста України, що надають послуги особам, які не мають житла, з їх харчування та облаштування на нічліг;
г) слідчому ізолятору або установі виконання покарань для поліпшення умов тримання, харчування чи медичного обслуговування осіб, які перебувають у слідчих
:золяторах чи установах-виконання покарань, або безпосередньо таким особам;
д) будинку для престарілих чи інвалідів для поліпшення умов їх утримання, харчу вання, медичного обслуговування, соціальної реабілітації;
е) платнику податку, який здійснює наукове дослідження або розробку, для відшкодування вартості обладнання, матеріалів, інших витрат (крім виплат заробітної плати, додаткових благ, інших особистих витрат), за умови, якщо результати таких досліджень та розробок підлягають оприлюдненню та не можуть бути предметом патентування чи інших обмежень у оприлюдненні чи безоплатному поширенні об'єктів права інтелектуальної
промислової) власності, отриманих у результаті таких досліджень або розробок, а також якщо отримання такої допомоги не містить передумов щодо виникнення будь-яких договірних зобов'язань між благодійником або будь-якою третьою особою та набувачем благодійної допомоги у майбутньому, крім обов'язків з цільового використання такої благодійної допомоги.
є) аматорській спортивній організації, клубу для компенсації витрат з придбання або оренди спортивного знаряддя та інвентарю, користування спортивними майданчиками, приміщеннями чи спорудами для проведення тренувань, забезпечення участі спортсмена- аматора у спортивних змаганнях;
ж) платникові податку (батькові чи матері), який виховує трьох і більше дітей.
Із пояснень представника позивача та матеріалів позовної заяви вбачається, що благодійна допомога спрямовувалась останнім для Мелітопольського МВ УМВС України в Запорізькій області - установи, яка п.п. 9.7.4 п. 9.7 ст. 9 Закону №889-ІV не передбачена, одже цільова благодійна допомога щодо зазначеної установи підлягає включенню до оподатковуваного доходу підприємства.
Відповідно до п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону №889-ІV податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.
Пунктом 7.1 ст. 7 Закону №889-ІV визначено, що ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.3 цієї статті.
З урахуванням вищевказаного, суд приходить до висновку, що податковим органом правомірно було донараховано позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб у сумі 1 500,00 грн. (10 000,00 грн. * 15% = 1 500,00 грн.)
Згідно з п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 №2181-ІІІ (чинного на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2181-ІІІ) у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків
від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем правомірно нараховано штрафні санкції за платежем: податок з доходів фізичних осіб у розмірі 3 000, 00 грн. (1 500,00 грн.*2= 3 000,00 грн.)
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).
Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що ПАТ «Запорізький хлібозавод №3» не надало доказів перерахування благодійної допомоги, яка дає право на застосування податкової пільги. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не передбачено «акумулювання» коштів на рахунках приватних підприємців - суб'єктів господарювання, які передбачені державним установам, зокрема Мелітопольському МВ ГУМВС України в Запорізькій області та позивачем не надано нормативного обґрунтування заявлених позовних вимог, що позбавляє суд можливості перевірити законність та обґрунтованість його позиції.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідно до діючого законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги про його скасування є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 161-163, 167 КАС України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя /підпис/ ОСОБА_8
Постанова виготовлена в повному обсязі 04.04.2011.
Постанова не набрала законної сили.
Суддя І.В.Батрак