01 грудня 2015 року 11 год. 12 хв.Справа № 808/8451/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лазаренка М.С..,
при секретарі судового засідання: Єрмолаєвій А.Д.;
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
від відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восор» до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправними і скасування рішення та картки відмови,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОСОР» (далі іменується - позивач) до Запорізької митниці Державної фіскальної служби (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000292/2 від 30.09.2015 та визнати протиправною та скасувати картку відмови відповідача в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00570 від 30.09.2015.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Восор» було надано достатньо документів для підтвердження митного оформлення товару за основним (першим) методом. На думку позивача у документах, поданих ним для митного оформлення товару, були відсутні розбіжності, а відтак у позивача не було підстав надавати додаткові документи митному органу. Таким чином, на думку товариства, відповідач неправомірно відмовив позивачу в митному оформленні товару за основним (першим) методом, а відтак Рішення про коригування митної вартості товарів та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення стосовно митної декларації по формі МД-2 №112050000/2015 (додатковий реєстраційний номер митниці 007266) є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
09.11.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду
У судовому засіданні 01 грудня 2015 року представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Восор» підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити повністю.
Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях від 30.11.2015 №1298/92/08-70-10 посилається на те, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України орган доходів і зборів дійшов висновку, що документи надані до митного контролю та митного оформлення, не містять всіх відомостей відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності. Тому, відповідно до статті 53 Митного кодексу України, 29.09.2015 декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Дана вимога передбачала подання декларантом наступних додаткових документів: виписки з бухгалтерської документації; копії митної декларації країни відправлення; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. 30.09.2015 декларант відмовився у наданні додаткових документів. У зв'язку із цим, відповідач вважає що Рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000292/2 від 30.09.2015 та Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00570 від 30.09.2015 винесені митним органом відповідно та у межах чинного законодавства.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав заперечення з підстав, викладених вище, просив суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 01.12.2015.
Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОСОР» зареєстроване як юридична особа за адресою: 69012, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Карла Маркса, будинок №49, код ЄДРПОУ 20487748.
22 травня 2015 року між Товариством «ВОСОР» та VEGILAND COIR PRODUCTS (Pvt) Ltd (ОСОБА_4) укладено контракт №1 про купівлю-продаж кокосового субстрату за ціною 310,00 доларів США за 1 метричну тонну (0,31 доларів США за 1 кг товару).
Для здійснення митного оформлення товару 29 вересня 2015 року позивачем по електронній системі «MD Office™. MDDeclaration» до м/п «Запоріжжя - центральний» Запорізької митниці ДФС було подано митну декларацію по формі МД-2 №112050000/2015/016877, відповідно до якої була заявлена митна вартість товару у розмірі 0,31 доларів США за 1 кг товару. Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Разом з митною декларацією позивачем були надані наступні документи: контракт №1 від 22.05.2015; рахунок (інвойс) №VC/CI/01VOSOR01-02/UKR/15 від 29.08.2015; коносамент №4850-0177-508.012 від 28.08.2015; опис товару б/н від 29.08.2015; пакувальний лист б/н від 29.08.2015; прайс лист виробника товару б/н від 29.07.2015; сертифікат про походження товару CO/CIS/15/299 від 02.09.2015; фітосанітарний сертифікат, який видається країною-експортером №QC/1А0726293 від 24.08.2015; міжнародна автомобільна накладна (CMR) №1110/1 від 28.09.2015; міжнародна автомобільна накладна (CMR) №1110/2 від 28.09.2015.
При перевірці правильності визначення митної вартості товару, Запорізькою митницею було виявлено наступне: згідно пункту 4 частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, але до митного оформлення дані документи не надано. Контрактом від 22.05.2015 №1 передбачені наступні умови оплати: 50% передплата здійснюється покупцем шляхом банківського переказу на підставі рахунка та 50% після отримання факсимільної копії коносаменту покупцем. Тобто надані документи не дають можливості перевірити та оцінити фактурну (дійсну) вартість товару. Таким чином, документи, які надані до митного оформлення (зазначені у другій частині статті 53 Митного кодексу України) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Крім цього згідно вимог статті 53 Митного кодексу України, орган доходів і зборів дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення товару (зазначені у другій частині статті 53 Митного кодексу України) містять наступні розбіжності: прайс-лист б/н від 29.07.2015 не містить інформації стосовно терміну дії, на який він розповсюджується, умов оплати за товар та термінів поставки.
Тому, 29 вересня 2015 року відповідно до статті 53 Митного кодексу України, декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Дана вимога передбачала подання декларантом наступних додаткових документів: виписки з бухгалтерської документації; копії митної декларації країни відправлення; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Крім того зазначено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України.
30.09.2015 декларантом ТОВ «ВОСОР» надіслано електронне повідомлення, в якому він відмовився від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, що підтверджується електронним повідомленням.
Згідно вимог частини четвертої статті 57 Митного кодексу України проведено процедуру консультацій між органом ДФС та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статті 64 цього Кодексу (у формі електронного повідомлення). Під час консультації митний орган та декларант здійснили обмін наявною у кожного з них інформацією (декларант повідомив про відсутність в нього будь-якої іншої інформації або документів, про що свідчить його електронне повідомлення). За результатами проведеної консультації узгоджено та прийнято рішення про визначення митної вартості за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів) - 2ґ з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгів.
30 вересня 2015 року митним органом прийнято Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів №112050000/2015/000292/2, відповідно до графи 31 якого відповідач визначив митну вартість товару, заявленого позивачем до митного оформлення, за резервним шостим методом.
Також, 30 вересня 2015 року в оформлені МД №112050000/2015/016877 від 29 вересня 2915 року було відмовлено, про що оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 112050000/2015/00570.
У вищевказаній картці відмови як причину у відмові у митному оформленні (випуску) товарів вказано те, що митним органом проведене коригування митної вартості та винесене відповідне рішення, що вимагає внесення змін до ВМД.
В картці відмови також зазначено про вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме подання нової ВМД згідно з рішенням про коригування заявленої митної вартості.
30 вересня 2015 року на підставі рішення митниці декларант оформив нову МД по формі МД-2 №112050000/2015/017027, сплативши митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем (шляхом грошової застави у розмірі 161735 грн. 25 коп.).
08 жовтня 2015 року позивач надав відповідачу копію виписки з бухгалтерської документації та копію платіжного доручення №11 від 07.08.2015.
Листом від 15.10.2015 №1168/11/08-70-66 Запорізька митниця ДФС повідомила позивача про те, що надана копія виписки з бухгалтерської документації від 08.10.2015 №40/10 не містить реквізитів форми бланка первинної бухгалтерської документації, за змістом не є витягом та не дає можливості проаналізувати рівень цін на заявлений товар, так як вона являє собою лист підприємства інформативного характеру. Крім того, надані копії документів не дають можливості однозначно ідентифікувати із задекларованою партією товару, так як дані документи не містять посилання на інвойс від 29.08.2015 №VC/CI/01/VOSOR01-02/UKR/15, згідно якого здійснювалась поставка товару, посилання лише на контракт від 22.05.2015 №1, в якому відсутня інформація щодо кількості та вартості товару. Враховуючи викладене, Запорізька митниця ДФС зазначила про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 30.09.2015 №112050000/2015/000292/2 відсутні.
Не погодившись із рішенням Запорізької митниці та карткою відмови у митному оформлені товару за ціною угоди, ТОВ «ВОСОР» оскаржило їх до суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступних висновків.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набув чинності з 01.06.2012 (далі іменується - МК України).
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).
Відповідно до частини першої статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до переліку даних документів, наведеного в частині другій даної статті, такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно із частиною третьою статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз даної норми дає змогу виокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:
1) наявність розбіжностей між окремими документами;
2) наявність ознак підробки певних документів;
3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином митний орган може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару. Надання неналежних документів або часткове надання витребуваних документів, а також ненадання витребуваних документів, не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
У митного органу виникли зауваження, зокрема, стосовно того, що декларантом всупереч пункту 4 частини другої статті 53 МК України не надано банківського платіжного документа, що стосується оцінюваного товару, хоча Контрактом від 22.05.2015 №1 передбачені наступні умови оплати: 50% передплата здійснюється покупцем шляхом банківського переказу на підставі рахунка та 50% після отримання факсимільної копії коносаменту покупцем. Тобто надані документи не дають можливості перевірити та оцінити фактурну (дійсну) вартість товару. Крім цього прайс-лист б/н від 29.07.2015 не містить інформації стосовно терміну дії, на який він розповсюджується, умов оплати за товар та термінів поставки.
Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 53 МК України, якщо рахунок сплачено, то на підтвердження митної вартості товару слід надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Стосовно відсутності інформації у прайс-листі стосовно терміну дії, на який він розповсюджується, умов оплати за товар та термінів поставки, останні також є розбіжностями у розумінні статті 53 МК України.
У зв'язку із обґрунтованими сумнівами щодо заявленої митної вартості товару митний орган витребував у декларанта додаткові документи, передбачені законодавством, з проведенням процедури консультацій з декларантом.
Так, в судовому засіданні представник позивача пояснив, що під час митного оформлення товару не було надано платіжного доручення, хоча вказаний документ й передбачений Митним кодексом України.
Також, 30.09.2015 декларантом не надано митниці доказів неможливості подання витребуваних документів.
Судом встановлено, що у органу доходів і зборів була наявна інформація щодо митної вартості такого товару на рівні 0,73 $/кг товару, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості товарів заявленої декларантом.
Згідно вимог частини четвертої статті 57 Митного кодексу України проведено процедуру консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, що підтверджується електронним повідомленням надісланим органом доходів і зборів декларанту. Під час консультації орган доходів і зборів та декларант здійснили обмін наявною у кожного з них інформацією. За результатами проведеної консультації узгоджено та прийнято рішення про неможливість використання методів № 2а, 2б, в зв'язку з відсутністю інформації щодо вартості операції з ідентичними/подібними товарами відповідно до статей 57, 59, 60 МК України, а також неможливість застосувати методи 2в, 2г в зв'язку з відсутністю інформації відповідно до статей 62, 63 МК України. Так, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості товарів застосовано другорядний метод №2Ґ (резервний) у відповідності з вимогами статті 57, 64 МК України, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Враховуючи вимоги частини другої статті 64 МК України, використана наявна в митного органу інформація щодо раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостей (з розрахунку 0,73$/кг). Джерело: МД від 29.09.2015 №100270002/2015/259869.
Відповідно до статті 258 МК України під митною декларацією, заповненою у звичайному порядку, розуміється митна декларація, що містить обсяг відомостей (даних), достатній для завершення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення у заявлений митний режим.
Згідно зі статтею 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Згідно зі статтею 264 МК України митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості. Відомості про документи, визначені частиною третьою статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.
З метою визначення правильності заповнення поданої митної декларації та відповідності доданих до неї документів установленим вимогам орган доходів і зборів здійснює перевірку митної декларації.
Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
За приписами статті 266 МК України декларант зобов'язаний:
1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом;
2) на вимогу органу доходів і зборів пред'явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення;
3) надати органу доходів і зборів передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей;
4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу;
5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на органи доходів і зборів.
У випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, декларант має право вимагати від органу доходів і зборів випуску товарів, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу X цього Кодексу.
Особа, уповноважена на декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення від імені декларанта, має такі самі обов'язки, права і несе таку саму відповідальність, що й декларант.
Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Статтею 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:
1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;
2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;
3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Відповідно до частин першої, другої, третьої та шостої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Згідно з частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Суд дослідивши документи, надані позивачем, що викликали сумніви у відповідача при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, дійшов висновку про обґрунтованість висновків відповідача щодо наявності у зазначених вище документах розбіжностей.
Враховуючи наведене, суд вважає вірним рішення відповідача про те, що неподання декларантом витребуваних митним органом додаткових документів надає право митному органу визначити митну вартість задекларованого товару на підставі наявних відомостей, документів, наданих позивачем, відповідно вимог статей 57, 64 МК України, оскільки, заявлені позивачем відомості щодо митної вартості імпортованого товару - документи, подані декларантом до митного контролю та митного оформлення, ставлять під сумнів достовірність інформації про заявлену митну вартість товарів за ціною договору.
У зв'язку із не наданням позивачем будь-яких інших додаткових документів, які необхідні для підтвердження митної вартості та з урахуванням наявності інформації про вартісні показники за товар вище ніж заявлені позивачем, відповідач дійшов висновку про не підтвердження заявленої митної вартості, визначеної декларантом за основним методом.
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом згідно з положеннями статті 57 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 59-64 МК України.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивачем митна вартість товарів була визначена за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Суд зазначає, що стаття 58 МК України встановлює основні засади застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту.
Відповідно до пункту 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
При цьому кожний наступний метод застосовується послідовно, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Частинами сьомою та восьмою статті 55 МК України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
З аналізу наведених норм законодавства з питань митної справи вбачається, що у разі виявлення у поданих декларантом документах неповноти відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів, перелік яких визначено законодавцем.
Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, проведення консультацій у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на вимогу митниці не надав витребуваних документів. Проте, на підставі частини сьомої статті 55 МК України, скористався правом на випуск товарів у вільний обіг під гарантію зі сплатою різниці між сумою митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, в результаті чого оформлена митна декларація №112050000/2015/016877 від 29.09.2015. Вказана обставина представниками позивача не заперечувалася.
08 жовтня 2015 року позивач надав відповідачу копію виписки з бухгалтерської документації та копію платіжного доручення №11 від 07.08.2015.
Проте, при дослідженні наданих позивачем документів для розмитнення товару, встановлено що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку з тим, що документи, подані декларантом, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Також, судом встановлено, що позивачем не виконано вимогу митного органу про надання додаткових документів, а саме не надано документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів у повному обсязі на вимогу органу доходів і зборів.
З огляду на викладене, митний орган обґрунтовано відмовив у митному оформленні товарів, задекларованих у митній декларації.
Перевірка достовірності та повноти відомостей, поданих для митного оформлення товарів відповідно до Митного кодексу України віднесена до компетенції митних органів. Надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості відноситься до обов'язків декларанта.
У зв'язку з ненаданням позивачем належних документів на підтвердження заявленої митної вартості, у Митниці не було можливості застосувати митну вартість, визначену позивачем, тому відповідачем, враховуючи вимоги частини другої статті 64 МК України, митна вартість товару, що імпортується, визначена із застосуванням резервного методу, згідно наявної у органу доходів і зборів інформації, з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами й положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.
Відповідачем була використана наявна в органу доходів і зборів інформація щодо раніше визначених митних вартостей за основним та другорядними методами, зокрема відомості вантажної митної декларації від 29.09.2015 МД №100270002/2015/259869 (з розрахунку 0,73 доларів США за 1 кг товару).
Доказів на спростування викладеного представником позивача в судовому засіданні не надано.
Згідно зі статтею 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.
Відповідно до пункту 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
На підставі вищевикладеного, оскільки за результатами перевірки документів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості відповідачем були виявлені розбіжності, а також те, що позивачем заявлено неповні відомості про митну вартість товарів та не надано додаткових документів для підтвердження заявленої ним митної вартості, суд доходить висновку про правомірність дій відповідача щодо прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та складання картки відмови в митному оформленні товарів, а отже у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Виходячи з наведеного та враховуючи ненадання позивачем при митному оформленні митному органу належних та допустимих доказів щодо об'єктивно підтвердженої митної вартості товару, відповідач мав підстави для визначення митної вартості товару за наявними документами, та обґрунтував неможливість застосування попередніх методів.
Стосовно посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України суд вважає, що використовуючи владні управлінські функції при визначенні митної вартості товару в межах даної справи, митний орган діяв в порядку черговості послідовного використання методів, передбачених статтями 59-64 Митного кодексу України.
Вказане в сукупності свідчить про те, що Запорізькою митницею ДФС дотримано вимог митного законодавства при визначенні митної вартості вказаного товару, прийняте Запорізькою митницею ДФС рішення про коригування митної вартості товарів №112050000/2015/000292/2 від 30.09.2015 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №112050000/2015/00570 від 30.09.2015 є законними та обґрунтованими, а тому підстави для визнання їх протиправними та скасування - відсутні.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись статтями 69-71, 158-163, 167 КАС України, суд, -
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя М.С. Лазаренко