01 жовтня 2015 р. cправа № 804/1976/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чорної В.В.
при секретарі судового засідання Разумовій І.О.
за участі сторін:
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Стандарт» до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.09.2014 року, -
вс т а н о в и в :
28 січня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Стандарт» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 08.09.2014 р. про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 115 000,50 грн., в тому числі за основним платежем - на 76 667 грн., за штрафними санкціями - на 38 333, 5 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки № 1902/04-65-22-03/25513947 від 22.08.2014 р. щодо непідтвердження факту реального здійснення господарських операцій ТОВ НВП «Стандарт» з контрагентом ТОВ «Ауріс Компані» у березні 2014 року та пов'язану з цим відсутність у позивача права на формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів у даного контрагента за вказаний період, позивач вважає необґрунтованими. Позивач вважає, що такі висновки податкового органу обґрунтовуються виключно посиланням на дані зустрічної звірки, оформленої актом № 91/16-24-22-01-40/37211839 від 31.07.2014 р., без надання належної оцінки первинним документам бухгалтерського та податкового обліку, що були надані позивачем до перевірки, в тому числі належним чином зареєстрованим податковим накладним, які стали підставою для формування ТОВ НВП «Стандарт» податкового кредиту. Також, на думку позивача, висновки податкового органу суперечать положенням ст.ст. 204, 215 ЦК України, якими закріплено принцип презумпції правомірності правочинів, оскільки нікчемність правочинів позивача з його контрагентами відповідачем з посиланням на встановлені юридичні факти, які б прямо вказували на їх недійсність, не доведена. Крім того, позивач посилається на невідповідність зазначених висновків принципу індивідуальної відповідальності платника податків, який не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства з боку його контрагентів. Посилаючись на зазначене, позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача № НОМЕР_1 від 08.09.2014 року про збільшення його грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 115 000,50 грн., в тому числі за основним платежем - на 76 667 грн., за штрафними санкціями - на 38 333, 5 грн. (а.с. 3-8).
01.10.2015 року представником відповідача за довіреністю ОСОБА_2 надані заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначено, що ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НВП «Стандарт» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ауріс Компані» за березень 2014 року. Відповідно до акту перевірки, відповідачем було встановлено здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ «Ауріс Компані» у березні 2014 року, які не спрямовані на настання реальних правових наслідків. При цьому, перевіркою встановлено порушення ТОВ НВП «Стандарт» п.п. 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість за березень 2014 р. на суму 76 667 грн. за рахунок завищення податкового кредиту. За результатами розгляду матеріалів перевірки, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.09.2014 р. про збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 115 000,50 грн., в тому числі за основним платежем - на 76 667 грн., за штрафними санкціями - на 38 333, 5 грн. Представником відповідача зазначено, що висновки податкового органу обґрунтовані відсутністю у позивача сертифікатів якості на поставлений товар, а також товарно-транспортних накладних та супровідних документів, даних складського та бухгалтерського обліку щодо оприбуткування отриманого від постачальника товару, які б підтверджували факт реального переміщення товару зі складу ТОВ «Ауріс Компані» на склад позивача. Крім того, за даними зустрічної звірки, проведеної податковим органом стосовно ТОВ «Ауріс Компані», не підтверджено здійснення господарських відносин зазначеного контрагента-постачальника з іншими контрагентами-покупцями та контрагентами-постачальниками у березні 2014 року. Зазначене підприємство не знаходиться за місцем реєстрації, у вказаному періоді не надавало фінансової звітності, не має виробничих потужностей та основних засобів для ведення господарської діяльності. Посилаючись на викладене, представник відповідача вважає обґрунтованими висновки податкового органу та просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В своїх додаткових поясненнях, наданих до суду 13.08.2015 р., представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 зазначила, що сертифікати відповідності не є документами, що належать до документів первинного обліку, наявність яких перевіряється податковим органом під час проведення документальної перевірки діяльності підприємства, а тому їх відсутність не може тягнути за собою визнання недійсними господарських відносин. Крім того, представник позивача стверджує, що на підприємстві є спеціаліст з якості, у функціональні обов'язки якого входить детальний аналіз органолептичних властивостей сировини, з метою визначення можливості її використання під час виготовлення кінцевої продукції підприємства, сертифікати якості на яку, в свою чергу, виступають підтвердженням якості сировини, з якої така продукція була вироблена (а.с. 159-162).
В судовому засіданні 01.10.2015 року представник відповідача за довіреністю ОСОБА_2 просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені ним у запереченнях проти позову.
Представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 просила позовні вимоги задовольнити, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві та письмових поясненнях до справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.
ТОВ НВП «Стандарт» перебуває на податковому обліку в ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області як платник податків, в тому числі, податку на додану вартість (а.с. 102).
До видів діяльності даного підприємства належить виробництво іншої продукції (а.с. 103).
25.06.2014 р. ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська на адресу позивача направлено запит за вих. № 10657/10/04-65-15-116 про надання документів, що підтверджують придбання товарів у ТОВ «Ауріс Компані» та подальшу їх реалізацію.
Листом за вих. № 17/1-07 від 17.07.2014 р. позивач надав копії документів, що підтверджують взаємовідносини із зазначеним в запиті податкового органу контрагентом за березень 2014 року, а саме: копію договору на поставку товарів, рахунки на сплату, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення, оборотно-сальдову відомість, штатний розпис працівників, договори оренди виробничого приміщення та виробничого обладнання, договір оренди автомобілю, транспортного засобу та транспортного обслуговування, списання сировини у виробництво, виписку з журналу реєстрації довіреностей, договір оренди нежитлового приміщення.
15.08.2014 р. податковим органом винесено наказ № 671 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ НВП «Стандарт» щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ауріс Компані» за березень 2014 року, та направлено на адресу позивача повідомлення про проведення перевірки від 15.08.2014 р.
На підставі зазначеного наказу, в період з 18 по 22.08.2014 року посадовими особами ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ НВП «Стандарт» щодо дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Ауріс Компані» за березень 2014 року, за результатами якої складено акт № 1902/04-65-22-03/25513947 від 22.08.2014 р. (а.с. 102-119).
Згідно висновків вказаного акту, перевіркою встановлено порушення ТОВ НВП «Стандарт» п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість в розмірі 76 667, 20 грн. за березень 2014 року.
Враховуючи висновки акту перевірки, ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 08.09.2014 р. про збільшення грошових зобов'язань позивача з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 115 000,50 грн., в тому числі за основним платежем - на 76 667 грн., за штрафними санкціями - на 38 333, 5 грн. (а.с. 138).
На вказане рішення позивачем до ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області подану скаргу, що надійшла до податкового органу за вх. № 18/4 від 18.09.2014 р.
Рішенням ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 29.09.2014 р. № 6883/10/04-36-10-08-09 термін розгляду зазначеної скарги продовжений до 17.11.2014 року включно.
Рішенням ГУ ДФС у Дніпропетровської області від 06.11.2014 р. № 153/10/04-36-10-08-09 у задоволенні скарги позивача відмовлено (а.с. 98-101).
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Державної фіскальної служби України з повторною скаргою, що надійшла до податкового органу за вх. № 24712/6 від 20.11.2014 р.
Рішенням Державної фіскальної служби України від 03.12.2014 р. № 7934/6/99-99-10-01-01-25 строк розгляду зазначеної скарги продовжений до 18.01.2015 р. Рішенням Державної фіскальної служби України від 05.01.2015 № 29/6/99-99-10-01-25 у задоволенні скарги позивача відмовлено (а.с. 98-101).
Не погодившись з рішенням податкового органу про нарахування грошових зобов'язань з наведених вище підстав, позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суд із зазначеним позовом.
Встановивши обставини справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Відповідно ст. 3 цього закону, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 цього закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до ст. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Фізичні та юридичні особи, які беруть участь у здійсненні операцій, пов'язаних з прийомом і видачею грошових коштів, цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна, забезпечуються підприємством, установою, що виконує ці операції, копіями первинних документів про таку операцію. Додаткові вимоги до порядку створення первинних документів про касові і банківські операції, рух цінних паперів, товарно-матеріальних цінностей та інших об'єктів майна передбачаються іншими нормативно-правовими актам.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Так, згідно з п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Згідно абз. «а» п. 198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання та виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Пунктом 201.10 ст.201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
Отже, правомірність формування платником податку податкового кредиту визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.
Матеріалами справи підтверджено, що між ТОВ НВП «Стандарт» та контрагентом-постачальником - ТОВ «Ауріс Компані» було укладено договір на поставку товару № 22/14 від 02.03.2014 р., згідно якого постачальник (ТОВ «Ауріс Компані») зобов'язується поставити на адресу покупця (ТОВ НВП «Стандарт») товар, згідно специфікацій до цього договору.
Згідно умов даного договору (п.5), з передачею товару покупцю, постачальник зобов'язаний надати наступну документацію: рахунок фактуру або специфікацію, сертифікат якості на товар, податкову та видаткову накладну (а.с. 9-12).
Податок на додану вартість на суму 76 667, 20 грн., сплачений у складі вартості товару, отриманого від ТОВ «Ауріс Компані» за березень 2014 року, позивачем було віднесено до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду.
На підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Ауріс Компані» за вказаним договором, позивачем до перевірки надано наступні документи бухгалтерського обліку, а саме: копії рахунків на оплату № СФ-0303-6 від 03.03.14, № Ф-0403-3 від 04.03.14, № СФ-0503-2 від 05.03.14, № СФ-0603-2 від 06.03.14, № СФ-0703-4 від 07.03.14, № СФ-1103-3 від 11.03.14, № СФ-1203-3 від 12.03.14, № СФ-1303-1 від 13.03.14, копії прибуткових накладних: № РН-0303-6 від 03.03.14, № РН-0403-3 від 04.03.14, № РН-0503-2 від 05.03.14, № РН-0603 від 06.03.14, № РН-0703-4 від 07.03.14, № РН-1103-3 від 11.03.14, № РН-1203-3 від 12.03.14, № РН-1303-1 від 13.03.14, копії податкових накладних: № 6 від 03.03.14, № 9 від 04.03.14, № 12 від 05.03.14, № 17 від 06.03.14, № 24 від 07.03.14, № 33 від 11.03.14, № 38 від 12.03.14, № 41 від 13.03.14, копії платіжних доручень: № 719 від 30.04.2014, № 718 від 30.04.2014, № 758 від 16.05.2014, № 759 від 16.05.2014, № 803 від 23.05.2014, № 939 від 01.07.2014, № 985 від 11.07.2014, № 986 від 11.07.2014, № 987 від 11.07.2014, № 1101 від 08.08.2014, № 1102 від 08.08.2014, № 1133 від 20.08.2014, № 1134 від 20.08.2014, № 1168 від 01.09.14, № 1169 від 01.09.14, виписку довіреностей з журналу реєстрації довіреностей, виписку із сальдової відомості по рахунку № 631 за період березень-вересень 2014 р., вимогу-накладну: № март0000001 від 03.03.2014, № март0000002 від 03.03.2014, № март0000003 від 03.03.2014, № март0000004 від 03.03.2014 (а.с. 13-62).
З наданих документів вбачається, що на адресу ТОВ НВП «Стандарт» від ТОВ «Ауріс Компані» у березні 2014 року поставлявся наступний товар: шнур та стрічка еластична, вироби із поліетилену, поліпропілен, стретч-плівка в асортименті.
Листом від 25.06.2014 р. за вих. № 10657/10/04-65-15-116 ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська витребувала у позивача до перевірки документи, що підтверджують придбання товарів у ТОВ «Ауріс Компані» у березні 2014 р. та подальшу їх реалізацію, а саме, договори, податкові та видаткові накладні, сертифікати походження товару, сертифікати якості, товарно-транспортні накладні, розрахункові документи, а також документи, що підтверджують перевезення товарів, договори з перевізниками, договори на зберігання, розміщення на складі, документи щодо орендованих приміщень.
Листом від 17.07.2014 р. за № 17/1-07 ТОВ НВП «Стандарт» повідомила податковий орган, що придбана у ТОВ «Ауріс Компані» у березні 2014 р. сировина була використана у власній господарській діяльності для виготовлення фільтрувальних півмасок для індивідуального захисту органів дихання, комплектуючих до них та фільтрувального матеріалу. Транспортування придбаної сировини здійснювалось власними силами підприємства.
На підтвердження здійснення господарської діяльності з вказаним контрагентом, позивачем на вказаний запит були надані договір на поставку товару № 22/14 від 02.03.2014 р., рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, платіжні доручення, штатний розпис підприємства, договір оренди виробничого приміщення № 16/01 від 01.01.2013 р., договір оренди виробничого обладнання № 01/06 від 01.06.2008 р., договір найму транспортного засобу № 16/27 від 27.06.2012 р., договір оренди автомобілю № 16-АА від 20.05.2005 р., договір оренди транспортного засобу № 13а/14 від 28.02.2014 р., договір на транспортне обслуговування № 2/14 від 14.01.2014 р., списання сировини у виробництво - вимоги - накладні за березень 2014 р., виписка з журналу реєстрації довіреностей, договір оренди нежитлового (офісного) приміщення № 173/2013 від 18.12.2013 р. - всього на 78 арк.
При цьому, сертифікати якості товару та документи, що підтверджують транспортування товару, а саме, товарно-транспортні накладні, шляхові листи, позивачем ні до перевірки, ні під час судового розгляду справи надані не були.
В судовому засіданні позивач зазначив, що товарно-транспортні накладні та шляхові листи у нього відсутні, оскільки придбаний товар перевозився власними силами позивача, який має в оренді транспортні засоби. При цьому, позивач вважає, що вказані документи для нього не є обов'язковими, оскільки в даному випадку не існує спору щодо відносин перевезення.
З такими доводами позивача суд не погоджується, оскільки з'ясування питання щодо перевезення придбаного товару є складовою з'ясування питання щодо реальності поставки, а не спором щодо відносин перевезення.
При цьому, згідно «Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 25.02.2009 р., обов'язковими документами для водія юридичної особи або фізичної особи-підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: фотокопія ліцензії, засвідчена автомобільним перевізником, або ліцензійна картка; товарно-транспортна накладна; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.
Відповідно до «Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Пунктом 11.3 Правил передбачено, що оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри ТТН підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр ТТН залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику. У тих випадках, коли в ТТН немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником. Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов'язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил. Акт складається у двох екземплярах, які підписуються представниками (водіями) обох Перевізників (по одному для кожного). Це зазначається в товарно-транспортній накладній.
Згідно з правилами здачі вантажів, передбаченими п.13 цих Правил, перевізник здає вантаж у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною. Здача вантажів вантажоодержувачу у пункті призначення по масі і кількості місць провадиться у порядку і способом, за якими вантажі були прийняті від вантажовідправника (зважуванням на вагах, обмірюванням, підрахунком місць та ін.).
За умовами п.п. 2, 3, 4 договору на транспортне обслуговування № 2/14 від 14.01.2014 р., виконавець - ТОВ «Спецснаб» надає замовнику - ТОВ НВП «Стандарт» послуги з організації та виконання перевезень автомобільним вантажним транспортом у міських та міжміських сполученнях за маршрутом, вказаним замовником. Маршрут перевезення, вантаж, дата та час узгоджується в Замовленні. Після виконання послуг між сторонами підписується акт приймання-передачі наданих послуг. Вартість виконаних робіт встановлюється рахунком-фактурою. Виконавець зобов'язується подати транспортний засіб в належному технічному та санітарному стані (а.с. 68-70).
Проте, жоден із зазначених у договорі документів на підтвердження фактичного надання послуг транспортного перевезення товару з боку ТОВ «Спецснаб» на адресу позивача у березні 2014 року (замовлення, акти здачі-прийняття, рахунки-фактури на оплату, тощо), а також податкові накладні, товарно-транспортні накладні, шляхові листи позивачем надані не були.
Надані позивачем копії договору найму транспортного засобу № 16/27 від 27.06.2012 р., договору оренди автомобілю № 16-АА від 20.05.2005 р., договору оренди транспортного засобу № 13а/14 від 28.02.2014 р. (а.с. 71-75, 90-93, 95-96) самі по собі також не підтверджують факт перевезення придбаного у ТОВ «Ауріс Компані» товару, оскільки предметом цих угод були лише транспортні засоби - автомобілі, що були передані позивачу на підставі відповідних актів прийому-передачі в користування.
З наданого позивачем до перевірки штатного розпису, який був введений в дію з 01.02.2014 р., вбачається, що в штаті ТОВ НВП «Стандарт» наявна 1 посада водія (а.с. 58). При цьому, як вже зазначалося вище, у позивача відсутні шляхові листи на конкретний автомобіль згідно з маршрутом, за яким здійснювалися перевезення, та відповідно до дати поставки; не надані документи водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії, довіреності щодо прийняття ним до перевезення матеріальних цінностей, тощо.
Слід також зазначити, що за інформацією, вказаною у податкових накладних, перевезення товару здійснювалося зі складу постачальника в с. Терешки Полтавського району Полтавської області, на склад покупця по вул. Свердлова в м. Дніпропетровську. Жодних документів, що підтверджують придбання та списання палива, розрахунок витрат на перевезення власними силами (орендованим транспортом), здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт, позивачем також не надано.
Враховуючі викладені обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем документально не підтверджено здійснення у березні 2014 року поставки товару зі складу ТОВ «Ауріс Компані» на склад ТОВ НВП «Стандарт».
Крім того, згідно п. 5.3 Договору на поставку товару № 22/14 від 02.03.2014 р., з передачею товару покупцю постачальнику зобов'язаний надати, зокрема, сертифікат якості на товар (а.с. 10).
Жодних документів, що підтверджують якість придбаного у ТОВ «Ауріс Компані» товару, позивачем також не надано. Водночас, надані під час судового розгляду справи документи щодо відповідності вимогам якості готової продукції, що виробляється позивачем - респіраторів протиаерозольних (а.с. 163-171), не підтверджують якості придбаної ним у березні 2014 р. сировини - пелюсток клапану, стрічок, шнурів, поліетілену, поліпропілену, напіврукавів, стретч-плівки, тощо.
При прийнятті рішення по справі, суд також враховує, що всі податкові накладні за березень 2014 р. (від 03.03.2014, 04.03.2014, 05.03.2014, 06.03.2014, 07.03.2014, 11.03.2014, 12.03.2014, 13.03.2014) виписані продавцем ТОВ «Ауріс Компані» на суму ПДВ до 10 тис. грн. (а.с. 29-36), що виключає обов'язковість їх реєстрації в ЄРПН, та на однакові суми поставки незалежно від асортименту товару; складські документи та документи щодо використання придбаного товару у власному виробництві, а також щодо якості товару - у позивача відсутні.
Також, згідно висновків акту Полтавської ОДПІ № 91/16-24-22-01-40/37211839 від 31.07.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ауріс Компані» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами постачальниками та покупцями за березень 2014 року», не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із контрагентами, включеними у декларацію за березень 2014 року, та встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ «Ауріс Компані» операцій по ланцюгу постачання за березень 2014 року.
Зазначені обставини у їх сукупності свідчать про обґрунтованість висновків податкового органу щодо здійснення ТОВ НВП «Стандарт» господарських операцій з ТОВ «Ауріс Компані» у березні 2014 року, які не спрямовані на настання реальних правових наслідків, а тому у позивача відсутнє право на формування податкового кредиту по операціям з придбання товару у ТОВ «Ауріс Компані» в даному періоді.
Відповідно, підстави для скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № НОМЕР_1 від 08.09.2014 року про збільшення позивачу грошових зобов'язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на суму 115 000,50 грн., в тому числі за основним платежем - на 76 667 грн., за штрафними санкціями - на 38 333, 5 грн. - відсутні.
Враховуючи, що судове рішення прийнято не на користь позивача, з нього має бути стягнуто недоплачений при зверненні до суду судовий збір за подання адміністративного позову майнового характеру у розмірі 2 070,01 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 122, 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Стандарт» - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Стандарт» (код ЄДРПОУ 25513947) на користь державного бюджету недоплачений при зверненні до суду з позовними вимогами майнового характеру судовий збір в розмірі 2 070,01 грн. (дві тисячі сімдесят гривень одна копійка).
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 09 жовтня 2015 року.
Суддя ОСОБА_3