про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
м. Вінниця
12 січня 2016 р. Справа № 802/17/16-а
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Бошкова Юлія Миколаївна розглянувши матеріали позовної заяви:
за позовом: ОСОБА_1
до: директора Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до директора Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Ознайомившись з вищевказаною позовною заявою і доданими до неї матеріалами, доходжу висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 слід відмовити з наступних мотивів.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.
Частиною 4 статті 105 КАС України визначено, що адміністративний позов може містити вимоги про:
- скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;
- зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;
- зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;
- стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; - виконання зупиненої чи невчиненої дії;
- встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; - примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) в силу положень пункту 1 статті 3 КАС України є публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Водночас згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Крім того, частиною 2 статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Так, позивачем ОСОБА_1 позовні вимоги у адміністративному позові заявлено до директора Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2, тобто керівника юридичної особи, яка не є суб'єктом владних повноважень у даних правовідносинах та не здійснює владних управлінських функцій.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Натомість, відповідно до ст. 15 Цивільно процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Отже, виходячи із змісту заявлених позовних вимог вбачається, що в даному спорі позивачем фактично оспорюється дії директора Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2, а відтак даний спір слід розглядати в порядку цивільного судочинства судом загальної юрисдикції, оскільки спірні правовідносини носять цивільно - правовий характер.
Крім того, слід зазначити, що позовна вимога щодо стягнення із відповідача моральної шкоди є похідною від вимог про визнання протиправними дій і бездіяльності та прямо залежить від доведеності неправомірності дій відповідача.
При цьому позови про відшкодування моральної шкоди є цивільними і мають розглядатися згідно з вимогами Цивільного процесуального кодексу України, а не в порядку адміністративного судочинства.
Тому, спір у даному випадку випливає з цивільних правовідносин, які пов'язані з відшкодуванням особі заподіяної моральної шкоди.
Постановлення окремої ухвали, про що також просить позивач у позовній заяві, з урахуванням положень ч. 4 ст. 105, ч. 2 ст. 162, ст. 166 КАС України не є позовною вимогою за адміністративним позовом, а відноситься до засобів реагування суду на порушення закону суб'єктом владних повноважень, реалізація якого можлива винятково за результатами розгляду адміністративної справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене приходжу до висновку, що у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 слід відмовити, одночасно роз'яснивши позивачу можливість звернення за захистом своїх прав, свобод та інтересів до місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 109, 165, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до директора Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали разом із позовною заявою та доданими до неї матеріалами повернути особі, яка подала позовну заяву.
Повторне звернення до адміністративного суду з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Бошкова Юлія Миколаївна