12 січня 2016 року м. Київ К/800/59576/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіБорисенко І.В.
суддів Кошіля В.В.
Моторного О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
на постановуОкружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2014
та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014
у справі № 826/9838/14
за позовомДержавної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві
доТовариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-монтажне підприємство «МК-Союз»
пронакладення арешту на кошти та цінності ,-
Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-монтажне підприємство «МК-Союз» про накладення арешту на кошти та цінності TOB «Торгово-монтажне підприємство «МК-Союз» на рахунках у банку.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що:
- згідно направленої позивачем на адресу відповідача податкової вимоги №5406-25 від 16.05.2014, яка отримана останнім 29.05.2014, станом на 15.05.2014 загальна сума податкового боргу платника податку за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 159 047,43 грн.;
- наявність вказаної суми податкового боргу підтверджується копією зворотного боку облікової картки відповідача станом на 30.07.2014;
- позивачем прийнято рішення №11004/10/26-54-25-25 від 26.05.2014 про опис майна TOB «ТМП «МК-Союз» у податкову заставу та направлено на адресу відповідача лист №11003/10/26-54-25-25 від 26.05.2014 щодо надання переліку майна, яке перебуває у власності підприємства (господарському віданні або оперативному управлінні), балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, з метою складання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави із зазначенням місця розташування визначеного майна;
- за твердженнями позивача, відповідь на вищезазначений лист №11003/10/26-54-25-25 від 26.05.2014 відповідачем не надано, внаслідок чого ДПІ в Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звернулася з даним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач передчасно звернувся до суду з вимогою про накладення арешту на кошти та цінності TOB «ТМП «МК-Союз» на рахунках у банку, оскільки станом на момент звернення до суду не сплинув 60-денний строк, встановлений ст.95 Податкового кодексу України.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.
За змістом п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення з позовом до суду) контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Отже, наведеною нормою встановлено як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього права, а саме: відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.
Згідно п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Враховуючи наведені положення п.95.2 ст.95 названого Кодексу та з огляду на те, що умовою застосування норми пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 названого Кодексу є відсутність у платника податків майна, яке може бути використане для погашення податкового боргу, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що обставини справи щодо відсутності майна у платника податків мають бути встановленими та підтвердженими належними та допустимими доказами саме на момент виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу, тобто, не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно наявної в матеріалах справи копії листа №06/06-14 від 06.06.2014, який надійшов позивачу 06.06.2014, TOB «ТМП «МК-Союз» повідомило податковий орган, що станом на 06.06.2014 майно на балансі відповідача відсутнє.
Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що податкова вимога №5406-25 від 16.05.2014 отримана уповноваженою особою відповідача 29.05.2014. Проте, згідно штампу вхідної кореспонденції позивач звернувся до суду з даним позовом 09.07.2014.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки позивач звернувся до суду з даним позовом передчасно, раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання податкової вимоги, не підтвердивши обставини справи щодо відсутності майна у платника податків саме на момент виникнення у податкового органу права на стягнення податкового боргу.
Доводи касаційної скарги вищенаведені висновки судів попередніх інстанцій не спростовують, а тому не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.09.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2014 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Борисенко
Судді В.В. Кошіль
О.А. Моторний