12 січня 2016 року м. Київ К/800/54960/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кошіля В.В.
Суддів Борисенко І.В.
Моторного О.А.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014
у справі № 804/1392/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Круг А»
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю «Круг А» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 16.12.2013 № 0008252201 та № 0008272201.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2014 у задоволенні позовних вимог відмовлено, з мотивів правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 постанову суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Круг А» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.07.2010 по 31.12.2012, складено акт № 2123/22-01/32887904 від 15.11.2013, в якому зафіксовано порушення: пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.36, пп. 14.1.191, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, ст. 44, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.2, п. 138.4, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 300 232 грн., в т.ч.: за ІV квартал 2010 року в сумі 173 773 грн., за І квартал 2011 року в сумі 65 142 грн., II квартал 2011 року в сумі 124 808 грн., III квартал 2011 року в сумі 316 340 грн., ІV квартал 2011 року в сумі 341 572 грн., І квартал 2012 року в сумі 8 013 грн., II квартал 2012 року в сумі 127 510 грн., III квартал 2012 року в сумі 70 327 грн., ІV квартал 2012 року в сумі 72 747 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 619 167 грн., в т.ч.: жовтень 2010 року - 10 641 грн., листопад 2010 року - 52 549 грн., лютий 2011 року - 23 688 грн., квітень 2011 року - 15 722 грн., травень 2011 року - 13 504 грн., червень 2011 року - 22 792 грн., липень 2011 року - 46 008 грн., серпень 2011 року - 76 716 грн., вересень 2011 року - 33 739 грн., жовтень 2011 року - 39 227 грн., листопад 2011 року - 65 469 грн., грудень 2011 року - 72 105 грн., лютий 2012 року - 22 891 грн., квітень 2012 року - 48 607 грн., травень 2012 року - 12 844 грн., липень 2012 року - 21 934 грн., грудень 2012 року - 40 731 грн.
На підставі результатів проведеної перевірки, 16.12.2013 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 0008252201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 413 325,50 грн., в т.ч.: 1 300 232 грн. основного платежу та 113 093,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
- № 0008272201 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 755 033,25 грн., в т.ч.: 619 167 грн. основного платежу та 135 866,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про те, що укладені угоди між ТОВ «Круг А» і ТОВ «Промальянс ЛТД», ТОВ АПК «Співдружність», ПП «Енергосталь», ТОВ «Бізнеспром ТК», ПП «Пента», ТОВ ПГ «Венга» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого підприємством у період, що перевірявся занижено податок на прибуток та податок на додану вартість.
Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Круг А» і ТОВ «Промальянс ЛТД» укладено договір № Т3/15 від 10.06.2011, за умовами якого останнє зобов'язується поставити першому товар (пакувальні матеріали).
01.07.2010 між ТОВ «Круг А» і ПП «Пента» укладено договір № 01/07, за умовами якого останнє зобов'язується поставити першому товар (продукти харчування).
ТОВ «Круг А» укладено договір з ТОВ АПК «Співдружність» від 01.10.2010 № 878, згідно якого останнє зобов'язується поставити першому товар (продукти харчування).
08.08.2011 між ТОВ «Круг А» і ПП «Енергосталь» укладено договір № Т6/10, за умовами якого останнє зобов'язується поставити першому товар (продукти харчування).
ТОВ «Круг А» укладено договір з ТОВ «Бізнеспром ТК» № А20 від 18.09.2012, згідно якого останнє зобов'язується поставити першому товар (пакувальні матеріали).
Також, ТОВ «Круг А» укладено з ТОВ ПГ «Венга» договір № А38 від 18.11.2012, за умовами якого останнє зобов'язується поставити першому товар (продукти харчування).
На виконання умов перелічених договорів були виписані податкові та видаткові накладні, довіреності на отримання ТМЦ, а також проведено оплату товару, що підтверджено платіжними дорученнями.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що накладні на придбання ТМЦ від контрагентів позивача заповнені всупереч правилам - відсутні ПІБ особи, яка прийняла товар, не вказані номер та дата довіреності на отримання ТМЦ, відсутня печатка підприємства ТОВ «Круг А»; позивачем не надано до перевірки сертифікатів походження ТМЦ та не підтверджено фактичного постачання ТМЦ, відсутні документи щодо транспортування ТМЦ; оскільки в штаті підприємства рахуються 9 працівників, відсутні потужності та кваліфіковані спеціалісти для виконання робіт по пакуванню продукції, тому пакувальні матеріали не могли використовуватися у передпродажній підготовці та не могли враховуватись у собівартості товарів (робіт, послуг).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами підтверджено належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку; неподання ТТН та подорожніх листів в сукупності з іншими доказами може лягти в основу висновків про недоведеність реальності господарської операції, тоді як відсутність останніх, за наявності належно складених первинних документів бухгалтерського обліку, не може слугувати єдиною підставою для визнання господарської операції безтоварною; складання видаткових накладних з певними недоліками є лише порушенням ведення бухгалтерського обліку; сертифікати якості (походження) товару видаються безпосередньо виробником товару (продукції) на підтвердження відповідності продукції певним нормативним вимогам і стандартам якості та не можуть вважатись первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Згідно з абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Аналогічні положення зазначені і в Податковому кодексі, який набрав чинності з 01.01.2011.
Так, відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Згідно з п. 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (п. 138.2 ст. 138 ПК України).
Відповідно до п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).
З наведених законодавчих положень випливає, що право на зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток на суму понесених витрат надається добросовісним платникам для компенсації витрат, понесених у процесі здійснення реальної економічної діяльності, за умови наявності належного документального підтвердження виконання господарської операції, що в даному випадку встановлено матеріалами справи.
Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні.
Крім того, згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пп. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Згідно положень п. п. 201.1, 201.8, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом та формою відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, тому відсутність товарно-транспортної накладної, яка не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, за наявності належних первинних документів на поставку товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарських операцій.
Слід зазначити, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце, що встановлено матеріалами справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено формування позивачем податкового кредиту у спірному періоді на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих особами, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість, та встановлено, що господарські операції з поставки товару мали місце, підтверджені первинними, розрахунковими та іншими документами, тому податковим органом безпідставно донараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість по контрагентах: ТОВ «Промальянс ЛТД», ТОВ АПК «Співдружність», ПП «Енергосталь», ТОВ «Бізнеспром ТК», ПП «Пента», ТОВ ПГ «Венга».
Також, судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що укладення угод та їх виконання, а також використання придбаного товару у своїй господарській діяльності підтверджено первинними бухгалтерськими документами в повному обсязі та за їх наявності не може бути поставлено під сумнів навіть за повної відсутності сертифікатів якості товару, враховуючи те, що такі сертифікати не є документами суворої звітності, які відображають зміни у структурі активів суб'єктів господарювання.
Враховуючи вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок суду апеляційної інстанції про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Головуючий В.В. Кошіль
Судді І.В. Борисенко
О.А. Моторний