13 січня 2016 року Чернігів Справа № 825/65/16
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Добрянський В.В., перевіривши адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Чернігівського міського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання нечинним наказу, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Чернігівського міського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просить:
- поновити строк звернення до суду та визнати причини пропуску поважними;
- визнати нечинним наказ начальника № 416 о/с від 06.11.2015 року в частині звільнення з посади старшини міліції, інспектора патрульної служби взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної служби Чернігівського міського відділу УМВС ОСОБА_1;
- зобов'язати відповідача надати документи про проходження атестації ОСОБА_1, старшини міліції, інспектора патрульної служби взводу № 1 роти № 2 батальйону патрульної служби Чернігівського міського відділу УМВС;
- зобов'язати відповідача з врахуванням рекомендацій щодо подальшої служби за результатами атестації прийняти ОСОБА_1 до органів Національної поліції України на посаду аналогічну тій, з якої його було незаконно звільнено;
- зобов'язати відповідача надати оригінали документів, що стосуються звільнення ОСОБА_1 відповідно до наказу № 416 о/с від 06.11.2015 року;
- зобов'язати відповідача надати оригінали документів про виплату лікарняних, відпускних за весь період служби ОСОБА_1 з 17.11.2008 року по 06.11.2015 року та вихідної допомоги при звільненні відповідно до наказу № 416 о/с від 06.11.2015 року;
- стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним звільненням ОСОБА_1 за період з 06.11.2015 року і по даний час.
Разом з адміністративним позовом позивачем заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, що обгрунтовано наступним: про майбутнє звільнення позивача повідомлено телефоном 04.11.2015 року; 12.11.2015 року ОСОБА_1 прибув до відділу кадрів, де йому було надано для ознайомлення наказ про його звільнення. Одночасно позивач зазначає, що про факт порушення відповідачем його права на працю йому стало відомо 03.12.2015 року, коли колегам позивача після проходження 30.11.2015 року фінального етапу атестації прийшли відповіді про зарахування до органів Національної поліції України, а ОСОБА_1 така відповідь не надійшла.
Крім того, позивач вказує, що за захистом свого порушеного права звертався до місцевого суду. Однак ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 28.12.2015 року по справі № 748/3584/15-а адміністративний позов повернуто за непідсудністю. Дану ухвалу, як зазначає позивач він отримав 09.01.2016 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 99 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Згідно п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Тому в даному спорі встановлюється місячний строк звернення до суду.
Вирішуючи питання про дотримання строку звернення до суду у цій справі необхідно виходити з того, коли саме позивач дізнався або повинен був дізнатися про рішення відповідача.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватись лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків необхідне для досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2015 № 825/3382/15-а.
Так, з пояснень позивача в адміністративному позові вбачається, що про оскаржуваний наказ він дізнався 12.11.2015, тоді як з позовною заявою до суду звернувся 11.01.2016, про що свідчить штамп Чернігівського окружного адміністративного суду про отримання адміністративного позову, тобто з пропуском встановленим ч.3 ст. 99 КАС України строку.
Стосовно посилання позивача, що про порушення свого права на працю йому стало відомо 03.12.2015 року суд зазначає таке: предметом даного позову є оскарження наказу про звільнення № 416 о/с від 06.11.2015 року, а не результату атестації позивача, тому строк передбачений ч. 3 ст. 99 КАС України починає відчислятися від 12.11.2015 року (від дати, коли позивач ознайомився з наказом про звільнення). Щодо пояснень позивача про попереднє звернення з даним позовом до Чернігівського районного суду Чернігівської області, то суд зауважує, що звернення до неналежного суду не є поважною причиною для поновлення строку звернення до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Згідно ч. 2 ст. 100 КАС України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Законодавством не встановлено перелік випадків, які можуть розцінюватись судом як поважні причини пропущення строків звернення до адміністративного суду. На практиці суди в кожній конкретній справі самостійно визначають поважність таких причин.
Також суд зауважує, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Натомість, позивач не навів жодної поважної причини пропуску строку звернення, які є об'єктивно непереборними обставинами, і які пов'язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права звернення до суду в межах строку, визначеного ч.3 ст. 99 КАС України.
Додатково при вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду суд бере до уваги і практику Європейського суду з прав людини. У справах Стаббігс та інші проти Великобританії, Девеер проти Бельгії, Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Беручи до уваги вищевикладене та відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.
Керуючись ст. ст. 100, 186, 254, КАС України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Чернігівського міського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання нечинним наказу, зобовязання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, встановленого статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Добрянський