154/3853/15
1-кп/154/33/16
Копія.
іменем України
13 січня 2016 року м. Володимир-Волинський
Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого: судді ОСОБА_1
при секретарі: ОСОБА_2
з участю прокурора: ОСОБА_3
обвинуваченого: ОСОБА_4
захисника: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Володимир-Волинський кримінальне провадження №42015030220000635 від 25 листопада 2015 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя
АДРЕСА_1 , українця,
громадянина України, освіта середня, не одруженого,
не працюючого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.407 КК України,-
З 09 квітня 2014 року ОСОБА_4 проходив військову службу за мобілізацією на посаді водія реактивного артилерійського дивізіону в/ч НОМЕР_1 у військовому званні солдат.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.05.2014 року №310 з цього дня введено в дію нове умовне найменування зазначеної військової частини - польова пошта НОМЕР_2 .
Проходячи військову службу на вказаній посаді ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов'язаний бездоганно та неухильно дотримуватися порядку несення військової служби упродовж встановленого законом строку, виконувати службові обов'язки, завжди бути готовим до захисту держави і виконувати свій військовий обов'язок.
Однак, діючи всупереч інтересам служби та наведеним вище вимогам Статутів Збройних Сил України, не отримавши дозволу відповідного начальника, ОСОБА_4 23 жовтня 2014 року без поважних причин в період проходження військової служби вчинив самовільне залишення військової частини польова пошта НОМЕР_2 за наступних обставин.
23 жовтня 2014 року солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, маючи намір ухилитися від проходження військової служби самовільно залишив військову частину - польова пошта НОМЕР_2 , місце дислокації якої розташоване у АДРЕСА_2 .
Надалі, в період з 23 жовтня 2014 року по 20 березня 2015 року солдат ОСОБА_4 , діючи всупереч вище наведеним вимогам законодавства, не з'являвся до військової частини польова пошта НОМЕР_2 та у вказаний період часу до виконання службових обов'язків за посадою не приступав.
В подальшому, з 23 жовтня 2014 року по 20 березня 2015 року солдат ОСОБА_4 , усвідомлюючи, що він не звільнений із Збройних Сил України та перебуває на військовій службі, тобто є військовослужбовцем, військової частини пп НОМЕР_2 , до місця розташування зазначеної частини без поважних причин не з'являвся та не приступав до виконання службових обов'язків, а вказаний час проводив на власний розсуд.
У зазначений період часу він, діючи умисно, з метою ухилитися від проходження військової служби, командуванню частини про причини самовільного залишення військової частини пп НОМЕР_2 та про своє місцезнаходження не повідомляв.
Під час досудового розслідування між прокурором військової прокуратури Луцького гарнізону ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 09 грудня 2015 року укладено угоду про визнання винуватості.
Згідно з угодою, ОСОБА_4 беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України. Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди йому буде призначене покарання за ч.3 ст. 407 КК України із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу у розмірі 350 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5950 грн.00 коп.
Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Злочин, у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винуватим, віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості.
Судом встановлено, що обвинувачений цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального кодексу України, зокрема, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Обвинувачений погоджується на призначення узгодженого покарання.
Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим.
Речові докази - відсутні. Процесуальні витрати відсутні.
Керуючись ч.3 п.1 ст. 314, ст.ст. 373, 374, 475 КПК України, суд, -
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні № 42015030220000635 від 25 листопада 2015 року, укладену між прокурором військової прокуратури Луцького гарнізону ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 09 грудня 2015 року.
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 407 КК України та із застосуванням ч.1 ст.69 КК України призначити узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 350 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5950 грн.00 коп.
Процесуальні витрати та речові докази - відсутні.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Апеляційного суду Волинської області через Володимир-Волинський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий: /-/ підпис.
Згідно з оригіналом.
Суддя Володимир-Волинського
міського суду ОСОБА_1