12 січня 2016 року Чернігів Справа № 825/39/16
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Житняк Л.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Служби безпеки України в особі Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України, третя особа Управління Служби безпеки України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
11.01.2016 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Служби безпеки України в особі Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України (далі - ЦУ СБУ), третя особа Управління Служби безпеки України в Чернігівській області (далі - (УСБУ), в якому просить суд:
- зобов'язати Житлово-побутову комісію ЦУ СБУ скасувати протокол засідання ЦУ СБУ від 16.10.2015 № 13 в частині відмови в погодженні клопотання УСБУ щодо виключення з числа службових житлових приміщень однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та надання її ОСОБА_1 для постійного проживання, із зняттям з квартирного обліку.
- зобов'язати Житлово-побутову комісію ЦУ СБУ скасувати протокол засідання ЦУ СБУ від 16.10.2015 № 13 погодити клопотання УСБУ щодо виключення з числа службових житлових приміщень однокімнатної квартири АДРЕСА_1 та надання її ОСОБА_1 для постійного проживання, із зняттям з квартирного обліку.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відкриття провадження в адміністративній справі за даним позовом, необхідно врахувати, що згідно п.6 ч.1 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - Кодекс, КАСУ) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи немає підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (ч.2 ст.2 Кодексу). Відповідно в силу п.1 ч.2 ст.17 КАСУ юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. За визначенням терміну «справа адміністративної юрисдикції» - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 Кодексу).
Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви - ОСОБА_1 звернувся із позовом до Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України щодо захисту своїх прав та інтересів на житло, пов'язаних із виключенням житлового приміщення з числа службового, а отже з державного житлового фонду.
Позивач у позовній заяві посилається на порушення відповідачем норм Житлового кодексу України, Положення про порядок надання службових приміщень і користування ними в Українській РСР, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 04.02.1988 № 37, Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям СБ України та членам їх сімей житлових приміщень від 06.11.2007 № 792.
При цьому суд враховує, що п.5.20 Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям СБ України та членам їх сімей житлових приміщень від 06.11.2007 № 792 встановлено, що особи, які самоправно зайняли службове житлове приміщення, виселяються за рішенням суду без надання їм іншого службового житлового приміщення.
Житлове приміщення виключається з числа службового у випадках:
якщо в Центральному управлінні, органі, закладі чи установі СБ України відпала потреба в його використанні; якщо в установленому порядку його виключено з числа житлових приміщень.
За бажанням співробітника або особи звільненої з військової служби в СБ України, що перебуває на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, та проживає у службовому житловому приміщенні, це житлове приміщення може бути надано для постійного проживання шляхом виключення його з числа службових у випадках, якщо ця особа:
а) має вислугу на військовій службі 20 років і більше; б) звільнена з військової служби за вислугою років, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, унаслідок інвалідності, захворювання отриманого при виконанні обов'язків військової служби; в) перебувала на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, до набрання чинності Законом України від 24.06.2004 № 1865-IV “Про внесення змін до ст.12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” і належить до категорії осіб, які не можуть бути виселені зі службових приміщень без надання іншого житлового приміщення.
Факт проживання в службових житлових приміщеннях осіб, які звільнені з військової служби в запас або відставку, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових.
Тобто, правовідносини які виникли між позивачем і відповідачем у зв'язку із відмовою виключення житлового приміщення з числа службового, яке знаходиться у користуванні ОСОБА_1 мають ознаки цивільних та регулюються нормами Житлового кодексу України та Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям СБ України та членам їх сімей житлових приміщень від 06.11.2007 № 792.
Частиною 2 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно до п.1 ч.1 ст.15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Як вбачається з обставин справи, позивач звернувся до суду за захистом прав, що випливають з правовідносин щодо виключення житлового приміщення з числа службового. Отже, позивач звернувся до суду за захистом порушеного житлового права, такий спір не є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Так, відповідно до п.21 Постанови Пленуму ВССУ від 01.03.2013 № 3 “Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визнання підсудності цивільних справ”, ураховуючи положення ст.1 ЦПК України та ст.2 КАС України, зазначено, що не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку, це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
За таких обставин, суд вважає, що оскільки спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного права, не зважаючи на ту обставину, що рішення щодо виключення житлового приміщення з числа службового приймається суб'єктом владних повноважень - Житлово-побутовою комісією Центрального управління Служби безпеки України, в управлінні якого знаходиться спірне житлове приміщення, позов поданий ОСОБА_1 має розглядатися в порядку цивільного судочинства.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для відкриття провадження в адміністративній справі, оскільки заявлені вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Як визначено п. 1 ч. 1 ст. 109 КАСУ суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається (ч. 5 ст. 109 Кодексу). Відповідно до ч. 6 ст. 109 КАСУ суд роз'яснює позивачеві, що даний спір відноситься до юрисдикції місцевого суду в порядку цивільного судочинства.
Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір”).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідно до п. 1 ч. 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України, у відкритті провадження у справі необхідно відмовити, оскільки заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, та повернути позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами позивачеві.
Керуючись статтями 109, 158-160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Служби безпеки України в особі Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України, третя особа Управління Служби безпеки України в Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Повернути з Державного бюджету України (р/р 31216206784002, код 38054398, отримувач: УК у м.Чернігові/ м.Чернігів/ 22030001, банк отримувача: ГУДКСУ у Чернігівській області, МФО 853592) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в сумі 974,40 грн., відповідно до квитанції від 29.12.2015 № 57.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Попередити позивача, що повторне звернення тієї ж особи до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. Відмова у відкритті провадження не позбавляє права звернення щодо скасування наказів до місцевого суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.О. Житняк