05 січня 2016 року справа № 823/5292/15
11 год. 34 хв. м.Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Бабич А.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Попельнухи Ю.І.,
представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3А.(згідно з довіреностями),
представника відповідача - ОСОБА_4 (згідно з довіреністю),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
25.11.2015 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» (далі - позивач) до Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (далі - ППР) від 08.09.2015 №780/НОМЕР_1.
Позов мотивовано тим, що відповідач здійснив позапланову виїзну документальну перевірку в порушення вимог закону, оскільки запит, що став її передумовою, мав вузьке коло питань: підтвердження відображення у податковій звітності експортно-імпортних операцій. Тому податковому органу не надавалися документи бухгалтерського обліку для перевірки всіх показників декларації з ПДВ. Просив врахувати, що факт реального здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ «Інтерлогістік Норд», ТОВ «Компанія Буд-Контакт» підтверджується належним чином оформленими документами бухгалтерського та податкового обліку. Тому, просив задовольнити позов.
Відповідач проти задоволення позову заперечував на тій підставі, що оскаржуване рішення прийняте у зв'язку з виявленою неможливістю вчинення господарських операцій з ТОВ «Інтерлогістік Норд», ТОВ «Компанія Буд-Контакт» з урахуванням відсутності у позивача належним чином оформлених документів бухгалтерського обліку, які би підтверджували реальність виконання господарських операцій, а також з огляду на виявлене потрійне взяття податкового кредиту на підставі однієї податкової накладної ПАТ «Черкасигаз» і непідтвердження взятого податкового кредиту за правочином з ТОВ «ОСОБА_5 Україна». Тому, просив відмовити у задоволенні позову.
У судових засіданнях представники сторін підтримали свої правові позиції у спорі.
Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази у справі у їх взаємозв'язку, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» зареєстроване юридичною особою з 23.01.2001 (код ЄДРПОУ 31082518) та є платником податку на додану вартість (далі - ПДВ).
Суд встановив, що на підставі наказів від 16.07.2015 №371 та від 06.08.2015 №424, направлення від 17.07.2015 №243 службові особи відповідача здійснили документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності декларування достовірності даних у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень-грудень 2014 року та січень 2015 року стосовно правовідносин позивача з ТОВ «Інтерлогістік Норд», ТОВ «Компанія Буд-Контакт», ТОВ «ОСОБА_5 Україна» і ПАТ «Черкасигаз».
Перевіркою виявлено порушення позивачем вимог пунктів 198.1., 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - ПК України), в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 1871741,00грн., у т.ч. за жовтень 2014 року на 1871348,00грн., грудень 2014 року на 286,00грн., січень 2015 року - 107,00грн.
За результатами перевірки складено акт від 28.08.2015 №258/23-13-2200/31082518 (далі - акт перевірки), з якого вбачається, що до вказаних висновків відповідач дійшов з огляду на ознаки, що реально правочини між позивачем та вказаними підприємствами не відбувалися. На підставі акту відповідач прийняв оскаржуване ППР від 08.09.2015 №780/НОМЕР_1, яким позивачу збільшив розмір грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 2807611,50грн. (1871741,00грн. - основний платіж та 935870,50грн. - штрафні (фінансові) санкції).
Для вирішення спору суд врахував, що за жовтень-грудень 2014 року та січень 2015 року позивач задекларував зобов'язання з ПДВ у розмірі 43315600,00грн., податковий кредит у сумі 41301373,00грн. Основна сума оспорюваних донарахувань ПДВ в оскаржуваному рішенні відповідає розміру податкового кредиту позивача за вищевказаний період згідно з податковими накладними (далі - ПН):
від ТОВ «Інтерлогістік Норд»: від 28.10.2014 №1 на суму ПДВ 95033,19грн., від 28.10.2014 №2 на суму ПДВ 117524,40грн, від 28.10.2014 №3 на суму ПДВ 60604,56грн., від 29.10.2014 №4 на суму ПДВ 71704,49грн., від 29.10.2014 №5 на суму ПДВ 72370,52грн., від 29.10.2014 №6 на суму ПДВ 63537,22грн., від 30.10.2014 №11 на суму ПДВ 88556,60грн., від 30.10.2014 №12 на суму ПДВ 90126,46грн., від 30.10.2014 №13 на суму ПДВ 114561,00грн., від 31.10.2014 №16 на суму ПДВ 203348,58грн., від 31.10.2014 №17 на суму ПДВ 175307,91грн., від 31.10.2014 №18 на суму ПДВ 96981,61грн.;
від ТОВ «Компанія Буд-Контакт»: від 31.10.2014 №134 на суму ПДВ 128551,20грн., №135 на суму ПДВ 87620,00грн., №136 на суму ПДВ 99760,00грн., №137 на суму ПДВ 87696,76грн., №138 на суму ПДВ 45648,73грн., №139 на суму ПДВ 172414,49грн.;
від ТОВ «ОСОБА_5 Україна» від 28.10.2014 №31 на суму ПДВ 286,07грн.;
від ПАТ «Черкасигаз» від 02.12.2014 №2/0005 на суму ПДВ 106,93грн.
Суд з'ясував, що порушеннями податкового законодавства визначено: взяття податкового кредиту за правочинами з ТОВ «Інтерлогістік Норд» (ПДВ 20% -1249657,00грн.) і ТОВ «Компанія Буд-Контакт» (621691,00грн. - ПДВ 20%), що реально не відбувалися, а також непідтвердження ПН податкового кредиту за правочинами з ТОВ «ОСОБА_5 Україна» (відсутня ПН) і ПАТ «Черкасигаз» (повторне взяття податкового кредиту на підставі однієї і тієї ж ПН). Штраф (50%) застосовано пропорційно до вказаної суми коштів за видами податкових порушень.
Стосовно доводів позивача про відсутність правових підстав для проведення перевірки, за наслідками якої прийняте оскаржуване рішення, суд врахував таке.
Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено право контролюючого органу проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підп.75.1.2. п.75.1 ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
На підставі підп.78.1.4. п.78.1. ст.78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється у разі, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
Суд звернув увагу, що відповідач на адресу позивача направляв запит від 30.06.2015 №7596/23-13-15-025 про надання інформації та її документального підтвердження щодо виявленої недостовірності даних, які містяться у податковій звітності з ПДВ щодо експортних операцій за жовтень-грудень 2014 року та січень 2015 року. У зв'язку з наданням не у повному обсязі відповіді та відповідних підтверджуючих документів наказом від 16.07.2015 №371 призначено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності декларування достовірності даних у податкових деклараціях з ПДВ за вищевказаний період (тобто всіх показників декларації), затверджено план перевірки.
Вказаний наказ про проведення перевірки та наказ від 06.08.2015 №424 вручені позивачу під розписку разом з відповідними направленнями службових осіб відповідача, які допущені позивачем до проведення перевірки. Оскаржуване ППР та акт, на підставі якого його прийнято, відповідають межам предмета перевірки.
Зазначені накази, план податкової перевірки не оскаржені позивачем у встановленому законом порядку. Тому доводи позивача щодо порушення відповідачем процедури податкової перевірки не взято до уваги, як не обгрунтовані жодними доказами та такі, щоне відносяться до предмету спору.
Для оцінки оскаржуваного ППР від 08.09.2015 №780/НОМЕР_1 суд врахував таке.
Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.
Ст.200 ПК України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків. П.200.1 цієї статті передбачено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з п.187.1. ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку
У разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг відповідно до підп. “а” п.198.1 ст.198 ПК України виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.
Відповідно до пунктів 198.3, 198.6 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
З наведених законодавчих положень випливає, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними). При цьому, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.
Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.
Перевіряючи доводи представників сторін, з письмових доказів у справі суд встановив, що вищезазначені податкові накладні виписані до таких договорів.
28.10.2014 позивач уклав з ТОВ «Інтерлогістік Норд» договір поставки №2810/01. Включення сплачених сум у витрати здійснено на підставі видаткових накладних (далі - ВН): від 28.10.2014 №140801 на суму ПДВ - 95033,00грн., від 28.10.2014 №140802 на суму ПДВ 117524,40грн, від 28.10.2014 №050703 на суму ПДВ 60604,56грн., від 29.10.2014 №050901 на суму ПДВ 71704,49грн., від 29.10.2014 №280801 на суму ПДВ 72370,52грн., від 29.10.2014 №310702 на суму ПДВ 63537,22грн., від 30.10.2014 №080801 на суму ПДВ 88556,60грн., від 30.10.2014 №080802 на суму ПДВ 90126,46грн., від 30.10.2014 №170706 на суму ПДВ 114561,00грн., від 31.10.2014 №170707 на суму ПДВ 203348,58грн., від 31.10.2014 №280803 на суму ПДВ 175307,91грн., від 31.10.2014 №220701 на суму ПДВ 96981,61грн.
За вказаними ВН позивач придбав у ТОВ «Інтерлогістік Норд»: профіль ПВХ, мішки, фітінги, шланги, фільтри для очищення води, фіксатори, кроншетейни, пристрої для зарядження аккумуляторів, апарати для дугового зварювання металів та меблі.
Суд звернув увагу, що найменування, кількість, комплектність, ціна згідно з умовами пунктів 1.1.-2.1. цього договору визначаються ВН. Водночас у них відсутнє розшифрування підпису особи, що отримувала товар, номери та дати видачі довіреностей на отримання ТМЦ, а отже не підтверджено отримання товару конкретною особою, яка підписала ВН.
01.09.2014 позивач уклав з ТОВ «Компанія Буд-Контакт» договір поставки №14091. Отримання товару за цим договором та включення сплачених сум у витрати позивачем здійснено на підставі ВН: від 31.10.2014 № БК-00002 на суму ПДВ 128551,20грн., № БК-00003 на суму ПДВ 87620,00грн., № БК-00004 на суму ПДВ 99760,00грн., № БК-00005 на суму ПДВ 87696,76грн., № БК-00006 на суму ПДВ 45648,73грн., №БК-00001 на суму ПДВ 172414,49грн.
За цими ВН позивач придбавав у ТОВ «Компанія Буд-Контакт» витратні матеріали для виробництва лікеро-горілчаної продукції (пляшки, етикетки, ковпачки, піддони).
У всіх вищезазначених ВН відсутнє розшифрування підпису особи, що отримувала товар, номери та дати видачі довіреностей на отримання ТМЦ, а отже не підтверджено отримання товару конкретною особою, яка підписала ВН.
Безпосереднє прийняття цих товарів на склад, їх переміщення вибуття зі склату та використання у власній господарській діяльності не підтверджено жодними доказами.
Суд звернув увагу, що ТОВ «Інтерлогістік Норд» та ТОВ «Компанія Буд-Контакт» не є виробниками вищевказаного товару, а основним відом їх діяльності згідно з даними ЄДРПОУ є неспеціалізована оптова торгівля. Доказів походження вищевказаного товару, його якості та відповідності державним стандартам та нормам, доказів перевірки на брак, безпосерденього використання, руху на складі позивача ні під час перевірки, ні суду не надано.
Суд врахував положення ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон України №996-XIV), згідно з якою первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ст.9 Закону України №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Водночас ст.4 Закону України №996-XIV встановлений принцип превалювання сутності над формою, тобто, операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Обов'язковими реквізитами первинних документів відповідно до п.2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктами 2.15-2.16 Положення забороняється приймати до виконання первинні бухгалтерські документи на операції, що суперечать законодавчим актам.
Так, відповідно до п.2 Інструкції “Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року №99 (що діяв до 01.01.2015), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Вищевказані договори, ВН та ПН використані відповідачем за рахунок наявності їх копій з попередніх податкових перевірок та окремо позивачем для цієї податкової перевірки не надавалися, як не надавалися й інші документи в обгрунтування правомірності взяття податкового кредиту, що суперечить обов'язку платника податків під час здійснення виїзної документальної податкової перевірки надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, визначеного п.85.2 ст.85 ПК України. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і щодо сплати ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат (правова позиція Вищого адміністративного суду України у справі К/800/30610/13 від 13 березня 2014 року).
Пунктом 44.6 ст.44 ПК України встановлено, що якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Однак позивач цим правом не скористався. Тож відсутність документів на момент прийняття оскаржуваного ППР в обгрунтування взятого податкового кредиту надавало право відповідачу вважати відповідні суми коштів непідтвердженими та донараховувати ПДВ.
Суд встановив відсутність у позивача доказів походження, якості товарів (специфікації (паспорт) якості або відповідності), як це передбачено умовами п.3.6. договору поставки від 28.10.2014 №2810/01, доказів перевірки у день передбаченого отримання товару його кількості та якості. Також позивач не надав доказів замовлення придбаного товару (погодженої волі сторін договору про всі істотні умови договору).
Відсутність доказів погодженої волі сторін щодо договору від 01.09.2014 №14091: щодо ціни та асортименту товару (п.2.2.), кількості товару (п.3.1.) та відповідності товару нормам державних стандартів (п.3.2. договору), строків поставки та умов доставки кожної партії, - свідчить про відсутність намірів у сторін договору під час його підписання на взаємне виникнення прав та обов'язків, їх фактичне виконання в майбутньому.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Ч.1 ст.712 ЦК України встановлено істотні умови для договору поставки: вид товару та строк (строки), в який він повинен бути переданий у власність покупця. Додатково за ст.266 Господарського кодексу України - кількість і якість, комплектність, номенклатура і асортимент (сортамент), порядок поставки (навантаження та відвантаження, доставка).
З огляду на це сумніви відповідача в тому, що такі господарські операції реально відбувалися, суд вважає обґрунтованими.
Суд звернув увагу, що на підтвердження використання у господарській діяльності ТМЦ, придбаних у ТОВ «Компанія Буд-Контакт», позивач надав суду роздруківки з програми « 1С:Бухгалтерія» - накладні на внутрішнє переміщення товару (том 3 а.с.2-152). Однак такі докази не відповідають ознакам достовірності, оскільки програма « 1С:Бухгалтерія» застосовується виключно для автоматизації бухгалтерського та податкового обліку підприємства, тобто для спрощення підрахунку і систематизації даних. На переконання суду, внесення даних в цю програму повинно здійснюватися в час або безпосередньо після фактичного вчинення господарської операції, підтвердженої первинним документом. Надані засвідчені роздруківки не є копіями з оригіналів бухгалтерських документів та не підтверджені достовірним джерелом походження.
Як доказ переміщення придбаного у ТОВ «Інтерлогістік Норд» товару позивач надав товарно-транспортні накладні (форма №1-ТН) (далі - ТТН) (том 1 а.с.113-124). При цьому, автомобіль з номерним знаком АА2356СР 28.10.2015 здійснив 2 виїзди для перевезення товару з: Одеська область, Іллічівський район, с.Малодолинське,- до місцезнаходження позивача. Автомобіль з номерним знаком 3726РКА 30.10.2015 здійснив 2 виїзди для перевезення товару за між вищевказаними пунктами.
Суд звернув увагу, що відстань між наведеними пунктами становить близько 500 км. Тому, з урахуванням значної відстані, часу на навантаження та розвантаження товару, суд вважає обгрунтованими сумніви відповідача про фактичну можливість двічі за одну добу здійснити такі перевезення.
Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу від 14.10.97 № 363 (далі - Правила № 363), товарно-транспортна накладна (форма №1-ТН) - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.
Основними документами на перевезення вантажів є ТТН та дорожні листи вантажного автомобіля. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів (п.11.1 Правил №363).
ТТН на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику (пункт 11.5. та 11.7 Правил №363).
Згідно з правовою позицією колегії суддів судової палати в адміністративних справах Верховного суду України, викладеній в постанові від 03.11.2015, яка відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України обов'язкова для врахування усіма судами, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:
неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;
відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;
облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;
здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;
відсутність первинних документів обліку.
З огляду на це суд врахував дані Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, викладеній у листі від 30.03.2015 №1248/7/10-06-22-02, про відсутність у ТОВ “Інтерлогістік Норд” складських приміщень, автомобільного транспорту, виробничого обладнання, устаткування, що необхідні для здійснення господарської діяльності, а відповідно до звітності 1-ДФ за жовтень 2014 року (том 2 а.с.153) кількість працюючих 3 особи. Такі обставини підтверджуються даними щодо податкової звітності цього платника податків та факт недекларування основних засобів, витрат операційної діяльності. Абз.4 п.63.3 ст.63 ПК України передбачений обов'язок платника податків стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Суд також звернув увагу, що згідно з договором відповідального зберігання від 01.10.2014 №14101 у ТОВ «Компанія Буд-Контакт» виник обов'язок зберігати придбаний позивачем у цього контрагента товар. При цьому, ТОВ «Компанія Буд-Контакт» за 2014 рік не декларувало наявність складських приміщень, виробничого обладнання, тощо для здійснення господарської діяльності, у т.ч. зберігання товару. Суд також врахував, що кількість працюючих на цьому підприємстві відповідно до звітності 1-ДФ за жовтень 2014 року (том 2 а.с.161) - 1 особа.
На переконання суду, право на взяття податкового кредиту обумовлене правомірністю формування витрат. Однак позивач не підтвердив формування витрат відповідно до зазначених договорів.
У зв'язку з вищевикладеним суд дійшов висновку, що реально господарські відносини за вказаними документами у зазначений період між позивачем та ТОВ “Інтерлогістік Норд” і ТОВ «Компанія Буд-Контакт» з урахуванням часу, місця та необхідності затрати зазначених ресурсів не відбувалися, а їх складення було направлено на отримання податкової вигоди.
Щодо зняття податкового кредиту позивача від ТОВ «ОСОБА_5 Україна» та ПАТ «Черкасигаз» суд врахував таке.
Суд встановив, що позивач тричі включив до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 106,93грн. відповідно до однієї ПН ПАТ "Черкасигаз" від 02.12.2014: у грудні 2014 року, січні 2015року, лютому 2015 року, що підтверджується даними податкової декларації з ПДВ за грудень 2014 року, розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток 5) від 20.02.2015 №9019204373 та від 10.03.2015 №9033953380. Однак податковий кредит за однією ПН може братися платником лише один раз.
Крім того, позивач включив до складу податкового кредиту за грудень 2014 року ПДВ за ПН ТОВ «ОСОБА_5 Україна» від 28.10.2014 №31, що не підтверджено ВН, ПН, банківськими виписками.
Суд звернув увагу, що представниками позивача не заперечувались та визнані наведені порушення, виявлені контролюючим органом під час податкової перевірки щодо правовідносин з ТОВ «ОСОБА_5 Україна» та ПАТ «Черкасигаз».
Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Пункт 201.4 ст.201 ПК України передбачає, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Тому, донарахування ПДВ з огляду на обгрунтоване зняття податкового кредиту за вищевказаними ПН ТОВ «ОСОБА_5 Україна» та ПАТ «Черкасигаз» суд важає правомірним.
Згідно з п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування. При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування, тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Оскільки виявлені податковим органом порушення знайшли своє підтвердження в суді та врахувавши ППР від 16.12.2013 №0001092200 про нарахування позивачу зобов'язання з ПДВ, нарахування штрафних санкцій (50% за повторність) оскаржуваним ППР за вищевказані порушення податкового законодавства суд вважає правомірним, а розмір застосованого штрафу таким, що відповідає вимогам п.123.1 ст.123 ПК України.
Врахувавши завдання адміністративного судочинства згідно зі ст.2 КАС України суд дійшов висновку, що при прийняті оскаржуваного ППР відповідач діяв правомірно, а позовні вимоги є безпідставними і задоволенню не підлягають. Тому в суду відсутні підстави для повернення позивачу сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст.2,11, 160-165, 254-256 КАС України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Золотоніський лікеро-горілчаний завод «Златогор» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Золотоніської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області від 08.09.2015 №780/НОМЕР_1 - відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
3. Копії постанови направити особам, які брали участь у справі.
Суддя А.М. Бабич