Справа № 2-а-537/10
Провадження № 2-а-537/10
в порядку письмового провадження
31 березня 2010 року Жовківський районний суд Львівської області в складі головуючого судді Мікула В. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жовкві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Жовківської районної державної адміністрації у Львівській області про визнання дій неправомірними, зобов»язання відповідача нарахувати та провести виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років
ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Жовківської районної державної адміністрації Львівської області в якому просить визнати дії відповідача щодо відмови у нарахуванні допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років неправомірними та зобов»язати відповідача нарахувати та провести виплату державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в повному розмірі на кожну дитину.
Позивачка в позовній заяві зазначає, що їй всупереч вимог ч. 1 ст.15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» та п. 3 ст. 22 ОСОБА_2 України допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачувалась не в повному обсязі.
В судове засідання позивачка не прибула, однак на адресу суду подала письмову заяву, в якій свої позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задоволити та розглядати справу без її участі в письмовому провадженні.
Представник відповідача в судове засідання не з»явився, однак на адресу суду подала письмову заяву в якій, просила справу розглядати без її участі в письмовому провадженні, а також позов не задовольняти, мотивуючи свої заперечення тим, що, покриття витрат на виплату державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів. Згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України, кошти бюджету, які отримують фізичні особи, надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів. Головним розпорядником бюджетних коштів виступає Міністерство праці та соціальної політики України. Збільшення розміру допомоги можливе за умови суттєвого збільшення фінансування з Державного бюджету та внесення мін до інших нормативно-правових актів, згідно яких проводиться виплата даної допомоги, оскільки призначення та виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється виключно за кошти Державного бюджету. Відповідач позбавлений права самостійно визначати розмір оскаржуваної допомоги. Порядок виплати допомоги по догляду за дитиною здійснювався відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням га похованнями», Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», Законами України Про державний бюджет України на відповідні роки та Порядку призначення і виплати допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку особам, застрахованими в системі загальнообов»язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою КМУ № 13 від 11.01.2007
Справа розглядається у відповідності до вимог ч. 3 ст. 122 КАС України, на основі наявних доказів.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
Спірні правовідносини регулюються ОСОБА_2 України, Законом України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованнями», з наступними змінами та доповнення, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007, Рішен Конституційного Суду від 22.05.2008р. № 10-рп/08 та Законом України «Про державну допом сім»ям з дітьми».
Позивач має на утриманні сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження серії 1-СГ № 092037 від 22.05.2007р.).
Згідно із положеннями ст. 41, 43 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованнями», в редакції, що діяла до набрання законної сили Законом України «Про держав бюджет України на 2007 рік » допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Положення згаданої норми зупинялися на 2007 рік, з урахуванням пункту 7 статті 71 Зак України від 19.12.2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Позивач правомірно визначив відповідача у даній справі - Управління праці та соціального захисту населення Жовківської райдержадміністрації Львівської області, на якого законодавством покладено обов'язок виплачувати державну соціальну допомогу, і вважає, що за період з липня 2007 р. по червень 2009 р. на сина ОСОБА_3 згадана соціальна допомога виплачувалась не в повному обсязі.
Такі дії відповідача обумовлені тим, що законами України про Державний бюджет України відповідні роки норми згаданої статті зупинялись.
Суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання державної соціальної допомоги, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації пра свобод громадян, скріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у сп Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне поруш зобов'язань для запобігання відповідальності.
При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку надання допомоги згідно Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхував зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням похованнями», така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчас повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи повед дало підстави для виникнення обгрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додерж державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Згідно із положеннями статті 12 Європейської соціальної хартії від 3 травня 1996 року, ратифікована Законом України № 137-V від 14 вересня 2006 року метою забезпечення ефектив здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов'язуються: започаткувати систему соціального забезпечення або підтримувати її функціонування; підтримувати систему соціаль забезпечення на задовільному рівні, принаймні на такому, який дорівнює рівню, необхідному ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення; докладати зусиль для поступового піднесення системи соціального забезпечення на більш високий рівень; вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх і багатосторонніх угод або в інший спосіб і відповідно до умов визначених у таких угодах, для забезпечення: рівності між їхніми власними громадянам громадянами інших Сторін у тому, що стосуються прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін; надання, збереження та поновлення прав на соціальне забезпечення такими засобами, як сумарний залік періодів страхування або роботи, що були здійснені за законодавством кожної зі Сторін.
Відповідно до ст. з Конвенції про права дитини (дата підписання Україною 21.02.1990 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) Україна зобов'язалася забезпечити дитині такий захист її піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів, чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і з цією метою вживають всіх необхідних законодавчих та адміністративних заходів.
Відповідно до частини 2 статті 3 ОСОБА_2 України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 8 ОСОБА_2 України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_2 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.
Як вбачається з Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп 2007 «У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності ОСОБА_2 України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 01, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік », положення абзацу третього частини другої ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було встановлено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленою для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім"ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 відсотків прожиткового мінімуму, становленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України не відповідає ОСОБА_2 України, тобто є неконституційним.
Статтею 152 ОСОБА_2 України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають силу з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тому дії відповідача при розрахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку у 2007 році (з 09.07.2007 р., тобто з часу набрання рішенням КСУ законної сили) слід визнати протиправними.
Таким чином, враховуючи зазначене рішення КСУ, при розрахунку розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку слід керуватися ст. 41, 43 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованнями», відповідно до якої допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
З приводу позовних вимог щодо здійснення перерахунку допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період часу до 09.07.2007 р. суд приходить до висновку у необхідності відмови в задоволенні таких вимог мотивуючи своє рішення тим, що рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007р. не має зворотної дії в часі.
Щодо розміру допомоги в 2008 році то, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/08 від 22.05.2008 року не було визнано неконституційним положення п. 23 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік", яким вносились зміни в ст. 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", де слова «не застрахована в системі загальнообов»язкового державного соціального страхування» - виключено, а ч. 1 ст. 15 цього закону зазначала, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається в розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сімї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.
Нарахування такої допомоги з 01.01.2008 p., не застрахованим та застрахованим особам регулюється ЗУ «Про державну допомогу сім»ям з дітьми».
Крім цього, рішення КСУ по справі № 6-рп/2007 не можуть регулювати правовідносини, виникли в 2008-2009 p., тому з врахуванням вищесказаного суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008-2009 p.p.
Згідно ст. 46 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» допомога по догля дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витрат зумовленими народженням та похованням», Закону України «Про державну допомогу сім»ям з дітьми» призначається та здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міні України.
Відповідно до п. 22 Постанови КМУ від 27.12.2001р № 1751 з наступними змінам доповненнями «Про затвердження Порядку призначення, виплату державної допомоги сім» дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею тричного віку виплачується у розмірі дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50%, з 1 січня 2009 року 75 %, прожиткового мінімуму встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім»ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину незалежно від кількості народжених дітей у сім»ї, по догляду за якими надається допомога
Для призначення допомоги, у розмірі, що перевищує мінімальний, подається в установленому порядку довідка про склад сім»ї та декларація про доходи та майновий стан.
Таким чином, позивачу необхідно тільки перерахувати та зобов»язати відповідача випла розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яка повинна сплачена в 2007 році на кожну дитину, починаючи (09.07.2007 року з часу набрання законної Рішенням КСУ № 6-рп/2007) і по 31.12.2007 року.
Оскільки Управління праці та соціального захисту населення проявило бездіяльність її законодавчо визначеного обов'язку вчинити дії, пов'язані з перерахунком допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, суд не може здійснювати розрахунок суми допомоги, оскільки це відноситься до повноважень відповідача, а лише має право зобов'язати його вчинити дії щодо перерахунку допомоги відповідно до вимог ст. 41, 43 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратою зумовленими народженням та похованнями» в розмірі встановленого законом прожиткового мінії для дітей віком до 6 років.
Суд вважає, що позивачем позов подано із дотриманням строків позовної давності, оскільки порушення прав позивача тривало з 09.07.2007 по 31.12.2007 року і припинилось лише з 01.01. року.
З наведених підстав суд вважає, що позов слід задовольнити частково, а саме зобов»язати відповідача перерахувати та виплатити недоотриману допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею 3 річного віку на користь позивачки за період з 09.07.2007 по 31.12.2007р., а відмову в цьому відповідача - УПСЗН Жовківської РДА Львівської області - визнати неправомірною.
Керуючись ст.ст. 7-14, 71, 99, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соцзахисту населення Жовківської районної державної адміністрації Львівської області щодо відмови нарахувати та виплатити заборгованість із допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_4, 11.05.2007 року народжеі іод з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, в розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для ;й віком до 6 років, а в іншій частині позову - відмовити за безпідставністю.
Зобов»язати Управління праці та соцзахисту населення Жовківської районної державної адміністрації Львівської області нарахувати та провести виплату недоплаченої допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, в розмірах, які дорівнюють прожитковому мінімуму для дітей віком до 6 років, а в іншій частині позову - відмовити за безпідставністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом 10 днів з дня її оголошення, апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне сарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне сарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення зазначених строків, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний строк після цього, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова виготовлена в одному примірнику в нарадчій кімнаті.
Суддя В. Є. Мікула