11 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючий суддя: Качан В.Я.
Судді: Барановська Л.В., Кабанченко О.А.
секретар: Архіпова А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року у справі за позовом ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участі третьої особи: Служби у справах дітей Солом'янської районної у м. Києві державною адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
встановила:
У липні 2014 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» просить суд скасувати рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» посилається на те, що судом першої інстанції не правомірно застосовано ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», Конвенцію «Про права дитини» та ЗУ «Про охорону дитинства», порушення права на судовий захист.
Заслухавши доповідь головуючого, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 23.09.2008 між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1289-Ф, за умовами якого ОСОБА_1 отримав від банку кредит в сумі 500 000,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,00% річних, погашення заборгованості має здійснюватися щомісяця.
Справа 760/16376/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1821/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Лозинська М.І.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Качан В.Я.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 23.09.2008 між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки № 1289-Ф/ІП-1, за умовами якого в іпотеку передано належне на праві власності ОСОБА_1 нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 365,60 кв.м. та житловою площею 137,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
05.11.2010 між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» було укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого ПАТ «Сведбанк» відступило, а ТОВ «ФК «Вектор Плюс» прийняла право вимоги за кредитним договором № 1289-Ф від 23.09.2008.
28.11.2012 між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договір факторингу, за умовами якого ТОВ «ФК «Вектор Плюс» свої права вимоги за кредитними договорами передало ТОВ «Кредитні ініціативи», яке отримало, з-поміж іншого, право грошової вимоги за кредитним договором № 1289-Ф від 23.09.2008.
Зі змісту п. 2 договору іпотеки вбачається, що ОСОБА_1 передав в іпотеку належний йому на праві приватної власності житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 365,60 кв. м., житловою площею 137,40 кв. м., а також, земельну ділянку, кадастровий номер 72174091, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та яка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю.
Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні договору іпотеки приватним нотаріусом КМНО Івановою С.М. була накладена заборона на відчуження предмету іпотеки до припинення дії іпотечного договору.
Вирішуючи питання про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив із того, що Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборонено звернення стягнення на предмет іпотеки в період дії мораторію, що в даному випадку скасовує відповідальність відповідачів, при цьому беручи до уваги вимоги Конвенції «Про права дитини».
Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, що стосується посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на порушення прав відповідачів, які закріплені у Конвенції «Про права дитини» та ЗУ «Про охорону дитинства», колегією суддів встановлено, що рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20.01.2014 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Кредитні ініціативи» про визнання договору іпотеки недійсним.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.05.2014 рішення Печерського районного суду м. Києва від 20.01.2014 залишено без змін.
Зазначеним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 20.01.2014 встановлено, що діти відповідачів майнових прав відносно забезпеченого договором іпотеки будинку не мали, тому дозвіл органу опіки та піклування для укладення зазначеного іпотечного договору законом не вимагається, а тому посилання суду першої інстанції на порушення Конвенції «Про права дитини» та ЗУ «Про охорону дитинства» є безпідставними.
Відповідно до ст. ст. 1050, 1054 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, який міститься в матеріалах справи, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, утворилась заборгованість, яка станом на 01.07.2014 становить 12 133 840,33 грн.
Згідно п. п. 9, 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК, статті 3 і 4 ЦПК). Зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК).
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на
предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Із п. 4 іпотечного договору вбачається, що іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у випадках, передбачених Законом України «Про іпотеку» та іпотечним договором, а також, якщо у момент настання строку виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором ці зобов'язання не будуть виконані, а саме: при несплаті або частковій несплаті в строк сум процентів за користування кредитом, та/або при повному або частковому неповерненні кредиту у встановлені строки відповідно до кредитного договору; та/або при несплаті або частковій несплаті в строки сум комісій, пені та/або штрафів, а також в інших випадках невиконання умов кредитного договору. У зазначених випадках іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки незалежно від наявності інших застав (іпотек) та інших видів забезпечення виконання зобов'язань за іншими договорами, укладеними з кредитодавцем за кредитним договором.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи умови спірного договору щодо повернення кредитних коштів відповідачами на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» належним чином не виконуються, у зв'язку із чим і утворилась заборгованість.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» підлягають задоволенню шляхом звернення стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 365,60 кв. м., житловою площею 137,40 кв. м.; земельну ділянку, кадастровий номер 72174091, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки за Договором іпотеки № 1289-Ф/ІП-1 від 23.09.2008, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1289-Ф від 23.09.2008 в сумі 12 133 840,33грн., оскільки зобов'язання відповідачів за кредитним договором належним чином не виконуються.
Разом з тим, відповідно до ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Із п. 2.2 договору іпотеки № 1289-Ф/ІП-1 від 23.09.2008 вбачається, що сторони визначили, що вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін складає 1 092 490, дол. США або еквівалент у гривнях за курсом НБУ станом на дату проведення оцінки об'єкту нерухомості 27.08.2008 становить 5 293 879,00 грн.
Таким чином, враховуючи те, що іпотекодержатель та іпотекодавець дійшли згоди щодо ціни предмету іпотеки шляхом визначення її в п. 2.2 договору іпотеки в сумі 5 293 879,00 грн., тому колегія суддів дійшла висновку про те, що початкова ціна продажу предмета іпотеки встановлена за згодою між сторонами та становить 5 293 879,00 грн.
Разом з тим, відповідно до ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.
Отже, зазначеним Законом введено мораторій на примусове відчуження житлових приміщень, які є предметом іпотеки та забезпечують виконання зобов'язань позичальниками за валютними кредитами.
При цьому, мораторій на примусове відчуження житлових приміщень, які є предметом іпотеки та забезпечують виконання зобов'язань позичальниками за валютними кредитами, не може бути підставою для відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, а поширюється лише на виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме, на його примусову реалізацію з прилюдних торгів в ході виконавчого провадження.
Тому, з урахуванням зазначених вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» колегія суддів вважає за необхідне виконання даного рішення зупинити до припинення дії вказаного Закону.
Крім того, в силу ст. 88 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» про звернення стягнення на предмет іпотеки з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 3 654,00 грн.
За таких обставин, рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу позивача ТОВ «Кредитні ініціативи» задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10 грудня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, за участі третьої особи: Служби у справах дітей Солом'янської районної у м. Києві державною адміністрації про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.
Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 365,60 кв. м., житловою площею 137,40 кв. м.; земельну ділянку, кадастровий номер 72174091, площею 0,1000 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, що є предметом іпотеки за Договором іпотеки № 1289-Ф/ІП-1 від 23.09.2008, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 1289-Ф від 23.09.2008 в сумі 12 133 840,33грн., шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну предмету іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності-незалежним експертом на стадії оцінки майна.
Виконання рішення зупинити до припинення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03.06.2014.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» судовий збір в сумі 3 654,00 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 00 копійок) по 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок) з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: