11 січня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючий суддя: Качан В.Я.
Судді: Барановська Л.В., Кабанченко О.А.
секретар: Архіпова А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року у справі за позовом ПАТ «КБ «Експобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Експобанк» про захист прав споживача шляхом розірвання договору кредитної лінії, -
встановила:
У квітні 2013 року ПАТ «КБ «Експобанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії.
У грудні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «КБ «Експобанк» про розірвання договору кредитної лінії.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Експобанк» заборгованість за кредитом - 233 620,46 дол. США; заборгованість за відсотками - 29 336,60 дол. США; пеню - 230 000,00 дол. США та 63 661,45 дол. США.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить суд змінити рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилається на те, що судом першої інстанції не розглянуто зустрічні позовні вимоги та не вирішено спір щодо зустрічних позовних вимог.
Справа 756/5409/13-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/1836/2016
Головуючий у суді першої інстанції: Скрипник О.Г.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Качан В.Я.
Заслухавши доповідь головуючого, вивчивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 15.07.2008 між ПАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 20/08-USD-СК, за умовами якого банк на користь ОСОБА_1 відкрив відновлювальну кредитну лінію на суму 260 000,00 дол. США з відсотковою ставкою 15,5 % строком до 12.07.2013.
15.07.2008 з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором кредитної лінії № 20/08-USD-СК від 15.07.2008 між ПАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передає іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно: земельні ділянки з усіма розташованими на них будівлями, спорудами та об'єктами незавершеного будівництва, що знаходяться за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська сільська рада, садове товариство «Глядин».
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, судом першої інстанції було розглянуто та вирішено по суті позовні вимоги ПАТ «КБ «Експобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії.
При цьому, зустрічні позовні вимоги, заявлені у грудні 2014 року ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Експобанк» про розірвання договору кредитної лінії, судом першої інстанції розглянуті не були.
Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 оскаржує рішення суду першої інстанції в частині нерозглянутих зустрічних позовних вимог.
Однак, відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
З огляду на вимоги зазначеного положення ст. 303 ЦПК України, колегія суддів перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги щодо первісних позовних вимог та дійшла наступних висновків.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань ОСОБА_1 за договором кредитної лінії щодо повернення кредитних коштів, утворилась заборгованість, яка станом на 20.03.2013 становить 838 305,85 дол. США та складається із: простроченої заборгованості за кредитом в сумі 233 620,46 дол. США; простроченої заборгованості за відсотками в сумі 29 336,60 дол. США; пені за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 506 318,18 дол. США, пені за несвоєчасну сплату прострочених відсотків в сумі 69 030,61 дол. США.
Відповідно до ст. ст. 1050, 1054 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.
Вирішуючи первісні позовні вимоги, судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем за договором кредитної лінії та за відсотками, які підлягають стягненню у відповідності до умов зазначеного договору та вимог чинного законодавства.
Разом з тим, судом першої інстанції вірно встановлено наявність пені за несвоєчасну сплату кредитних коштів та відсотків за кредитом, при цьому, колегія суддів не погоджується із розміром зазначеної пені, яка підлягає стягненню за оскаржуваним рішенням суду першої інстанції з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом.
Положенням ч. 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Із ч. 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вбачається, що істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання). Положення статті 616 ЦК передбачають право суду за певних умов зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.
Так, із квитанцій, які містяться в матеріалах справи (том ІІ, а.с. 40-56) вбачається, що ОСОБА_1 здійснювала сплату за спірним кредитним договором у період з грудня 2008 року по серпень 2014 року у різних розмірах, зокрема, з січня 2011 року по серпень 2014 року такі суми становили по 200,00 грн. щомісяця.
Таким чином, з моменту укладення спірного кредитного договору ОСОБА_1 частково здійснювала виплати за кредитом, зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 не ухилялася від належного виконання зобов'язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів, що може свідчити про зміну майнового стану боржника.
Тому, колегія суддів дійшла висновку про можливість зменшення суми пені, яка була підлягала стягненню за оскаржуваним рішенням суду першої інстанції, за несвоєчасну сплату кредиту з 230 000,00 дол. США до 90 000,00 дол. США та пені за несвоєчасну сплату прострочених відсотків з 63 661,45 дол. США до 20 000,00 дол. США, оскільки основна сума заборгованості за кредитом становить 233 620,46 дол. США, а за простроченими відсотками - 29 336,60 дол. США, тобто стягуючи пеню в тому розмірі, в якому встановлено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, матиме місце порушення вимог ч. 3 ст. 551 ЦК України, а саме розмір неустойки перевищуватиме розмір заборгованості за кредитом та за простроченими відсотками.
Враховуючи викладене та положення ст. 303 ЦПК України, колегією суддів встановлено, що первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, зокрема, із ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Експобанк» підлягає стягненню заборгованість за договором кредитної лінії в сумі 372 957,06 дол. США, а саме: прострочена заборгованість за кредитом в сумі 233 620,46 дол. США; прострочена заборгованості за відсотками в сумі 29 336,60 дол. США; пеня за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 90 000,00 дол. США; пеня за несвоєчасну сплату прострочених відсотків в сумі 20 000,00 дол. США.
Крім того, що стосується зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Експобанк» про розірвання договору кредитної лінії колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Так, зустрічні позовні вимоги, заявлені у грудні 2014 року ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Експобанк» про розірвання договору кредитної лінії, ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва Скрипник О.Г. від 04.12.2014 були прийняті до спільного провадження з первісним позовом (том ІІ а.с. 31-32), проте розглянуті не були.
У зв'язку із зазначеним, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 19.03.2015 було зобов'язано Оболонський районний суд м. Києва ухвалити додаткове рішення.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 24.06.2015 в ухваленні додаткового рішення було відмовлено з тих підстав, що указом Президента України від 14.02.2015 суддю Оболонського районного суду м. Києва Скрипник О.Г. було переведено на роботу на посаду судді Амур-Нижньодніпровського районного суду Дніпропетровської області, у зв'язку із чим заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо зустрічного позову у даній справі призначено головуючому судді Белоконній І.В., при цьому, додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, який ухвалив рішення у даній справі.
Тому, враховуючи положення ст. ст. 213, 309 ЦПК України та порушення, в даному випадку, процесуального законодавства, дає змогу суду апеляційної інстанції виправити становище по цій справі шляхом скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення щодо вирішення як первісних так і зустрічних позовних вимог.
Так, у своїх зустрічних позовних вимогах ОСОБА_1 просила суд розірвати договір кредитної лінії № 20/08-USD-СК від 15.07.2008, укладений між нею та ПАТ «КБ «Експобанк» з тих підстав, що відбулася істотна зміна економічних умов у країні, зокрема, різке зростання офіційного та комерційного курсів долара США по відношенню до національної валюти. ОСОБА_1 не могла знати про таку можливу зміну обставин, у неї суттєво погіршився матеріальний стан.
При цьому, ОСОБА_1 посилалася на положення ст. 651 ЦК України, якою передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Однак, в задоволенні зустрічних позовних вимог із зазначених підстав слід відмовити, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року саме по собі зростання/коливання курсу іноземної валюти не є достатньою підставою для розірвання кредитного договору на підставі статті 652 ЦК, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також можливість отримання кредиту в національній валюті.
При цьому суди повинні з'ясувати виконання банками чи іншими фінансовими установами положення статей 11, 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", а також пункту 3.8 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року № 541/13808 (щодо договорів, укладених після набрання постановою чинності), де передбачено обов'язок банків у разі надання кредиту в іноземній валюті під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за цим договором несе споживач.
Згідно п. 3.8 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» від 10.05.2007р. №168 у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач.
Так, колегією суддів встановлено, що позивач за зустрічним позовом погодилася з тим, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором в іноземній валюті несе вона, про що свідчить її підпис на кредитному договорі та на додаткових угодах до спірного кредитного договору.
Крім того, п. 7.8 спірного договору встановлено, що позичальник підписанням цього договору підтверджує отримання від банку повної інформації про банк та кредитні умови (том І а.с. 13).
Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.
Тому, посилання позивача на її не поінформованість з валютними ризиками спростовується її особистим підписом на договорі, відсутністю застережень та зауважень, що свідчить про її згоду зі всіма його умовами.
Крім того, діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні, оскільки він встановлюється щоденно, й укладаючи кредитний договір на власний розсуд саме в іноземній валюті та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в іноземній валюті, позивач повинна була усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, що є загальновідомим фактом, а тому повинна була передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за договором кредиту.
Враховуючи всі обставини справита порушення судом першої інстанції вимог процесуального законодавства, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, первісний позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Експобанк» заборгованості за договором кредитної лінії в сумі 372 957,06 дол. США, а саме: прострочена заборгованість за кредитом в сумі 233 620,46 дол. США; прострочена заборгованості за відсотками в сумі 29 336,60 дол. США; пеня за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 90 000,00 дол. США; пеня за несвоєчасну сплату прострочених відсотків в сумі 20 000,00 дол. США. Зустрічний позов підлягає залишенню без задоволення із тих підстав, що ОСОБА_1, укладаючи кредитний договір на власний розсуд саме в іноземній валюті, взяла на себе обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в іноземній валюті і повинна була усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, що є загальновідомим фактом, а тому повинна була передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за договором кредиту.
В силу ст. 88 ЦПК України із ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Експобанк» витрати за розміщення оголошення про виклик до суду в розмірі 420,00 грн. та судовий збір в сумі 3 441,00 грн.
За таких обставин, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
Позовні вимоги ПАТ «КБ «Експобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь ПАТ «КБ «Експобанк» (ЄДРПОУ: 09322299, МФО: 322294; р/р № 3619105) заборгованість за договором кредитної лінії № 20/08-USD-СК від 15.07.2008 в сумі 372 957,06 дол. США (триста сімдесят дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят сім доларів США 06 центів), а саме: прострочену заборгованість за кредитом в сумі 233 620,46 дол. США (двісті тридцять три тисячі шістсот двадцять доларів США 46 центів); прострочену заборгованості за відсотками в сумі 29 336,60 дол. США (двадцять дев'ять тисяч триста тридцять шість дол.. США 60 центів); пеню за несвоєчасну сплату кредиту в сумі 90 000,00 дол. США (дев'яносто тисяч доларів США 00 центів); пеню за несвоєчасну сплату прострочених відсотків в сумі 20 000,00 дол. США (двадцять тисяч доларів США 00 центів).
В іншій частині позовних вимог ПАТ «КБ «Експобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредитної лінії - відмовити.
В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «КБ «Експобанк» про захист прав споживача шляхом розірвання договору кредитної лінії - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь ПАТ «КБ «Експобанк» (ЄДРПОУ: 09322299, МФО: 322294; р/р № 3619105) витрати за розміщення оголошення в газету «Урядовий кур'єр» про виклик в судове засідання в розмірі 420,00 грн. (чотириста двадцять гривень 00 копійок) та судовий збір в розмірі 3 441,00 грн. (три тисячі чотириста сорок одну гривню 00 копійок).
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: