АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
Іменем України
30 грудня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
при секретарі судового засідання - ОСОБА_4 ,
переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судової справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 листопада 2015 року,
за участю прокурора - ОСОБА_7
підозрюваного - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_5 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28.11.2015 р. в кримінальному провадженні під №12015100000001075, внесеному 24.11.2015 р. до ЄРДР, задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , про застосуваннязапобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави щодо:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Грузії, ізіда, який народився в місті Тбілісі, Грузія, маючого середню освіту, не працюючого, неодруженого, не маючого місця реєстрації на території України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , судимий: у 2009 році Оболонським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 190 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений 14.10.2011 рокуз виправної колонії по закінченню строку покарання,-
якому оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
Строк дії ухвали про тримання ОСОБА_6 під вартою визначений до 23 січня 2016 року включно.
Вирішуючи питання про вид заходу забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя суду першої інстанції врахував тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, вагомість наявних доказів, що свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри, дані, що характеризують особу підозрюваного та прийшов до висновку, що застосування підозрюваному більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді , захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28.11.2015 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 зазначає, що ухвала слідчого судді винесена з порушенням норм кримінального процесуального закону. Захисник звертає увагу на те, що суд не взяв до уваги всі обставини справи, не навів доводів обґрунтованості підозри у вчиненні злочину та наявності у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Вказує, що в порушення вимог ст. 178 КПК України слідчим суддею не оцінено обставини, які мають значення при обранні запобіжного заходу. Також захисник зазначає, що судом не було враховано та залишено поза увагою дані про особу підозрюваного, а саме міцність його соціальних зв'язків, наявність на утриманні малолітньої дитини.
Заслухавши доповідь судді, підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, просили про її задоволення, прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень частини 1 статті 183 КПК України тримання особи під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею належно дотримані.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні ГУ Національної поліції в м. Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесені 24.11.2015 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12015100000001075, на підставі повідомлення того ж дня, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
26.11.2015 р. ОСОБА_6 у кримінальному провадженні під №12015100000001075 від 24.11.2015 р. - повідомлено, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.
26.11.2015 року прокурор відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Це клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який передбачено відповідальність у вигляді позбавлення волі до дванадцяти років, а тому підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, вчинити інше кримінальне правопорушення, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
28.11.2015 р. вказане клопотання прокурора задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Обираючи відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді взяття під варту судом перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, що підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення доведена прокурором та сумнів не викликає.
Під час розгляду клопотання, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики на які вказує прокурор, існують та підтверджуються матеріалами кримінального провадження. Такими ризиками суд визнав те, що підозрюваний ОСОБА_6 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків в даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення. Обґрунтовуючи свої висновки, суд в сукупності із зазначеним, врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 та відомості про його особу.
При цьому, застосувавши до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України не визначив підозрюваному розмір застави, врахувавши як встановлені під час розгляду ризики, передбачені ст. 177 КПК України так і те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, а тому обґрунтовано на підставі п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 цього Кодексу визнав неможливим визначити розмір застави у даному кримінальному провадженні.
З урахуванням викладеного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини достатньо переконливо підтверджують, що менш суворі запобіжні заходи не можуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків. Твердження в апеляційній скарзі про невмотивованість висновків суду щодо необхідності застосування тримання під вартою відносно ОСОБА_6 є безпідставними, оскільки суперечать наявним у матеріалах кримінального провадження доказам, які містять фактичні дані на підтвердження наведених слідчим суддею в ухвалі обставин.
Колегія суддів також вважає, що враховуючи значну суспільну небезпеку вчиненого злочину на даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором, що виключає собою можливість застосування відносно підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу.
Крім цього, ухвала слідчого судді не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_6 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що висновки слідчого судді про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України є необґрунтованими, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, ухвала слідчого судді місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, та обрання підозрюваному ОСОБА_6 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, та звільнення його з під варти, про що йдеться в апеляційній скарзі захисника, колегія суддів - не знаходить.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді суду першої інстанції постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не виявлено.
Зважаючи на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла остаточного висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 183, 184, 193, 194, 309, 407 ч. 3 п. 1, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 28.11.2015 року в кримінальному провадженні №12015100000001075, внесеному 24.11.2015 р. до ЄРДР, якою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_8 , та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 23 січня 2016 року включно, без визначення розміру застави, - залишити без змін.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_9 ОСОБА_10 к у р е н к о