03680 м. Київ, вулиця Солом'янська, 2-а
Справа №755/27000/14-ц
№ апеляційного провадження:22-ц/796/11862/2015 /2014
Головуючий у суді першої інстанції: Гончарук В.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Побірченко Т.І.
25 грудня 2015 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
у складі: головуючої судді Побірченко Т.І.
суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А. при секретарі Мікітчак А.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою заступника прокурора м. Києва - Тимченко С. в інтересах держави в особі Київської міської ради, Державної архітектурно - будівельної інспекції України на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 про звернення стягнення на майно та визнання права власності та за зустрічним позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання права власності,-
ОСОБА_4 звернувся з позовом, в якому просить звернути стягнення на предмет застави шляхом визнання за ним права власності на нежитлові приміщення, а саме: - магазин, загальною площею 171,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; магазин, загальною площею 131,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; магазин, загальною площею 114,0 кв.м., що знаходиться за адресою; АДРЕСА_3. Посилається на те, що 01 травня 2013р. між ним та ФОП ОСОБА_5 укладено договір безпроцентної зворотної позики, відповідно до якого ОСОБА_4 передав, а ФОП ОСОБА_5 отримала грошові кошти в розмірі 100 000 грн.. Відповідно до умов Договору термін повернення грошових коштів становить 1 рік з моменту отримання наданої суми, строком до 01 травня 2014 року.Пунктом. 7.1 Договору визначено, що у якості забезпечення зобов'язань за Договором, Позичальник передає в заставу Позикодавцеві вищевказані нежитлові приміщення. Зазначає, що ФОП ОСОБА_5 до цього часу не повернула йому вказану суму боргу, на вимоги про її повернення не реагує, а тому на його думку, виходячи з умов договору він має право на стягнення даних грошових коштів за рахунок майна, переданого йому в заставу, шляхом визнання за ним право власності на це майно.
ФОП ОСОБА_5 подано зустрічну позовну заяву, в якій вона просить визнати за нею право власності на нежитлові приміщення: (магазин) загальною площею 117,3 кв. м., що розташований за адресою АДРЕСА_1; (магазин) загальною площею 114,0 кв. м., що розташований за адресою АДРЕСА_3.; (магазин) загальною площею 131,2 кв. м., що розташований за адресою АДРЕСА_2.
Посилається на те, що нежитлове приміщення, загальною площею 117,3 кв.м., розташоване по АДРЕСА_1 на земельній ділянці, яка на підставі Розпорядження № 165 від 27.02.2001 року Дніпровської у м. Києві районної держадміністрації і пролонговане Рішенням Дніпровської районної у місті Києві ради № 212 від 27 березня 2008 року, передана ПП ОСОБА_5 для експлуатації та обслуговування торговельного кіоску.Нежитлове приміщення (магазин), загальною площею 131,2 кв.м., розташоване по АДРЕСА_2 розміщено на земельній ділянці, яка на підставі Рішенням Дніпровської районної у місті Києві ради № 212 від 27 березня 2008 року, яким продовжено термін оренди земельних ділянок, передано в оренду ПП ОСОБА_6 для розміщення кіосків.06 липня 2011 року відповідно до договору купівлі продажу кіоску ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_5 купила збірно - розбірний кіоск з металоконструкції, загальною площею 56,00 кв.м. Нежитлове приміщення (магазин), загальною площею 114,0 кв.м., розташоване по АДРЕСА_3, розміщено на земельній ділянці, яка на підставі Рішенням Дніпровської районної у місті Києві ради № 212 від 27 березня 2008 року, яким продовжено термін оренди земельних ділянок передано в оренду ПП ОСОБА_6 для розміщення кіосків.06 липня 2011 року відповідно до договору купівлі продажу кіоску ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_5 купила збірно - розбірний кіоск з металоконструкції, загальною площею 30,00 кв.м., крім того 06 липня 2011 року відповідно до договору купівлі - продажу кіоску ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_5 купила збірно - розбірний кіоск з металоконструкції, загальною площею 30,00 кв.м..
Відповідно до Розпорядження № 642 від 19.06.2002 року Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, приватному підприємцю ОСОБА_5 дозволено реконструкцію торговельного рядку із лотків по вул. М. Раскової. 17.10.2011 року ПП ОСОБА_5 отримала погоджений із Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища паспорт прив'язки МАФ на тимчасове розміщення торговельного рядку кіосків в Дніпровському районі АДРЕСА_1.
22.10.2011р. ПП ОСОБА_5 отримала погоджений із Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища паспорт прив'язки МАФ на тимчасове розміщення торговельного рядку кіосків в Дніпровському районі АДРЕСА_3
10.11.2011р. ПП ОСОБА_5 отримала погоджений із Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища паспорт прив'язки МАФ на тимчасове розміщення торговельного рядку кіосків в Дніпровському районі АДРЕСА_2
У зв'язку з нестачею повної грошової суми для проведення реконструкції, ПП ОСОБА_5 отримала в борг від ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 100 000 грн. для проведення реконструкції нежитлових приміщень - магазину по АДРЕСА_1; магазину по АДРЕСА_2; магазину по АДРЕСА_3.
Вважає, що відповідно до ст. 331 ЦК України, набула право власності на зазначені нежитлові приміщення. Крім того, зазначила, що є землекористувачем земельних ділянок на яких побудовані спірні нежитлові приміщення, які не порушують права і інтереси інших осіб, земельні ділянки використовуються за їх цільовим призначенням, а тому згідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, суд може визнати за нею право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 про звернення стягнення на майно та визнання права власності відмовлено. Позов Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання права власності задоволено. Визнано за ФОП ОСОБА_5 право власності на нежитлові приміщення: (магазин) загальною площею 117,3 кв. м., що розташований за адресою АДРЕСА_1; (магазин) загальною площею 114,0 кв. м., що розташований за адресою АДРЕСА_3; (магазин) загальною площею 131,2 кв. м., що розташований за адресою АДРЕСА_2.
В апеляційній скарзі заступник прокурора м. Києва - Тимченко С. в інтересах держави в особі Київської міської ради, Державної архітектурно - будівельної інспекції України просить рішення в частині задоволення позову ФОП ОСОБА_5, до ОСОБА_4 про визнання права власності на нежитлові приміщення скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ФОП ОСОБА_5 відмовити. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що судом не надано оцінку тому факту, що будівництво спірного об'єкту здійснювалося з порушенням вимог чинного містобудівного законодавства, без належних дозвільних документів, на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, що є самочинним будівництвом. Крім того, в порушення вимог ст.35 ЦПК України не залучено до розгляду в суді першої інстанції Державну архітектурно - будівельну інспекцію України, як орган на який покладено обов'язки нагляду за дотриманням законів у сфері містобудування та Київську міську раду - власника земельної ділянки.
В судове засідання сторони та представник 3-ої особи не з'явилися, про час і місце судового засідання належним чином повідомлені, письмове клопотання ОСОБА_5 про перенесення судового засідання у зв'язку з погіршенням стану здоров'я належним доказом не підтверджено.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно ( житлові будинки, будівлі, споруди тощо ) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до п.15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого судуУкраїни з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законом порядку.
Відповідно ст.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Ст.392 ЦК України застосовується у випадку, коли захисту підлягає існуюче право власності, набуте на законних підставах.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.
Згідно п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», при розгляді справ зазначеної категорії судам слід мати на увазі, що самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво; або відведена не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Під наданням земельної ділянки слід розуміти рішення компетентного органу влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, або передачу права користування земельною ділянкою на підставі цивільно-правових договорів із фізичною чи юридичною особою.
За умовами договорів оренди земельних ділянок по АДРЕСА_3 від 17.06.2008№ 32, від 17.06.2008 № 33 укладених між Дніпровською районною в м. Києві радою та ПП ОСОБА_6 (т.1 а.с.77-81,85-92), договорів оренди земельних ділянок по АДРЕСА_1 від 17.06.2008 №63, від 17.06.2008 № 64, від 17.06.2008 № 65, від 17.06.2008 №66, від 17.06.2008 №67, від 17.06.2008 № 68, від 17.06.2008 № 69 (т.1 а.с. 162-207), укладених між Дніпровською районною в м. Києві радою та ФОП ОСОБА_5, та договорів оренди земельних ділянок по АДРЕСА_2 від 17.06.2008 № 34, від 17.06.2008 № 35 (т.1 а.с.93- 108), укладених між Дніпровською районною в м. Києві радою та ПП ОСОБА_6, строк користування орендованим майном становить 3 роки та їх дія припинена 17.06.2011 року.
Докази пролонгації договорів відсутні.
Таким чином, суд прийшов помилкового висновку про правомірність користування спірними земельними ділянками.
Крім того, колегією суддів встановлено, що за умовами вищевказаних договорів земельні ділянки передані для обслуговування торговельних кіосків, а не для будівництва об'єктів нерухомості. Тобто об'єкт нерухомості збудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. В матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на користування ФОП ОСОБА_5 земельними ділянками по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2, оскільки договори оренди укладалися із ПП ОСОБА_6, докази про передачу майна у суборенду відсутні.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про архітектурну діяльність», для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно - будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно - будівельна інспекція України та її територіальні органи.
Згідно ст.9 Закону, будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Виконання будівельних робіт регулюється Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466, а процедура прийняття в експлуатацію визначена Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461.
Представник Державної архітектурно - будівельної інспекції України в письмових поясненнях зазначив, що в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація про видані та зареєстровані документи, які надають право на виконання будівельних робіт, а також документи щодо прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єкти, а саме: нежитлові приміщення, площею 117,3 кв.м. по АДРЕСА_1, площею 114 кв.м. на АДРЕСА_3, площею 131,2 к.м на АДРЕСА_2
Оскільки будівництво об'єктів здійснювалося з порушенням вимог чинного містобудівного законодавства, без належних дозвільних документів, на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, спірні нежитлові приміщення є самочинним будівництвом.
З огляду на вищевказане, колегія вважає за необхідне скасувати рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 про визнання за нею права власності на нежитлові приміщення.
Керуючись ст.ст.307,309,313,314,317,319 ЦПК України, колегія,-
Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва - Тимченко С. в інтересах держави в особі Київської міської ради, Державної архітектурно - будівельної інспекції України задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року в частині задоволення зустрічних вимог Фізичної особи підприємця ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа: Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві про визнання права власності скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.
В касаційному порядку може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий-
Судді-