12 січня 2016 р. Справа № 553/2868/15-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Яковенка М.М.
Суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Департамента праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації на постанову Ленінського районного суду м. Полтава від 21 вересня 2015 року по справі № 553/2868/15-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2015 рік,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Полтави з позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області про стягнення недоплаченої щорічної разової грошової допомоги за 2015 рік, в якому просить визнати бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації щодо перерахунку йому щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі, встановленому частиною 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту" як інваліду 1 групи за 2015 рік; зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації провести перерахунок грошової допомоги за 2015 рік. та зобов'язати Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області провести відповідні виплати щорічної разової грошової допомоги за 2015 рік відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту" у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на момент проведених виплат з урахуванням проведених виплат.
Постановою Ленінського районного суду м. Полтави від 21 вересня 2015 року задоволено позов.
Визнано бездіяльність Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації щодо перерахунку ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у розмірі, встановленому частиною 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту" як інваліду 1 групи за 2015 рік.
Зобов'язано Департамент праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації провести перерахунок грошової допомоги за 2015 рік ОСОБА_1 та зобов'язано Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області провести відповідні виплати щорічної разової грошової допомоги за 2015 рік ОСОБА_1 відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеної частиною 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на момент проведених виплат з урахуванням проведених виплат.
Відповідач, Департамент праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації, не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати постанову Ленінського районного суду м. Полтави від 21 вересня 2015 року. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт посилається на те, що виплата щорічної грошової допомоги позивачу у 2015 році проводилась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 року № 147 «Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», якою затверджена категорія ветерана війни - отримувач допомоги та встановлений чіткий розмір допомоги.
Розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, з урахуванням приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України. Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями. Колегія суддів вважає, що неявка в судове засіданні сторін, явка обов'язковою яких не визнавалась, не є перешкодою для розгляду та вирішення справи за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами порушено право позивача на отримання разової грошової допомоги до 05 травня 2015 року у розмірі встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», має статус ветерана війни - інваліда 1 групи та користується встановленим законом пільгами та соціальним захистом.
Згідно з ч. 1ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частини п'ятої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" щорічно до 5 травня інвалідам війни 1 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком (стаття в редакції згідно із Законом N 367-XIV ( 367-14 ) від 25.12.98 ).
Положення цієї норми не було статичним, а зазнавала певних змін, в тому числі зміни яких визнавались неконституційними.
У відповідності до ч.2 ст.95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Так, пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 року № 80-УШ передбачено, що у 2015 році норми і положення статей 9, 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та місцевих бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2015 рік.
Зазначений закон набрав чинності, його положення у встановленому порядку не були визнані неконституційними, а тому підлягає до виконання.
Крім того, Розділ VI Прикінцевих та Перехідних положень Бюджетного кодексу України було доповнено пунктом 26 згідно із Законом № 79-VIII від 28.12.2014.
Відповідно до цього п. 26, Бюджетним кодексом встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з підпунктом 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 року №147 «Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» установлено, що у 2015 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення, Київської міської державних адміністрацій, які через відділення зв'язку або установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами , - місцем їх проживання), у таких розмірах: інвалідам війни I групи - 2835 гривень.
Саме в такому розмірі -2835 грн. позивачу було сплачено разової грошової допомоги до 5 травня у 2015 року.
Відповідно ст. 150 Конституції України, до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України ( конституційність ) законів та інших нормативно - правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України.
Рішенням Конституційного суду України від 25.01.2012 р. у справі №3-рп/2012 за конституційним поданням Пенсійного фонду України, розтлумачено норми Конституції України щодо застосування судами України нормативно-правових актів Кабінету міністрів України та регулювання цими актами порядку та розмірів соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
В аспекті конституційного подання положення ст. 1, ч. 1, 3, ст. 95 Конституції України у системному зв'язку з положеннями ст. 3, ч. 1 ст.17, ч. 3 ст. 22, ст.ст. 46, 48 Основного Закону України треба розуміти так, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей країни, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості Державного бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги принципам пропорційності і справедливості.
Також, Конституційний суд України вказав, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 КАС України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Під час розгляду справи підтверджено, що виплата позивачу у 2015 році разової щорічної грошової допомоги до 5 травня проведена у розмірі, визначеному Постановою КМ України від 31.03.2015 року № 147 "Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та "Про жертви нацистських переслідувань".
Наведене свідчить про те, що відповідачем у 2015 році було виконано зобов'язання перед позивачем відповідно до чинного положення зазначеної постанови та чинного Закону України «Про Державний бюджет на 2015 рік».
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Колегія суддів звертає увагу на те, що згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 9 жовтня 1979 року у справі "Ейрі про Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державі, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підстави викладеного, виплачуючи позивачу у 2015 року допомогу до 5 травня у розмірах, визначених постановою КМУ № 147 від 31.03.2015 року «Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», відповідачі діяв у межах повноважень та у відповідності до законів та Конституції України.
Проаналізувавши в сукупності дані правові норми, та встановленні фактичні обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню так як відповідачі діяли у межах повноважень та у відповідності до законів та Конституції України.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду та повністю спростовують висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
За таких обставин, з урахуванням положення ст.202 КАС України, з огляду на помилковість висновків суду першої інстанції щодо фактичних обставин справи, надання невірної правової оцінки таким обставинам справи та правозастосування, привело суд першої інстанції до безпідставного задоволення позовних вимог. В наслідок чого, постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Керуючись ст. ст.2, 11, 98, 159, 160, 167, 184, 195, 197, 200, 205, 206, 209, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Департамента праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації - задовольнити.
Постанову Ленінського районного суду м. Полтави від 21 вересня 2015 року по справі № 553/2868/15-а - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4