21 грудня 2015 року 12 год. 40 хв.Справа № 817/3156/15 м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Єрмошкіної Л.І.; представника позивача - ОСОБА_1 (договір про надання правової допомоги від 23 листопада 2015 року); представника відповідача - ОСОБА_2; розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (далі іменується - позивач) до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000831703 від 28.11.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб СПД за основним платежем 5334 грн. 98 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2072 грн. 12 коп.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000811703 від 28.11.2014 (форма «У»), яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем штрафна санкція у сфері ЗЕД в розмірі 32143 грн. 82 коп.; визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 19.06.2015 №610-25 на загальну суму 53995 грн. 66 коп.
На обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що висновку, викладені в акті перевірки, суперечать чинному законодавству. Так, відповідно до пункту 2.5 ОСОБА_4 використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління НБУ 30.05.2007 №200 відшкодування працівнику-резиденту, який перебував у відрядженні за кордоном, витрат власних коштів в іноземній валюті здійснюється відповідно до законодавства України у валюті України за офіційним курсом гривні до іноземних валют, установленим Національним банком на день виплати зазначених коштів, а працівнику-нерезиденту, за його бажанням - як в іноземній валюті, так і у валюті України. Тому, на думку позивача, ним правомірно відшкодовано працівнику ОСОБА_5 затрати на ремонтні роботи транспортних засобів згідно авансових звітів на загальну суму 31777 грн. 33 коп. Відповідно до позиції позивача, сума витрат, відшкодована найманому працівнику на підставі звіту про використання коштів, виданих на відрядження та під звіт, та оригіналів документів, що підтверджують вартість понесених витрат, не включається до загального місячного (оподатковуваного) доходу такого працівника та не є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Тому, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою судді від 19.10.2015 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
У судове засідання, призначене на 21.12.2015, прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги, та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
До суду також прибув представник відповідача, подав заперечення проти адміністративного позову, де вказав, що розбіжність між показниками валових витрат згідно поданих декларацій про доходи за 2013 рік та даними перевірки в розмірі 31777 грн. 33 коп. виникла у зв'язку з тим, що позивач включив до складу валових витрат витрати на придбання товарів, що не підтверджені розрахунковими платіжними та іншими первинними документами, а саме витрати на ремонти двигунів згідно авансових звітів працівника ОСОБА_5 Даний факт порушення податкового законодавства став підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 28.11.2014 № НОМЕР_1 про визначення грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб.
Щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 28.11.2014 № 00008111703 по штрафних санкціях у сфері ЗЕД, то фіскальний орган зазначає, що на порушення статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19.02.1993 № 15-93 підприємець здійснював розрахунки за ремонтні роботи на території Польщі в готівковій формі у польських злотих та за відсутності у розрахунковому документі - Faktura Pro-Forma - назви платника (замовника), якому здійснювалися ремонтні роботи та без відображення марки, номерних знаків автомобіля, якому здійснювався ремонт.
Як зазначив відповідач у запереченнях, підставою прийняття вимоги від 19.06.2015 № 610-2 стали вказані порушення, вчинені платником податків-позивачем. За таких обставин, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога є правомірними та обґрунтованими.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України, вступна та резолютивна частини рішення проголошені у судовому засіданні 21.12.2015.
Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
ОСОБА_3 пройшла процедуру державної реєстрації, а відтак набула правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (далі іменується - Закон України №755-IV); перебуває на обліку у Дубенській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Рівненській області (статті 63, 65 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується - ПК України)); та зареєстрована за адресою: 35680, Рівненська область, Дубенський район, селище міського типу Смига, вулиця Б.Хмельницького, 26 (стаття 45 ПК України, статті 1, 17, 18 Закону України №755-IV).
Дубенською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Рівненській області проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_2) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, за результатами якої складено Акт перевірки № 1244/17-38/НОМЕР_2 від 11.11.2014 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 6-38).
На підставі Акта перевірки фіскальним органом прийняті: податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.11.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 7407 грн. 10 коп., в тому числі 5334 грн. 98 коп. - основний платіж, 2072 грн. 12 коп. - штрафні санкції; №0000811703 від 28.11.2014, відповідно до якого нарахованого суму грошового зобов'язання по штрафних санкціях у сфері ЗЕД в розмірі 32143 грн. 82 коп. (а.с.39-40).
Фіскальним органом сформовано податкову вимогу №610-25 від 19.06.2015 про сплату податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами в розмірі 8219 грн. 80 коп., в тому числі основний платіж - 5334 грн. 98 грн., штрафні санкції - 2072 грн. 87 коп., пеня - 811 грн. 95 коп.; та податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в розмірі 45735 грн. 86 коп., в тому числі основний платіж - 32324 грн. 48 коп., штрафні санкції - 9413 грн. 73 коп., пеня 3997 грн. 65 коп. (а.с.41).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, а також суджень, відображених контролюючим органом в Акті перевірки, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.
Щодо податкового повідомлення-рішення №0000831703 від 28.11.2014, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб на суму 7407 грн. 10 коп., в тому числі 5334 грн. 98 коп. - основний платіж, 2072 грн. 12 коп. - штрафні санкції, то суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 138 ПК України визначений склад витрат та порядок їх визначення.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з пунктом 177.2 статті 177 ПК України, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
За змістом наведених норм платник податків зобов'язаний формувати склад витрат лише на підставі відповідних розрахункових, платіжних та іншими первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16.07.1999 (далі іменується - Закон України №996-XIV), фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону України №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України №996-XIV).
Вказане закріплено також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, згідно з пунктом 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Судом встановлено, що позивач включила до складу валових витрат витрати на придбання товарів (робіт, послуг), що не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими первинними документами, а саме:
- витрати на ремонт двигуна в розмірі 13054 грн. 39 коп., які понесено згідно звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № НОМЕР_3 від 30.01.2013 підзвітною особою ОСОБА_5, Faktura Pro-Forma ZS C20130045 від 15/01/2013, видана WW Wanicki SP.ZO.o Autorysany Serwis DAF на суму 5117,44 ZL (відсутня назва платника та опис автомобіля);
- витрати на ремонт двигуна в розмірі 18722 грн. 94 коп., які понесено згідно звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт № НОМЕР_4 від 23.03.2013 підзвітною особою ОСОБА_5, Faktura VAT nr НОМЕР_5 від 20/03/2013, видана Auto Serwis Dariusz Dutkowski на суму 7589.36 ZL (відсутня назва платника та опис автомобіля).
Тобто, позивач безпідставно відшкодував витрати по ремонтних роботах, понесені ОСОБА_5 згідно наданих авансових звітів на загальну суму 31777 грн. 33 коп., що не пов'язані з господарською діяльністю підприємця, оскільки належним чином не підтверджені документально.
Тому, в силу вимог, передбачених підпунктом 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПК України, працедавець зобов'язаний утримати податок на доходи фізичних осіб з витрат, пов'язаних з відрядженням працівника, але не віднесених до складу податкових витрат.
Розбіжність між показниками валових витрат згідно поданих декларацій про доходи за 2013 рік та даними перевірки в сумі 31777 грн. 33 коп. (без ПДВ) виникла у зв'язку з тим, що позивач включив до складу валових витрат за перевіряємий період витрати на придбання товарів, що не підтверджені відповідними розрахунковими платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку на суму 31777 грн. 33 коп., а саме:
витрати на ремонт двигуна в сумі 13054 грн. 39 коп., які відображено в складі витрат задекларованих в податковій декларації за 2013 рік, які понесено згідно звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №0000000001 від 30.01.2013, підзвітна особа ОСОБА_5, Faktura Pro-Forma ZS C20130045 від 15.01.2013, видана WW WANICKI SP.ZO.O Autorysany Serwis DAF на суму 5117.44Zl (13054 грн. 39 коп. відповідно до ставки Національного банку). Згідно наданої на перевірку Faktura Pro-Forma ZS C20130045 від 15.01.2013 видана WW WANICKI SP.ZO.O Autorysany Serwis DAF, яка додана до вищевказаного авансового звіту та відшкодована підзвітній особі ОСОБА_5 за ремонт двигуна в сумі 13054 грн. 39 грн. відсутня назва платника та опис автомобіля якому проводився ремонт;
витрати на ремонт двигуна в сумі 18722 грн. 94 коп., які відображено в звіті про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №0000000012 від 23.03.2013, підзвітна особа ОСОБА_5, Faktura VAT nr 20840110 13 від 20.03.2013 Auto Serwis Dariusz Dutkowski на загальну суму 7589.36 Zl, (18722,94грн. відповідно до ставки Національного Банку). Згідно наданої на перевірку Faktura VAT nr 20840110 13 Auto Serwis Dariusz Dutkowski яка додана до вищевказаного авансового звіту та відшкодована підзвітній особі ОСОБА_5 за ремонт двигуна в сумі 18722,94 грн. відсутня назва платника та опис автомобіля якому проводився ремонт.
Порядок відшкодування витрат на відрядження, понесених працівником із власних коштів та перелік операцій, в яких СГД може використати готівкову іноземну валюту на території України регулюють ОСОБА_4 №200.
Перед скеруванням працівника ОСОБА_5 у відрядження за кордон підприємець ОСОБА_3 не забезпечувала його авансом, під час відрядження ОСОБА_5І використав власну готівку. Після повернення працівника позивач згідно наданих авансових звітів №0000000001 від 30.01.2013 та №0000000012 від 23.03.2013 відшкодував йому такі витрати.
Згідно статті 7 Декрету №15-933, у розрахунках між резидентами і нерезидентами у межах торгового обороту як спосіб платежу використовується як іноземна, так і вітчизняна валюта (гривня). Але такі розрахунки повинні здійснюватися лише через уповноважені банки у порядку, встановленому ОСОБА_4 №200 дозволяють резидентові у деяких випадках розраховуватися з нерезидентами безпосередньо, без участі уповноважених банків, валютою у готівковій формі, для забезпечення витрат на відрядження - пункт 2.1 ОСОБА_4 №200.
При цьому, витратами на відрядження згідно з пунктом 1.3 ОСОБА_4 №200 визнаються витрати на: дозволи на в'їзд (візи); добові; наймання житлового приміщення; транспортні витрати; інші витрати за кордоном.
Крім витрат на відрядження, працівник має право проводити готівкові розрахунки з нерезидентами за кордоном у межах представницьких витрат (на організацію офіційних заходів за дорученням працедавця за кордоном) та в інших випадках, встановлених ОСОБА_4 №200.
Отже, працівник не повинен був розраховуватися за підприємця готівковою іноземною валютою, оскільки цим він порушив валютне законодавство. Тому, позивач не мав права визнавати таку операцію у межах відрядження працівника і відшкодовувати йому понесені витрати.
Враховуючи вищесказане витрати, понесені з порушенням чинного валютного законодавства, та не пов'язані з господарською діяльністю позивача, не можуть бути визнані податковими витратами, та згідно підпункту 170.9.1 пункту 170.9 статті 170 ПК України працедавець, який виплачує працівникові суму компенсації його витрат, пов'язаних із відрядженням, але не віднесених до складу податкових витрат згідно з розділом III ПКУ, стає податковим агентом щодо таких сум, що виплачуються. Він зобов'язаний утримати з них ПДФО і перерахувати його у наступний день після виплати до бюджету.
За наведених обставин, позивач не утримав та не сплатив податок на доходи фізичних осіб у розмірі 5334 грн. 98 коп.
Відтак, визначення грошового зобов'язання фіскальним органом по податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 7407 грн. 10 коп., в тому числі 5334 грн. 98 коп. - основний платіж, 2072 грн. 12 коп. - штрафні санкції, у податковому повідомленні-рішенні №0000831703 від 28.11.2014, є обгрунтованим та правомірним.
Щодо прийняття Дубенською ДПІ ГУ ДФС у Рівненській області податкового повідомлення-рішення №00008111703 від 28.11.2014, то суд зазначає наступне.
Статтею 7 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93 регламентовано, що у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України.
В порушення вказаної норми позивачем здійснювалися розрахунки за ремонтні роботи на території Польщі в готівковій формі у польських злотих та не підтвердженням належним чином оформленими документами, а саме у Faktura Pro-Forma не вказано платника (замовника) та ідентифікаційних ознак автомобіля, якому проводився ремонт:
- фірма WW Wanicki SP.ZO.o Autorysany Serwis відповідно до Faktura Pro-Forma ZS C20130045 від 15.01.2013 щодо оплати ремонту двигуна в розмірі 5117,44 ZL (13054 грн. 39 коп.);
- фірма Auto Serwis Dariusz Dutkowski відповідно до Faktura VAT nr НОМЕР_5 від 20.03.2013 щодо оплати ремонту двигуна в розмірі 7589.36 ZL (18722 грн. 94 коп.).
Пунктом 2 статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 №15-93 встановлено, що до резидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого статтею 7 цього Декрету застосовується штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків.
Відтак, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено обґрунтованість прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення №00008111703 від 28.11.2014, відповідно до якого позивачу визначено штрафну санкцію у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 32143 грн. 82 коп.
Що стосується податкової вимоги від 19.06.2015 №610-25, яка оскаржується позивачем, то суд зазначає.
Відповідно до підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За правилами пункту 56.18 статті 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Податкова вимога від 19.06.2015 № 610-25 включає в себе грошові зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами (по коду бюджетної класифікації 11010100) в розмірі 8219 грн. 80 коп. та по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування (по коду бюджетної класифікації 11010500) в розмірі 45735 грн. 86 коп.
Судом встановлено, що грошове зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами в розмірі 8219 грн. 80 коп. визначене на підставі податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 28.11.2014, правомірність прийняття якого визнана судом в межах розгляду даної справи. Відтак, в частині включення до податкової вимоги від 19.06.2015 № 610-25 вказаного грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в розмірі 8219 грн. 80 коп., в тому числі 5334 грн. 98 коп. - основного платежу, 2072 грн. 87 коп. - штрафних санкцій, 811 грн. 95 коп. - пені, фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 слід відмовити.
Як зазначив представник відповідача у судовому засіданні, підставою для включення у податкову вимогу від 19.06.2015 № 610-25 грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб по коду бюджетної класифікації 11010500 в розмірі 45735 грн. 86 коп., став факт узгодження даного грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 28.11.2014 № НОМЕР_6.
Однак, судом встановлено, що відповідно до постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 23.09.2015 у справі № 817/1908/15, яка набрала законної сили 25.11.2015, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Дубенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Рівненські області від 28.11.2014 № НОМЕР_6, яким фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 47068 грн. 62 коп. (а.с.117-127).
Відповідно до підпункту 60.1.4. пункту 60.1 статті 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 28.11.2014 №0000821703 скасоване, а відтак відкликане, відповідно і податкова вимога від 19.06.2015 № 610-25 в частині включення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 45735 грн. 86 коп., визначеного на підставі відкликаного податкового повідомлення-рішення, підлягає скасуванню.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи допустимі та належні докази у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є підлягають частковому задоволенню.
За приписами статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, відповідно до задоволених вимог.
Таким чином, сума судового збору, що підлягає стягненню пропорційно задоволеним позовним вимогам становить 457 грн. 64 коп.
Керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Рівненській області від 19 червня 2015 року №610-25, в частині визначення суми податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 45735 (сорок п'ять тисяч сімсот тридцять п'ять) грн. 86 (вісімдесят шість) коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Присудити на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 суму судового збору у розмірі 457 грн. 64 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Рівненській області.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови, складеної у повному обсязі, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Суддя К.М. Недашківська