12 січня 2016 р.Справа № 820/6463/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Яковенка М.М.
Суддів: Лях О.П., Старосуда М.І.
секретарі судового засідання Резніченко Ю.В.
за участю представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2015 року по справі №820/6463/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Суомі Трейд» до Харківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Суомі Трейд», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Харківської митниці Державної фіскальної служби, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Харківської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товарів №807000003/2014/002076/2 від 24.12.2014 року,
та визнати протиправним і скасувати рішення Харківської митниці ДФС про відмову визнати митну вартість заявлену декларантом з урахуванням додатково наданих документів, яке міститься у листі Харківської митниці ДФС №20-70-25-02/08-2/2147 від 19.03.2015 року. (а.с.4-15)
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2015 року адміністративний позов ТОВ «Суомі Трейд» задоволений в повному обсязі. (а.с.161-172)
Відповідач, Харківська митниця ДФС, не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі. Зокрема, апелянт зазначає, що вищевказана постанова суду першої інстанції незаконна та необґрунтована, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та з невідповідністю висновків суду обставинам справи. Так, апелянт відмічає, що підставою для витребування додаткових документів була наявна у митного органу інформація про факт митного оформлення подібних товарів за більшою митною вартістю ніж заявлено позивачем, а також наявність розбіжностей у поданих документах. Між митницею та декларантом була проведена процедура консультацій шляхом направлення електронних повідомлень з вимогою надати додаткові документи, передбачені ч.3 ст.53 МК України, та з роз'ясненням причин які є перешкодою для визнання митної вартості за ціною договору. У зв'язку з відмовою декларанта надати додаткові документи та керуючись п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України, митниця зробила висновок, що декларантом заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару. (а.с.176-183)
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення з наступних підстав.
Так, відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.2 ст.52 Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу ч.ч.1 та 2 ст.53 Митного кодексу України вбачається, що Кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до ч.2 ст.57 Митного кодексу України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Положеннями ч.1 ст.58 Кодексу визначено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Відповідно до ч.2 ст.58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Згідно з ч.4 ст.58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Як встановлено судами, що оцінюваний товар поставлявся на умовах поставки FCA-Antsla (Естонія), Інкотермс 2000 року. Даний базис поставки передбачає, що продавець вважається таким що виконав постачання, коли товар завантажений в транспортний засіб перевізника, який вказаний покупцем. За умовами терміна FCA на продавця покладається обов'язок з митного очищення товару для експорту. Умови поставки FCA не передбачають для жодної сторони обов'язку страхувати товар.
Враховуючи положення контракту, умови поставки та оплати оцінюваного товару, його митна вартість складалася з двох складових: 1. витрат на транспортування оцінюваного товару до місця ввезення на митну територію України; 2. ціни, що підлягає сплаті за оцінюваний товар.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст.54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
При цьому, відповідно до п.2 ч.4 ст.54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.
Згідно з положеннями ч.7 ст.54 Митного кодексу України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.
Такий висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15 та №21-127а15.
До того ж, колегія суддів зазначає, що перелік витребовуванних додаткових документів повинен відповідати в тому числі реальній можливості для їх надання стороною декларанта, та не можна вважати не належним чином виконання обов'язку з боку Декларанта у разі не надання тих чи інших запитуваних, як додатково, документів, які фізично ця особа не може мати або отримати. Тобто, не можна надати на вимогу те, що не можна мати фізично.
Крім того, відповідно до ч.2 та 3 ст.60 Митного кодексу України, під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Таким чином, щоб товари вважалися подібними вони повинні не просто бути виготовлені одним і тим самим виробником але і повинні мати схожі характеристики та бути виготовлені із схожих компонентів (матеріалів), бути взаємозамінними за якістю та іншими комерційними характеристиками.
Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1)невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2)неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3)невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4)надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з ч.8 ст.55 Митного кодексу України, протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
Відповідно до ч.9 ст.55 Митного кодексу України, у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.
В ч.10 цієї ж статті Митного кодексу України вказано, що якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 12.03.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Суомі Трейд» та Естонська компанія «Antsla-Inno AS», уклали контракт №1 на поставку різного роду меблів. (а.с.25-29)
В контракті сторони передбачили, що найменування, кількість і ціна товару, що поставляється, вказується в специфікаціях (п.1.1 контракту). При цьому ціна товару визначається в Євро (п.2.1 контракту) а вартість кожної конкретної партії товару визначається в специфікаціях на дану партію товару (п.2.3 контракту). Також сторони узгодили, що поставка товару буде здійснюватися на умовах FCA-Antsla (Естонія) Інкотермс 2000 (п.3.1 контракту).
В п.3.3. Контракту вказаний вичерпний перелік супровідних документів, які разом з партією товарів продавець передає покупцю - товариству з обмеженою відповідальністю «Суомі Трейд»: рахунок-фактуру (інвойс); товарно-транспортну накладну (CMR); вантажну митну декларацію експортера; сертифікат походження товарів; паспорт виробу.
19.12.2014 року сторони уклали специфікацію №39 до контракту де погодили розмір і ціну чергової партії меблів. В цей же день товар був завантажений у автомобіль, що підтверджується даними графи 21 CMR А№0729849 та оформлений в режимі експорт за митною декларацією №14ЕЕ4100ЕЕ73265520. (а.с.32, 46-47, 61, 109-110)
22.12.2014 року товар надійшов на митну територію України і 23.12.2014 року пред'явлений для митного оформлення до Харківської митниці ДФС за електронною митною декларацією (ЕМД) №807100000/2014/053658. (а.с.65-69, 103-105)
При цьому у ЕМД №807100000/2014/053658 товари були розділені на наступні три позиції в залежності від товарних підкатегорій до яких вони належать згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності: «Товар №1. Меблі для сидіння, що не обертаються та не перетворюються на ліжка»; «Товар №2. Меблі дерев'яні для столових та житлових кімнат»; «Товар №3. Меблі для сидіння, які перетворюються на ліжка».
Декларант відповідно до вимог ч.2 ст.57 та ст.58 Митного кодексу України, визначив та заявив митну вартість за першим методом визначення митної вартості за ціною договору. Про відсутність встановлених у ч.1 ст.58 Митного кодексу України обмежень для застосування першого методу визначення митної вартості декларант вказав у декларації митної вартості №807100000/2014/053658.
Митна вартість була визначена шляхом додавання витрат на транспортування товару до пункту ввезення на митну територію України (міжнародний пункт пропуску «Нові Яриловичі») до ціни товарів, вказаної в специфікації та інвойсі, оскільки всі інші складові митної вартості, визначені у ч.10 ст.58 Митного кодексу України, згідно з умовами контракту були включені в ціну товару.
Разом з вказаною митною декларацією декларант подав наступні документи: декларацію митної вартості, картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами №807/2012/0001167 від 22.11.2012 року; міжнародну автомобільну накладну (CMR) А№0729849 від 19.12.2014 року; книжку МДП (Carnet TIR) SX.77606862 від 19.12.2014 року; довідку про транспортні витрати №580 від 19.12.2014 року; інвойс №57628 від 19.12.2014 року; контракт №1 від 12.03.2010 року та доповнення до нього №4 від 27.12.2013 року; специфікацію до контракту №39 від 19.12.2014 року; договір про надання послуг митного брокера №41-ДФТ від 02.04.2014 року; договір про перевезення №213 від 27.08.2014 року; інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю №2730 від 19.12.2014 року; сертифікат походження №ЕЕ231557 від 19.12.2014 року; лист про помилку в інвойсі №22/38 від 22.12.2014 року; технічний опис товару від 23.12.2014 року; копію митної декларації країни відправлення №14ЕЕ4100ЕЕ73265520 від 23.12.2014 року.
Факт подачі вказаного переліку документів підтверджується даними графи 44 ЕМД №807100000/2014/053658, а також карткою відмови у митному оформленні №807100000/2014/01107. (а.с.70)
Після подачі декларації від митного органу декларанту надійшло повідомлення про витребування, передбачених ч.3 ст.53 Митного кодексу України, додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості. (а.с.72-73)
Обґрунтовуючи необхідність надання додаткових документів митний орган послався на те, що документи, зазначені у ч.2 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому у своєму запиті митниця не вказала яка саме складова митної вартості не підтверджена наданими документами.
Судами також встановлено, що серед причин витребування додаткових документів у електронному запиті відповідача про надання цих документів від 23.12.2014 року, не міститься посилань на наявність даних ЄАІС про більшу вартість подібних митних оформлень.
У запиті від 23.12.2014 року Харківська митниця ДФС вимагала від ТОВ «Суомі Трейд» в десятиденний термін надати наступні документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. (а.с.72)
24.12.2014 року Харківська митниця ДФС в рамках проведення процедури консультації надіслала декларанту ще одне електронне повідомлення, яким повідомлялося про наступні підстави, які перешкоджають прийняттю митної вартості, визначеної декларантом за ціною угоди: митне оформлення ідентичних/подібних товарів здійснено за митною вартістю більшою, ніж задекларовано декларантом; підприємство, що надало довідку про транспортні витрати не співпадає з підприємством, з яким підписаний контракт про надання транспортно-експедиційних послуг; підпис іноземного контрагента на зовнішньоекономічному контракті не співпадає з підписом на інвойсі; зовнішній вигляд зовнішньоекономічного контракту, що надавався до МД в 2012 році інший ніж той же самий контракт, що надається в даному випадку для митного оформлення. (а.с.73)
Декларант електронним повідомленням №936794044-20141224Т171556 від 24.12.2014 року надіслав відповідачу договори перевезення №036 від 29.06.2011 року та №580 від 15.12.2014 року, а також лист про відсутність надати інші витребувані документи, оскільки виготовлення додаткових документів, як вказує позивач, потребувало значного часу.
24.12.2014 року Харківська митниця ДФС винесла рішення про коригування митної вартості №807000003/2014/002076/2, яким скоригувала митну вартість товарів, задекларованих за ЕМД №807100000/2014/053658 від 23.12.2014: товар №2 «Меблі дерев'яні для столових та житлових кімнат» з 626,73 євро до 1060,31 євро; товар №3 «Меблі для сидіння, які перетворюються на ліжка» з 10 950,34 євро до 12 453,46 євро. При цьому, вартість товару №1 «Меблі для сидіння, що не обертаються та не перетворюються на ліжка» із цієї ж ЕМД №807100000/2014/053658 від 23.12.2014 року не коригувалася. (а.с.17-18, 102)
У рішенні про коригування митної вартості відповідачем було використано третій метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів. Обґрунтовуючи неможливість застосування попередніх методів, вказуються наступні обставини: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв'язку з тим, що документи подані декларантом, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв'язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених ч.3 ст.53 Митного кодексу України; 2) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на ідентичні товари.
В графі 33 рішення про коригування митної вартості №807000003/2014/002076/2 від 24.12.2014 року також вказано, що це рішення прийнято на підставі інформації про вартість аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено МД від 18.11.2014 року №8071000000/2014/048009.
Із копії ЕМД від 18.11.2014 року №8071000000/2014/048009 вбачається, що за цією митною декларацією здійснювалось митне оформлення різних видів меблів, які надійшли на адресу ТОВ «Суомі Трейд» в рамках того ж контракту, що і оцінювані товари контракт №1 від 12.03.2010 року, однак за іншою специфікацією та інвойсом специфікація №38 від 12.11.2014 року та інвойс №57309 від 12.11.2014 року. За вказаною митною декларацією здійснено митне оформлення в тому числі і наступних товарів: «Меблі дерев'яні для столових та житлових кімнат» (код згідно з УКТ ЗЕД 9403 60 10 00) та «Меблі для сидіння, які перетворюються на ліжка» (код згідно з УКТ ЗЕД 9401 40 00 00). (а.с.106-109)
Здійснюючи порівняння перелік меблів у ЕМД від 18.11.2014 року №8071000000/2014/048009 та у ЕМД №807100000/2014/053658 від 23.12.2014 року, які входять до кожної із вказаних товарних підкатегорій, судами встановлено наступні обставини.
За ЕМД №807100000/2014/053658 від 23.12.2014 року тільки один з чотирьох товарів товарної підкатегорії «Меблі дерев'яні для столових та житлових кімнат» (код згідно з УКТ ЗЕД 9403 60 10 00) частково співпадає з товаром цієї ж товарної підкатегорії із тих товарів, які декларувалися за ЕМД №8071000000/2014/048009 від 18.11.2014 року, але при цьому ці товари різняться за кольором та розміром. Аналоги інших трьох товарів вказаної товарної підкатегорії відсутні у ЕМД №8071000000/2014/048009 від 18.11.2014 року.
Так само суди детально проаналізували перелік та характеристики меблів товарної підкатегорії «Меблі для сидіння, які перетворюються на ліжка» (код згідно з УКТ ЗЕД 9401 40 00 00), які декларувалися за ЕМД від 18.11.2014 року №8071000000/2014/048009 та ЕМД №807100000/2014/053658 від 23.12.2014 року. Встановлено, що у ЕМД від 18.11.2014 року №8071000000/2014/048009 відсутні аналоги 9 товарів із даної товарної підкатегорії, які заявлені до митного оформлення за ЕМД №807100000/2014/053658 від 23.12.2014 року. Інші 10 товарів цієї товарної позиції із ЕМД №807100000/2014/053658 від 23.12.2014 року лише частково співпадають з товарами із ЕМД від 18.11.2014 року №8071000000/2014/048009. Однак, ці товари відрізняються за кольором та матеріалом оббивки.
Після винесення рішення про коригування митної вартості №807000003/2014/002076/2 від 24.12.2014 року відповідач прийняв картку відмови у митному оформленні №807100000/2014/01107. (а.с.70)
В подальшому товар було випущено у вільний обіг за митною декларацією №807100000/2014/053901 від 24.12.2014 року.
Після завершення митного оформлення декларант, в порядку визначеному ч.8 ст.55 Митного кодексу України, 13.03.2015 року надав відповідачу додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: платіжне доручення №50 від 06.03.2015 року, яким було сплачено за оцінюваний товар, а також комерційну пропозицію від 01.12.2014 року. (а.с.74)
Рішенням від 19.03.2015 року №20-70-25-02/08-2/2147 Харківська митниця ДФС відмовила позивачу у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додатково наданих документів. В якості обґрунтування такої відмови вказано, що додатково надані декларантом документи не спростовують сумнівів митного органу щодо прийнятності задекларованого рівня митної вартості оцінюваних товарів за ціною договору. (а.с.19)
Вирішуючи спір по суті, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що доказами, наявними в матеріалах справи підтверджено, що позивачем в процесі митного оформлення оцінюваного товару були надані всі документи, із обов'язкового переліку, визначеного у ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України, а також додатково надані документи, передбачені положеннями ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Сукупність представлених документів, надає можливість чітко ідентифікують товар, документи містять об'єктивні та достовірні дані, що піддаються обчисленню, чітко підтверджують як ціну, яка підлягає сплаті позивачем на користь продавця товару, так і витрати, пов'язані з доставкою до митного кордону України.
Крім того, суд першої інстанції, додатково зазначив, що посилання відповідача на розбіжності між зовнішнім виглядом контракту у 2012 році і при митному оформленні ЕМД №807100000/2014/053658 від 23.12.2014 року не можуть бути підставою ні для витребування додаткових документів, ні для неприйняття митної вартості, визначеної за першим методом. Також судом вказано, що розбіжності у підписах на контракті та на інвойсі також не є підставою для сумнівів у правильності заявлення митної вартості.
Крім того, як встановлено в графі 33 рішення про коригування митної вартості №807000003/2014/002076/2 від 24.12.2014 року Харківська митниця ДФС також вказала подробиці розрахунків митної вартості, які були виконані для коригування митної вартості. Виходячи з даних розрахунків встановлено, що коригування митної вартості здійснено шляхом множення митної вартості 1 кілограму меблів відповідної товарної підкатегорії із ЕМД від 18.11.2014 року №8071000000/2014/048009 на вагу нетто меблів цієї ж товарної категорії із ЕМД №807100000/2014/053658 від 23.12.2014 року.
Колегія суддів зазначає, що визначення у такий спосіб, тобто таким шляхом митної вартості товару та його коригування суперечить вищенаведеним правовим нормам, принципу, правилам та характеру такого визначення відповідної категорії товару. У даному випадку визначати митну вартість через множення однієї ваги меблі на іншу вагу іншої меблі, як товарної під категорії відповідно до УКТ ЗЕД, є безпідставним. У такий спосіб не можна такої підкатегорії товару, визначати за правилами визначення ваги для сипучих видів товарів, для яких існує інші правила розрахунку та обчислення.
Щодо посилань відповідача на розбіжності між підприємством-перевізником та підприємством, яке видало довідку про транспортні витрати, то наявність такої розбіжності підтверджена в процесі судового розгляду і не заперечувалася позивачем. Позивач пояснив це тим, що в процесі заповнення митної декларації декларантом була допущена помилка, яка після відповідного зауваження митниці була усунена шляхом направлення відповідачу копій належних договорів на транспортне перевезення. Суд також обгрунтовано не прийняв посилання відповідача на те, що підставою для витребування додаткових документів у позивача, а також для подальшого коригування митної вартості, була наявна у Харківської митниці ДФС інформація про факт митного оформлення аналогічного товару за більшою митною вартістю за ЕМД від 18.11.14 №8071000000/2014/048009.
Як правильно зазначив суд першої інстанції, що вартість меблів, митне оформлення якої здійснено за ЕМД від 18.11.2014 року №8071000000/2014/048009, не може братися за основу ні для контролю правильності заявлення митної вартості, ні для визначення митної вартості оцінюваного товару, оскільки за результатами дослідження інвойсів на обидві партії товарів було встановлено, що в рамках кожної товарної підкатегорії (коду УКТ ЗЕД) вартість меблів суттєво відрізняються у зв'язку з різними характеристиками кожного окремого товару (розміри, матеріал з якого виготовлені, колір тощо) або взагалі відсутні аналоги товарів певної товарної підкатегорії. А отже, такі товари не є подібними товарами в розумінні ст.60 Митного кодексу України.
Колегія суддів, з урахуванням фактичних обставин справи погоджується з такими висновками суду першої інстанції у повному обсязі.
Відповідно до ст..200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.
Жодні доводи апелянта не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.
Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст.2, 11, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 211-212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Харківської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2015 року по справі №820/6463/15 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів, - з дня складення в повному обсязі, - 13.01.2015 року.
Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2
Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4