Справа № 2-а-557/2009 р.
Рядок статзвіту № 49
17 березня 2009 року м. Свалява
Свалявський районний суд Закарпатської області в особі судді Н.М.Жиганської
розглянувши у порядку письмового провадження в місті Сваляві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,
ОСОБА_1 звернулась до Свалявського районного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі, в якому просить суд: поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2008 р.; зобов"язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу у відповідності до ст. 6 закону України "Про соціальний захист дітей війни за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2008 р. у сумі 1911,60 грн. та в подальшому виплачувати зазначену щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що вона належить до соціальної категорії "Дитина війни" та відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", в тому числі й щодо зупинення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення пенсії.
Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що позивач у відповідності до вимог Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни. У відповідності до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" позивач має право на отримання з 01 січня 2006 р. щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Законом України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Верховна Рада України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджує Кабінет Міністрів України.
Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу на який покладено обов"язок здійснення таких виплат особам, які мають статус "дитини війни", за рахунок яких коштів повинні здійснюватись ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необгрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", оскільки розмір мінімальної пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.
Також, відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.
В судове засідання позивач та представник відповідача не з"явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали суду заяви про розгляд справи без їх участі.
З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.
Позивач мав статус "Дитини війни", що також підтверджується пенсійним посвідченням, копія якого знаходиться в матеріалах справи.
Враховуючи зазначений статус позивача, вона відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Із заперечень УПФУ в Свалявському районі, встановлено, що відповідач не здійснює позивачу нарахування зазначених виплат, посилаючись на відсутність у нього коштів та на невизначеність розрахункової величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку підвищень до пенсії категорії громадян, які мають статус дітей війни.
Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачу доплати до пенсії за 2007 рік, суд вважає їх частково підлягаючими задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням статті 111 цього Закону, було зупинено.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6-рп2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції ( є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюридиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв"язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного Закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов"язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до п. 3 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України - положення статей 29, 36 абзацу третього частини другої статті 56, частини першої статті 66 пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України УПФУ в Свалявському районі повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України", ця норма втратила чинність та не підля гала застосуванню. Отже, відповідач з 09.07.2007 р. мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
Що стосується вимог позивача про зобов"язанння відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
З матеріалів справи вбачається, що з 01 січня 2008 року позивачу було нараховане та виплачується 10% прожиткового мінімуму встановленого Законом України про "Державний бюджет на 2008 рік".
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв"язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов"язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Відповідно до п. 5 резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України - положення Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Свалявському районі повинен був нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції від 01.01.2008 року, з урахуванням п.п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ч. ч. 3 та 4 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України - звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Таким чином, доводи відповідачів, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не може бути підставою для їх нездійснення або відмови в задоволенні позову.
Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", суд зазначає наступне.
Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має.
З огляду на вищевикладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч. 5 ст.2 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Крім того, безпідставним є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов"язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та зазначеною нормою Закону.
Суд також вважає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача щодо невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу на який покладено обов"язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення "Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов"язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" покладено на УПФУ в Свалявському районі за місцем проживання позивача.
Суд відхиляє позицію відповідача про наявність підстав для відмови в задоволенні позову через пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду з позовом, через наступне.
Порушення прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 по 31.12.2008р., таким чином, суд не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходить з того, що вимоги про стягнення з УПФУ в Свалявському районі доплати до пенсії у визначеній грошовій сумі не підлягають задоволенню, оскільки такі виплати не були йому нараховані, а суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії замість органу, якому надані такі повноваження.
Між тим, виходячи зі змісту позову та для повного захисту прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд вважає, необхідним, на підставі ч. 2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Свалявському районі, по невиконанню з 09.07.2007 р. приписів ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", яка призвела до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії.
Крім того, відповідно до ст. 7 Закону україни "Про соціальний захист дітей війни" вказані виплати проводяться за рахунок коштів державного бюджету України.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 08.11.2005 року у справі ОСОБА - 2 проти України, заява № 63134/00, в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупинити чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Згідно п. 26 даного Рішення Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов"язань.
За таких обставин суд вважає, що приймаючи Закон України "Про державний бюджет України на 2007 рік", держава в особі Верховної Ради України в межах повноважень передбачених ст. 95 Конституції України, визначила видатки на загальносуспільні потреби, розмір та їх цільове спрямування. Зокрема, п. 12 ст. 71, з врахування ст. 111 Закону, зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Однак визнано неконституційними вказані положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", отже, з дня прийняття рішення Конституційним Судом України позивачу повинне нараховуватись та виплачуватись підвищення розміру пенсії, визначене ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст. ст. 3, 6 Закону України про соціальний захист дітей війни", ст. ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення пенсії, відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Зобов"язати управління Пенсійного фонду України в Свалявському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" та провести відповідні виплати за 2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за 2008 рік з 22.05.2008 р. по 31.12.2008р.
В інші частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
На постанову може бути подано апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження постанови Свалявського районного суду.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана протягом десяти днів з моменту оголошення постанови суду.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга на постанову суду подаються до Львівського апеляційного адміністративного суду через Свалявський районний суд.
ГОЛОВУЮЧИЙ: Н.М.ЖИГАНСЬКА