№2-а-379/09
30 березня 2009 року Торезький міський суд Донецкой области в складі:
головуючої-судді Стріжакової Т.В.
при секретарі Косолапової В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Торезі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного Фонду України в м.Торезі Донецької області про поновлення строку, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач 12.03.2009 року звернувся до суду з позовом до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі Донецької області (далі-УПФУ) про поновлення строку, зобов'язання вчинити певні дії. Свої вимоги мотивує тим, що вона є дитиною війни. Відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» їй повинна була виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але така допомога їй не виплачувалась. Законами України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та «Про Державний бюджет на 2008 рік» була зупинена дія ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Конституційний Суд України своїм рішенням від 09.07.2007 року № 6-рп/2007, від 22.05.2008 року 10-рп/2008 визнав положення п.п.1 п.12 ст.71 ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік» та положення 41 п.п.2 розділу 11 ЗУ «Про Державний бюджет на 2008 рік», яким призупинено дію ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», такими, що не відповідають Конституції України, зазначив, що рішення Конституційного Суду має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, рішення обов'язкове для виконання. Відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені, або скасовані іншими нормативно-правовими актами Згідно із ч.2 ст.19 та ч.3 ст.22 Конституції України органи Державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законом України. При прийнятті нових законів, або внесені змін до чинних законів не допускається звуження та обсягу існуючих прав та свобод. Тому невиплата їй соціальної допомоги, передбаченої ст.3 «Про соціальний захист дітей війни» є протиправною і такою, що суперечить Конституції України та Законом України. Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 «Про соціальний захист дітей війни» становить 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком відповідно до ст.28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із наведеним нею розрахунком їй за 2007-2008 роки недоплачено 2160грн.34коп. Її законні права було обмежено шляхом прийняття окремих неконституційних положень нормативно-правових актів, про належні виплати їй повідомлено не було. Про факт порушення своїх прав позивачці стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі у зв'язку з ухваленням Рішення Конституційного Суду України 09.07.2007 року. Просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з липня 2007 року, зобов'язати УПФУ нарахувати на її користь недоплачену їй як дитині війні щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року у сумі 2160грн.34коп. (а.с.2,3).
18.03.2009 року позивач подала до суду заяву про зміну позовних вимог , які виклала у наступній редакції: просила поновити їй строк звернення до суду як пропущений з поважної причини; визнати протиправною бездіяльність УПФУ по нездійсненню нарахування та виплати підвищення до пенсії як «дитині війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року; зобов'язати УПФУ здійснити нарахування та виплату їй підвищення до пенсії як «дитині війни» за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року згідно із ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з врахуванням фактично отриманих сум. Справу просила розглядати у її відсутність. Пропущений строк пояснила поважними причинами: похилим віком, поганим станом здоров'я, хоча у лікарню не зверталася , оскільки не хватає коштів на лікування і лікарняний лист їй не потрібен (а.с.10).
В судове засідання 30.03.2009 року позивач не з'явилася, хоча була повідомлена в установленому порядку про час та місце розгляду справи, справу просила розглянути у її відсутність.
Представник відповідача УПФУ, повідомлений в установленому порядку про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, винесення постанови на розсуд суду, надав свої заперечення (а.с.11,13).
Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено , що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком та відноситься до категорії осіб із статусом «дитина війни» - осіб, які є громадянами України та яким на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років, про що свідчить відбиток штампу у пенсійному посвідченні позивача НОМЕР_1 (а.с.4). Згідно із довідкою УПФУ позивач перебуває на обліку в УПФУ м.Тореза, за період з 01.01.2006 року по березень 2009 року їй виплачено 20041грн.16коп. (а.с.14). У довідці міської лікарні №2 вказано, що позивач перебуває на диспансерному обліку з приводу діагнозу: ІБС, атеросклеротичний кардісклероз 2 ступеню, вертоброгенна люмбалгія, хронічний холецистит, ГЕРБ, за станом здоров'я потребує постійного медикаментозного лікування, протипоказані тяжкі фізичні навантаження, стреси, психоемоційні перенавантаження (а.с.5). УПФУ зареєстровано як юридична особа (а.с.15).
Відповідно до ст.22 « Загальної Декларації прав людини », кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній й культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (ст.8). Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ч.2 ст.19). Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, в інших випадках, передбачених законом (ст.46). Кожний має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ч.1ст.50).
Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійснення правосуддя» передбачено, що конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.
Пунктом 5 даної постанови визначено, що судами необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Пунктом 1 статті 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина.
Відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст.7 вказаного Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Статтею 28 ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-14, а також ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» від 5.10.2000р. №2017-111, згідно із ст.1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи із вимог Конституції України і повинні їй відповідати.
ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» у ст.17 передбачено, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір пенсії за віком; основні соціальні гарантії не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ч.3ст.4 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджуються Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується у офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.
Прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, затверджений на 2008 рік відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік»: з 1 січня-470грн., з 1 квітня - 481грн., з 1 липня-482грн., 1 жовтня - 498грн.
Пунктом 12 статті 71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 р. N 489-V дію ст. 6 вказаного Закону було зупинено на 2007 рік, з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у справі №1-29/2007 про соціальні гарантії був визнаний таким, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 12 статті 71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік", яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни".
Відповідно до пункту 5 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного суду, воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 9 липня 2007 року - дати ухвалення рішення Конституційним судом України N 6-рп/2007, вказані норми ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік" втратили чинність, а, отже, з цього часу відновлено дію ст.6 Закону в повному обсязі. Тому з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року позивач має право як дитина війни на 30 % підвищення мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. З 1 січня 2007 року по 09 липня 2007 року вказана стаття 6 була викладена в іншій редакції, редакції, передбаченій п.12 ст.71 ЗУ "Про Державний бюджет України на 2007 рік" за якою виплата 30% підвищення пенсії передбачена не була
Підпунктом 2 пункту 41 розділу 11 ЗУ «Про держаний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року №107-17, що набрав чинності з 1.01.2008 року, ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, яка передбачає, що «дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни»
Зміни, внесені п.п.2 п.41 р.11 ЗУ «Про держаний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно із Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення ЗУ «Про держаний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (п.п.2 п.41 р.11 ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті, що існувала до 1.01.2008 року втратила чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року втратила чинність нова редакція ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.
З 22 травня 2008 року - дати ухвалення рішення Конституційним судом України №10-рп/2008, норми Закону України ЗУ «Про держаний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність, а, отже, з цього часу відновлено дію ст.6 Закону в повному обсязі. Тому з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року позивач має право як дитина війни на 30 % підвищення мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. З 1 січня 2008 року вказана стаття 6 була викладена в іншій редакції, за якою виплата 30% підвищення пенсії передбачена не була.
28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до п.8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48,10грн., з 1 липня - 48,20грн., з 1 жовтня - 49,80грн.
Таким чином, підвищення дітям війни виплачується органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання протиправними дій, бездіяльності УПФУ в м.Торезі в порушенні права на отримання підвищеного розміру пенсії з 22.05.2008 року відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушення з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осі, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Відповідно до ст.9 КАС України суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Судом встановлено, що всупереч рішенню Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007, від 22.05.2008 року №10-рп УПФУ підвищення до пенсії позивачеві за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року не перераховано (не нараховано), і пенсія не виплачувалось у повному обсязі. Тому бездіяльність УПФУ у вказаний період є протиправною, такою, що не відповідає ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а вимоги позивача про зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області здійснити нарахування та виплату позивачу як «дитині війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року підвищення до пенсії відповідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла в цей період, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з врахуванням фактично отриманих сум в цій частині підлягають задоволенню.
Суд не приймає аргумент органу державної влади щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань. Щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» вказано, що така відмова є свавільною та незаконною. З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у зазначеному рішенні, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом не можуть бути прийняті до уваги.
Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо пропуску позивачкою строку звернення до суду виходячи з наступного.
Суд вважає, що вимоги позивача у частині поновлення їй строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., які виходять за межі позовної давності відповідно до ст.99 КАС України, підлягають задоволенню на підставі ст.ст.100, 102 КАС України. Позивач звернувся із заявою про поновлення строку, навів причини його пропуску, суд вважає, що ці причини є поважними, що підтверджується поясненнями позивача, її похилим віком, поганим станом її здоров'я, перебуванням на диспансерному обліку, потребою медикаментозного лікування, тим, що їй протипоказані тяжкі фізичні навантаження, стреси, психоемоційні перенавантаження. Крім того, грошові зобов”язання держави щодо громадянина в світлі рішень Европейського суду з прав людини та Европейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розцінюються як власність громадянина, термін давності застосування до якої перевищує строк давності по адміністративним справам і в сукупності з вищевикладеним зумовлює поновлення позивачу терміну звернення до суду з вимогами щодо захисту своїх конституційних прав. Суд вважає, що заперечення відповідача проти поновлення позивачу даного строку є необґрунтованими.
З урахуванням викладеного суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування.
Згідно ч.3 ст.94 КАС України відповідно до задоволених вимог підлягає стягненню з державного бюджету на користь позивача 03 грн. 40 коп.
Керуючись ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, ст.46, ч.1 ст.50, 92,152 Конституції України, Законами України: ч.2 ст.3, ст.6, 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ЗУ «Про прожитковий мінімум», ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» ЗУ «Про Державний бюджет України на 2008 рік», Рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007, від 22.05.2008 року №10-рп ст.ст.2,8,9,10,69-71,79, 86,87,94,98,99,100,102,104,105,158-163,185,186,254 КАС України, -
Позов ОСОБА_2 до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про поновлення строку, визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Поновити ОСОБА_2 строк звернення до адміністративного суду з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року як пропущений з поважних причин.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області по нездійсненню нарахування та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_2 як «дитині війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірах, передбачених ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 як «дитині війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року підвищення до пенсії відповідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», в редакції, яка діяла в цей період, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з врахуванням фактично отриманих сум.
Стягнути з Державного Бюджету на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у сумі 3грн.40коп.
Постанова постановлена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 30 березня 2009 року.
Постанова буде виготовлена в повному обсязі 30 березня 2009 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду може бути подано протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Торезький міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СУДДЯ Т.В. СТРІЖАКОВА