печерський районний суд міста києва
Справа № 757/27533/15-ц
Категорія 26
21 грудня 2015 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Литвинової І.В.,
при секретарі - Іванові Г.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 542750 грн., відсотків за користування позикою в розмірі 901113 грн. та судового збору в розмірі 3654 грн.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно договору позики від 22 січня 2010 року, відповідач ОСОБА_2 позичив у нього грошові кошти в розмірі 25000 доларів США та зобов'язався повернути кошти, оскільки зазначив відповідний процент за користування позикою - 2,5% в місяць, що підтверджується його особистим підписом. Оригінал розписки знаходиться у позивача, як позикодавця, що свідчить про існування невиконаного обов'язку відповідача з повернення позики. 24 квітня 2015р. відповідачу було надіслано вимогу про повернення позики та сплату процентів за користування позикою. Зазначена вимога була отримана відповідачем 15 травня 2015р. Разом з тим, відповідач борг не повернув і в зв'язку з цим позивач просить стягнути його примусово та стягнути відсотки за весь час користування позичковими коштами.
Представники позивача в судовому засіданні позов підтримали та просили його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги за позовом не визнав, оскільки не брав на себе жодних зобов'язань перед позивачем, а саме не отримував від ОСОБА_1 у борг зазначеної суми грошових коштів.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що дійсно 22 січня 2010р. сторони уклали договір позики, згідно з умовами якого відповідач ОСОБА_2 позичив у позивача ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 25000 доларів США під 2,5% в місяць, що підтверджується власноручно складеною розпискою відповідача та його підписом (а.с. 10).
Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором, що передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України.
Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
24 квітня 2015р. відповідачу було надіслано вимогу про повернення позики в розмірі 25000 доларів США та сплату процентів за користування позикою в розмірі 39410,96 доларів США, яка була отримана останнім 15 травня 2015р. (а.с. 11-14). Разом з тим, відповідач ОСОБА_2 вимогу залишив без задоволення, в зв'язку з чим позивач ОСОБА_1 05 серпня 2015р. звернувся з позовом до суду.
Посилання відповідача на відсутність у наданій позивачем в обґрунтування позову розписці визначення сторін договору - позикодавця та позичальника, зобов'язання щодо повернення суми позики позичальником, що свідчить про не укладення договору, оцінюються судом критично, з огляду на наступне.
Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в інформаційному листі від 05.09.2012р. у п.3 надане роз'яснення, чи можна вважати позикодавцем особу, яка володіє розпискою, в якій не зазначено прізвище позикодавця, а лише прізвище позичальника і розмір позики. Аналізуючи положення Цивільного кодексу України, якими врегульовані правовідносини з позики, суд роз'яснив, що при розгляді справ, пов'язаних з такими правовідносинами, суду необхідно враховувати те, що виходячи зі змісту ст.1047 ЦК України розписка має містити відомості про передачу позичальнику визначеної грошової суми. Тобто, такий договір є реальним. Особу, яка має боргову розписку, в якій немає даних про позикодавця, можна вважати позикодавцем при відсутності належних і допустимих доказів відповідно до ст.ст. 57,60 ЦПК України, що спростовують зміст боргового документу, або є докази неправомірного заволодіння такою розпискою особою, яка нею володає (рішення правоохоронних органів тощо).
Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка міститься у постанові від 25 квітня 2012р. у справі №6-24 ц 12, наявність оригіналу розписки в кредитора свідчить про існування невиконаного зобов'язання.
Відповідачем ОСОБА_2 суду не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували зміст боргового документу, або доказів неправомірного заволодіння такою розпискою позивачем ОСОБА_1 Натомість, в судовому засіданні відповідач зазначав, що він не пам'ятає у кого брав кошти і заперечував наявність свого обов'язку щодо їх повернення. Разом з тим, на підтвердження своєї позиції надав суду договір про надання поворотної фінансової допомоги №129399 від 23 грудня 2009р., відповідно до якого він як засновник ТОВ «Сомніум» надав підприємству «Сомніум» в особі його директора - ОСОБА_2 поворотну допомогу в розмірі 202500 грн. Зазначений договір підписаний безпосередньо ОСОБА_2, як засновником та одночасно директором товариства. 22 січня 2010р. за квитанцією №1 зазначені кошти були перераховані на рахунок ТОВ «Сомніум». Отже, дата отримання коштів відповідачем за розпискою, наявною у позивача та дата внесення коштів на рахунок підприємства, яке очолював відповідач співпадає, що також є підтвердженням реальності договору позики, укладеного сторонами у спорі. Крім того, розписка відповідачем написана на комерційній пропозиції ТОВ «Сомніум», яка надсилалась факсом на номер телефону за місцем роботи позивача, що також підтверджує наявність правовідносин між сторонами у спорі. Про обов'язок відповідача щодо повернення позики свідчить сам зміст розписки, яким передбачено отримання коштів під 2,5% відсотків на місяць, що є визначеним сторонами розміром процентів, які позичальник зобов'язався сплачувати позикодавцю за користування позикою.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших умов, що звичайно ставляться.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення суми боргу за договором позики та процентів за час користування позикою є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Розмір процентів, визначений позивачем за час користування позикою з 23.01.2010р. по 04.08.2015р., перевірений судом і розрахований вірно. Отже, сума позики, яка підлягає стягненню з відповідача, разом з процентами за користування позикою у гривневому еквіваленті на дату подання позову складає 25000 доларів США (сума позики) *21,71 грн. = 542750 грн. та 41406,85 доларів США (розмір процентів) * 21,71 грн. = 901113 грн.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути сплачені позивачем витрати по сплаті судового збору в розмірі 3654 грн.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212, 213, 215 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) борг за договором позики в розмірі 542750 грн., відсотки за користування позикою в розмірі 901113 грн. та судовий збір в розмірі 3654 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя І. В. Литвинова