Справа № 2-а-374/1-10
"19" лютого 2010 р. м. Київ
Дніпровський районний суд м. Києва в складі судді Астаховій О.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій незаконними та зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30 % надбавку до пенсії, як дитині війни, -
28 січня 2010 року до Дніпровського районного суду м. Києва як адміністративного суду, надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в якому він просить суд поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 року по теперішній час, визнати діяння (бездіяльність та відмову) Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва щодо нарахування і виплати йому державної соціальної допомоги як дитині війни ( 30 % надбавки до пенсії) з 01.01.2006 року по теперішній час - незаконною та зобов'язати Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити на його користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну 30% надбавку починаючи з 01.01.2006 року по 31.12.2009 року в сумі 5 117, 10 грн., а також нараховувати і виплачувати 30% надбавку до пенсії у повному обсязі в подальшому стягнувши з відповідача судові витрати.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що він є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком, вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року, однак до цього часу призначена на підставі наведеного Закону державна соціальна допомога йому не виплачується, тому він вимушений звернутись за захистом своїх інтересів до суду, та просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом його порушених прав та зобов'язати відповідача виконати вимоги діючого законодавства шляхом нарахування та виплати недоплаченої йому, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за 2006-2009 роки.
До судового розгляду від позивача надійшли до суду письмові пояснення та заява, відповідно до яких позивач просить справу розглянути на підставі наявних в справі доказів в порядку письмового провадження, позовні вимоги, підтримує в повному обсязі, виходячи з доводів наведених в адміністративному позові просить позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, направив до суду письмові заперечення проти позову, просив розглядати справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, просив в задоволенні позову відмовити. На підставу своїх заперечень посилався на ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та пояснив, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, в той час як Пенсійний фонд України забезпечує лише ефективне використання коштів, що перебувають у його управлінні, та у межах його бюджету, який щорічно затверджується Кабінетом міністрів України, тому Пенсійний фонд України в Дніпровському районі м. Києва не має можливості здійснити перерахунок пенсії згідно з вимогами Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки на момент звернення позивача не встановлено процедури нарахування та виплати відповідної надбавки. Також, представник відповідача вважає, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду, що згідно ст.ст.99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
З врахуванням того, що позивач і представник відповідача просять суд розглядати справу за їх відсутності, інших осіб, які беруть участь у даній справі не має, суд вважає за можливе здійснити судовий розгляд справи в порядку письмового провадження і розглядати справу відповідно до вимог ч.3 ст.122 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду у Дніпровському райні м. Києва та отримує пенсію за віком, також має статус дитини війни, про що зроблено відповідну відмітку в пенсійному посвідченні (а.с. 4).
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Згідно п.1 Розділу 4 «Заключного положення» вказаного Закону останній вступає в силу з 01.01.2006р.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено дію положень окремих законів в частині надання пільг, гарантій, компенсацій окремим категоріям громадян.
Згідно з ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 року» від 19.12.2006 року, який набрав чинності з 01.01.2007 року, зокрема, ст. 111 було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 6- рп від 09.07.2007 року положення ст.111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року» визнано неконституційним.
Відповідно до ст. 152 Конституції України - закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення про їх неконституційність, тобто відповідні норми вищезазначеного Закону втратили чинність з 09.07.2007р.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.07р. в ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» внесені зміни, відповідно до яких дітям війни (крім тих, на які поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України по справі №1-28/2008 від 22.05.08р. за конституційним поданням Верховного Суду України і 101 народного депутата щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік».
Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Положення Законів України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Стаття 100 КАС України передбачає, що пропущення строку звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Закон України «Про соціальний захист дітей війни» вступив в силу 01.01.2006 р. - відповідно, не отримавши соціальну допомогу, передбачену цим законом, позивач з цього часу і повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Юридична необізнаність позивача та постійні зміни і суперечності в законодавстві не можуть бути визнані поважними причинами для поновлення строку звернення до суду, оскільки закони та інші нормативно-правові акти є доступними для ознайомлення всіма громадянами та можливість людини дізнатися про те чи інше положення законодавства залежить виключно від бажання людини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до Дніпровського районного суду м. Києва, зареєстрований за вхідним номером № 4072 лише 28.01.2010 року.
Тому, суд вважає, що вимога позивача щодо відновлення пропущеного строку для звернення в період з 01.01.2006р. по 27.01.2009 року та зобов'язання відповідача до вчинення перерахунку за вказаний період не підлягає задоволенню.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» від 28.12.07р. були скасовані відповідні соціальні допомоги оспорюваній категорії громадян.
Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 року» щодо скасування відповідної допомоги визнано неконституційним. З цього дня, відповідно до положень ст. 152 Конституції України, зазначений закон втратив чинність, а норми Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними і підлягають застосуванню і виконанню.
Виходячи з вищенаведеного, суд вважає, що вимога позивача щодо нарахування соціальної допомоги, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 28 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року є законною і підлягає задоволенню.
Така позиція суду також базується на рішенні Європейського Суду з прав людини, яка викладена у рішенні по справі «Кечко проти України» від 08.11.2005р.
Як зазначається у вищезазначеному рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» про незворотність дії у часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують, або скасовують відповідальність особи, реалізація особою права на отримання бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах національного законодавства не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судами не повинні прийматися до уваги, у випадках, коли з набуттям чинності певним законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше. До спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Крім того, враховуючи те, що Управління пенсійного фонду у Дніпровському р-ні м. Києва діяло на підставі законів України та не є розпорядником коштів Державного бюджету України, суд не вбачає підстав для визнання відмови Управління пенсійного фонду у Дніпровському р-ні м. Києва щодо нарахування і виплати позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії) з 01.01.2006 року по час звернення позивача до суду незаконною.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії, згідно із ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період часу з 28.01.2009 року по 31.12.2009 року.
Відповідно до ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, діючи в межах наданих адміністративному суду повноважень, проаналізувавши наведені сторонами доводи та заперечення з приводу заявлених позовних вимог, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду у Дніпровському р-ні м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну надбавку, як дитині війни підлягає частковому задоволенню, тому, задовольняючи позов в цій частині, суд зобов'язує Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити позивачу, як дитині війни, щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» за період з 28 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Стосовно позовної вимоги про нарахування та виплату 30% надбавки до пенсії у повному розмірі в подальшому, то в цій частині вони не підлягають задоволенню, оскільки судом не встановлено порушень прав позивача відп овідачем на майбутні періоди.
За даними довідки МСЕК КБ-1 № 015133 ОСОБА_1 являється інвалідом ІІ групи загального захворювання, а тому звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи викладене та керуючись ч.2 ст.19, ст. 152 Конституції України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005р., рішенням Конституційного Суду України №1-28/2008 від 22.05.08 року, ст.ст.1,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.08.1999 року, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» від 28.12.2007р., ст.2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. 8, 9, ч. 1, 3 ст. 94, ч.2 ст.99, ч.1 ст.100, 159-163, 254 Кодексу Адміністративного судочинства України суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій незаконними та зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати і виплатити недоплачену 30 % надбавку до пенсії, як дитині війни - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління пенсійного фонду у Дніпровському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» за період з 28 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суду м. Києва у 20-ти денний термін з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10-ти днів з дня складення постанови в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у 20-денний термін з дня подачі заяви про апеляційне оскарження, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.