печерський районний суд міста києва
Справа № 757/30161/15-ц
Категорія 40
04 грудня 2015 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого : судді Матійчук Г.О.,
при секретарі: Бабіч В.С.,
за участю: представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представників відповідача та третьої особи: ОСОБА_12, ОСОБА_13,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Генеральної прокуратури України, третя особа на стороні відповідача: Заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор ОСОБА_14 про спростування недостовірної інформації, -
У серпні 2015 року ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Генеральної прокуратури України, третя особа на стороні відповідача: Заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор ОСОБА_14 про спростування недостовірної інформації та просив:
1). Визнати недостовірною інформацію, поширену Генеральною прокуратурою України та заступником Генерального прокурора України - Головним військовим прокурором ОСОБА_14, а саме:
- інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 у формі повідомлення на офіційному веб-порталі Генеральної прокуратури України, про те, що колишній прокурор Київської області ОСОБА_5 є одним з корупціонерів всередині правоохоронної системи, що не дають довести до кінця вину осіб, які вчинили злочини, чим ОСОБА_5 сіє зневіру громадян до правоохоронної системи;
- інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 старшим помічником Генерального прокурора України ОСОБА_6 з особливих доручень ОСОБА_7 на брифінгу для ЗМІ, про те, що колишній прокурор Київської області ОСОБА_5 пособствовал уникненню від відповідальності за злочин ОСОБА_8;
- інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_2 заступником Генерального прокурора України - Головним військовим прокурором ОСОБА_14 у формі інтерв'ю Інтернет - виданню «Українська правда», про те, що колишній прокурор Київської області ОСОБА_5 причетний до вчинення злочину, а саме до незаконного звільнення ОСОБА_8 від відбування покарання.
2) Зобов'язати Генеральну прокуратуру України спростувати поширену недостовірну інформацію щодо ОСОБА_5 впродовж 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дня набрання законної сили рішення суду в даній справі такими способами:
1). Оприлюднити на брифінгу першого заступника Генерального прокурора України або заступника Генерального прокурора України, або службової особи Управління зв'язків з громадськістю та ЗМІ Генеральної прокуратури України, загальнодоступному для представників всіх ЗМІ, текст спростування наступного змісту:
«ІНФОРМАЦІЯ_1 старший помічник Генерального прокурора України ОСОБА_6 з особливих доручень ОСОБА_7 на брифінгу для ЗМІ повідомив, що Генеральна прокуратура України у кримінальному провадженні за фактом незаконного звільнення від відбування покарання колишнього народного депутата ОСОБА_8 9 грудня 2014 року повідомила про підозру колишньому прокурору Київської області у вчиненні низки злочинів.
ІНФОРМАЦІЯ_4 перший заступник Генерального прокурора України ОСОБА_9 повідомив інформаційному агентству «Українські новини», що колишній прокурор Київської області ОСОБА_5 підозрюється у сприянні незаконному звільненню колишнього депутата Верховної Ради ОСОБА_8.
Вказана інформація є недостовірною в частині причетності колишнього прокурора Київської області ОСОБА_5 до незаконного звільнення ОСОБА_8
В дійсності у кримінальному провадженні, відкритому 12 червня 2014 року за фактом незаконного звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_8, колишній прокурор Київської області ОСОБА_5 не підозрюється у сприянні звільненню ОСОБА_8, а також не підозрювався у вчиненні цього злочину станом на момент оприлюднення зазначеної недостовірної інформації старшим помічником Генерального прокурора України з особливих доручень ОСОБА_7 та першим заступником Генерального прокурора України ОСОБА_9»;
2). Розмістити на офіційному веб-порталі Генеральної прокуратури України повідомлення наступного змісту:
«Колишній прокурор Київської області ОСОБА_5 не причетний до незаконного звільнення колишнього народного депутата України ОСОБА_8 від відбування покарання.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва у справі за позовом колишнього прокурора Київської області ОСОБА_5 до Генеральної прокуратури України визнано, що службовими особами Генеральної прокуратури України у грудні 2014 - січні 2015 року було поширено інформацію щодо кримінального провадження за фактом незаконного звільнення від відбування покарання колишнього народного депутата України ОСОБА_8 у такому вигляді, який дав підстави журналістам та громадськості для помилкового висновку про причетність ОСОБА_5 до незаконного звільнення ОСОБА_8 Рішенням суду визнано недостовірною інформацію про причетність ОСОБА_5 до незаконного звільнення ОСОБА_8 В дійсності у кримінальному провадженні, відкритому 12 червня 2014 року за фактом незаконного звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_8, колишній прокурор Київської області ОСОБА_5 не підозрюється у сприянні звільненню ОСОБА_8, а також не підозрювався у вчиненні цього злочину станом на момент оприлюднення зазначеної недостовірної інформації службовими особами Генеральної прокуратури України»;
3). Направити до Інтернет - видання «Українська правда» письмове спростування Управління зв'язків з громадськістю та ЗМІ Генеральної прокуратури України або заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора ОСОБА_14 з проханням опублікувати спростування на тому самому місці та в тому ж форматі, як було опубліковано інтерв'ю із заступником Генерального прокурора України - Головним військовим прокурором ОСОБА_14 10.02.2015, а саме спростування такого змісту:
«Спростування недостовірної інформації:
ІНФОРМАЦІЯ_2 інтернет-видання «Українська правда» опублікувало інтерв'ю із заступником Генерального прокурора України - Головним військовим прокурором ОСОБА_14 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3», в якому міститься інформація про розслідування кримінального провадження щодо незаконного звільнення від відбування покарання колишнього народного депутата України ОСОБА_8 Зазначена інформація була викладена таким чином, що давала підстави для помилкового висновку про притягнення до кримінальної відповідальності колишнього прокурора Київської області ОСОБА_5 за сприяння незаконному звільненню ОСОБА_8
В дійсності у кримінальному провадженні, відкритому 12 червня 2014 року за фактом незаконного звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_8, колишній прокурор Київської області ОСОБА_5 не підозрюється у сприянні звільненню ОСОБА_8, а також не підозрювався у вчиненні цього злочину станом на момент оприлюднення зазначеного інтерв'ю».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що слідчими Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 42015000000000526 від 25.03.2015 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 і ч. 1 ст. 361; ч. 3 ст. 27 і ч. 1 ст. 366; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 27 і ч. 1 ст. 366; ч. 1 ст. 396; ч. 2 ст. 383 КК України. Дане кримінальне провадження було відкрито за фактом незаконного звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_8, колишнього народного депутата України, якого 11.06.2014 було звільнено з Бориспільської виправної колонії № 119 на підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.06.2014. Станом на червень 2014 року ОСОБА_5 обіймав посаду прокурора Київської області. Від початку кримінальне провадження мало № 42014110000000225 від 12.06.2014 року. У цьому провадженні 09.12.2014 слідчим було складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 за переліченими вище статтями КК України. 10.12.2014 ОСОБА_5 було оголошено в розшук. В подальшому 25.03.2015, у зв'язку із закінченням досудового розслідування щодо інших підозрюваних та не прибуттям ОСОБА_5 до слідчого, кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 було виділено під № 42015000000000526.
Наголошує, що довкола факту звільнення ОСОБА_8 існує інформаційний ажіотаж, для чого є об'єктивні підстави: справедливе несприйняття суспільством спроби звільнити його від відбування покарання за вчинення особливо тяжкого злочину.
За таких обставин інформування суспільства про хід досудового розслідування мало здійснюватись правдиво і максимально точно та виважено, з дотриманням презумпції невинуватості щодо підозрюваних осіб, щоб розкриття злочину не перетворилось в «охоту на відьом». Дотримання зазначених вимог є обов'язковим при розслідуванні будь-якого кримінального правопорушення.
Вважає, що службові особи Генеральної прокуратури України на підставі відомостей, які могли бути надані їм виключно службовими особами Головної військової прокуратури, а також особисто Головний військовий прокурор ОСОБА_14 неодноразово поширили завідомо недостовірну інформацію щодо діянь ОСОБА_5, чим спричинили шкоду його честі, гідності та діловій репутації.
Генеральною прокуратурою України неодноразово повідомлялося про причетність ОСОБА_5 до незаконного звільнення ОСОБА_8 Дослівний текст виступів ще більшою мірою переконує слухачів та глядачів в тому, що позивач сприяв саме незаконному звільненню ОСОБА_8, хоча ОСОБА_5 притягнуто до кримінальної відповідальності за дії, вчинені ним з метою повернути ОСОБА_8 до колонії для відбування покарання, а не з метою звільнити останнього. Службові особи публічно звинуватили позивача у злочині, якого він не вчиняв.
В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, позовні вимоги підтримали з викладених в позовній заяві підстав та просили їх задовольнити.
Представники відповідача та третьої особи ОСОБА_12, ОСОБА_13, проти задоволення позову заперечували з підстав, зазначених у письмових запереченнях та просили відмовити у його задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що Слідчим управлінням прокуратури Київської області 12.06.2014 розпочаті досудові розслідування № 42014110000000225 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, за фактом неналежного виконання службовими особами Бориспільської виправної колонії № 119 своїх службових обов'язків, що призвело до незаконного звільнення від подальшого відбування покарання із зазначеної установи ОСОБА_8 та № 42014110000000226 за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 375 КК України, за фактом постановлення 03.06.2014 суддею Бориспільського міськрайонного суду Київської області неправосудної ухвали, відповідно до якої засудженого ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання у вигляді позбавлення волі за хворобою.
Зазначені кримінальні провадження 17.06.2014 об'єднано в одне провадження № 42014110000000225.
У подальшому слідчим відділом слідчого управління Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 361; ч. 3 ст. 27, ч.І ст. 366; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 27, ч. 1 ст. 366; ч. 1 ст. 396; ч. 2 ст. 383 КК України, у вчиненні яких ОСОБА_5 09.12.2014 повідомлено про підозру.
Зазначені провадження об'єднано з провадженням №42014110000000225.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про прокуратуру" 1991 року, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, органи прокуратури України діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення. Зазначеному принципу організації і діяльності прокуратури відповідає право громадськості на отримання інформації.
Ст. 29 Закону України "Про інформацію" передбачено, що інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
Так, на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України ІНФОРМАЦІЯ_1 з посиланням на брифінг старшого помічника Генерального прокурора України з особливих доручень ОСОБА_7 розміщено інформацію такого змісту: «У кримінальному провадженні за фактом незаконного звільнення від відбування покарання колишнього народного депутата ОСОБА_8 9 грудня 2014 року повідомлено про підозру колишньому прокурору Київської області у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 та ч. 1 ст. 366; ч. 3 ст. 27 та ч. 1 ст. 361; ч. ч. 3, 4 ст. 27 та ч. 1 ст. 366; ч. ч. 3, 4 ст. 27 і ч. 1 ст. 366; ч. 1 ст. 396: ч. 2 ст. 383 КК України (організація службового підроблення, незаконного втручання в роботу автоматизованих систем, приховування вчинення тяжкого злочину та завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину зі штучним створенням доказів)».
Зазначена інформація є достовірною та не порушує прав позивача, оскільки його прізвище не вказується.
Висловлення в інформаційному повідомленні на сайті Генеральної прокуратури України про те, що «за своїм масштабом ця справа є безпрецедентною, оскільки саме корупціонери всередині системи, не дають довести до кінця вину осіб, які вчинили злочини і сіють зневіру громадян до правоохоронної системи» не містить відомостей фактичного характеру. Зазначена інформація стосувалася невизначеного кола осіб, без зазначення конкретних прізвищ та обставин, мала загальний характер, а отже, її поширення не порушує особисті немайнові права позивача.
Суд погоджується з твердженням представників позивача та третьої особи, що доводи ОСОБА_5 про те, що загальний контекст виступу ОСОБА_7 не залишають в аудиторії сумнівів в тому, що ОСОБА_5 був співучасником незаконного звільнення ОСОБА_8 є безпідставними, оскільки ці доводи базуються на суб'єктивному розумінні та тлумаченні позивачем наведеної інформації.
Так, ОСОБА_7, виступаючи на брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначив: «Однією із резонансних справ є справа по спробі звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_8. Ви пам'ятаєте цю ситуацію. Як відомо, Головною військовою прокуратурою за цим фактом було порушено кримінальне провадження і з 14 липня 2014 року воно розслідується. В даному провадженні за фактом незаконного звільнення від відбування покарання колишнього народного депутата ОСОБА_8 09 грудня 2014 року повідомлено про підозру колишньому прокурору Київської області у вчиненні злочинів, а саме: організації службового підроблення, незаконне втручання в роботу автоматизованих систем, приховування вчинення тяжкого злочину та завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину зі штучним створенням доказів». Далі ОСОБА_7 вказав зміст повідомлень про підозру голові Бориспільського міськрайонного суду, начальнику відділу прокуратури області та обраних запобіжних заходів. Також ОСОБА_7 зазначив: «Ви бачите, що саме люди, які перебувають в правоохоронній системі, пособствовали, пособствовали уникненню від відповідальності і злочину ОСОБА_8».
У першій частині виступу, як і в інформаційному повідомленні на сайті Генеральної прокуратури України, міститься загальна характеристика кримінального провадження, а саме, за фактом незаконного звільнення від відбування покарання колишнього народного депутата ОСОБА_8. При цьому ОСОБА_7 конкретизував, у вчиненні яких злочинів повідомлено про підозру колишньому прокурору Київської області, не називаючи його прізвища.
В останньому реченні зазначеного виступу прізвище ОСОБА_5 не згадувалось, будь-які фактичні дані щодо нього на поширювались, тому твердження позивача про те, що це речення не залишає в аудиторії сумнівів в тому, що ОСОБА_5 був співучасником незаконного звільнення ОСОБА_8, базується на припущеннях.
В інтерв'ю заступника Генерального прокурора України - Головного військового прокурора ОСОБА_14, розміщеному ІНФОРМАЦІЯ_2 в Інтернет - виданні «Українська правда зазначено дослівно: «До речі, саме військова прокуратура розслідувала незаконне звільнення ОСОБА_8 і 5 осіб притягнуто до кримінальної відповідальності. Серед них колишній прокурор Київської області, державний радник юстиції другого класу, а це по військовому генерал-лейтенант. Він втік, його оголошено у міжнародним розшук, внесено клопотання до суду про його затримання та арешт. Ніхто жодного разу не приймав таке рішення стосовно прокурора області. Це зробила військова прокуратура. Крім того, також оголошено про підозру заступнику прокурора області, який був прямо причетний до цього злочину. І ще троє службових осіб».
Аналіз виступу свідчить, що ОСОБА_11 охарактеризував кримінальне провадження, вказавши, що військова прокуратура розслідувала незаконне звільнення ОСОБА_8 та повідомив, що 5 осіб притягнуто до кримінальної відповідальності, серед яких колишній прокурор Київської області, не називаючи жодних прізвищ.
На сайті інформаційного агентства «Українські Новини» ІНФОРМАЦІЯ_4 було розміщено інформацію: «Перший заступник Генерального прокурора України ОСОБА_9 вважає, що колишній прокурор Київської області ОСОБА_5, який підозрюється у сприянні незаконному звільненню колишнього депутата Верховної Ради ОСОБА_8, перебуває за кордоном. Про це він сказав Українським Новинам». Безпосередньо ОСОБА_9 поширено інформацію: «Думаю, що за кордоном», - сказав він».
Фраза про те, що ОСОБА_5 підозрюється у сприянні незаконному звільненню ОСОБА_8, автором публікації викладено не як пряму мову. Позивачем не надано доказів того, що автором цього вислову є саме ОСОБА_9
Відповідно до ст. 33 Закону «Про інформаційні агентства» громадяни, юридичні особи, державні органи і органи місцевого самоврядування, а також їх уповноважені представники мають право вимагати від інформаційного агентства спростувати розповсюджених про них відомостей, що не відповідають дійсності, принижують їх честь та гідність.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено юридичний склад правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення такого позову, а саме: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права (або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені) (п. 15 постанови Пленуму).
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено обов'язок суддів України при розгляді справ застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.
У справі Аллене Де Рібемон проти Франції Європейський суд з прав людини встановив, що п. 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних, свобод не може бути перешкодою для влади щодо інформування громадськості про розслідування, які ведуться.
Чинним законодавством забезпечується судовий захист особистих немайнових прав, порушених внаслідок поширення недостовірної інформації, тобто конкретних відомостей. Суб'єктивні тлумачення, думки, розуміння тих чи інших відомостей окремими особами, працівниками засобів масової інформації не можуть бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З матеріалів справи вбачається, що інформація, яка була поширена відповідачем та третьою особою у засобах масової інформації, стосується розслідування незаконного звільнення ОСОБА_8 та причетності до цього працівників правоохоронних органів та судової влади. Генеральна прокуратура України та її службові особи висловлюваннями, які містяться в засобах масової інформації, не порушили прав та інтересів позивача, оскільки не називали прізвище «ОСОБА_5.» та не стверджували про винуватість позивача у сприянні незаконному звільненню ОСОБА_8, а тому підстави для задоволення позову відсутні. Керуючись ст. ст. 277, 297, 299 ЦК України, ст. 1 Закону України «Про інформацію», ст. ст. 1, 26, 27, 33, 35 Закону України «Про інформаційні агентства», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», постановою Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», ст. ст. 10, 11, 57-60, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -
В позові ОСОБА_5 до Генеральної прокуратури України, третя особа на стороні відповідача: Заступник Генерального прокурора України - Головний військовий прокурор ОСОБА_14 про спростування недостовірної інформації - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Г.О. Матійчук