печерський районний суд міста києва
Справа № 757/28403/15-а
17 листопада 2015 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючий суддя Новак Р.В.,
при секретарі Кирилюк Н. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернулась з адміністративним позовом до суду, просить визнати протиправними дії відповідача щодо не включення в розрахунок розміру пенсії з моменту призначення оплати праці - інші виплати, а саме матеріальна допомога (матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань), згідно із ст. 37 Закону України «Про державну службу», на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, мотивуючи тим, що рішення управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва щодо відмови в проведенні перерахунку є незаконним, необґрунтованим та таким, що здійснено без врахування такої складової заробітної плати, як «інші виплати».
В судове засідання представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи у його відсутність.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, надав суду заперечення на позов та просив розглядати справу у його відсутність.
Згідно ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належних чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та пункту 2 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва та отримує пенсію за віком, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу». 30.03.2014 позивач звернувся до УПФУ в Печерському районі м. Києва для перерахування пенсії щодо проведення перерахунку пенсії з урахуванням виплачених йому як особі, на яку розповсюджується Закон України «Про державну службу», а саме матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Листом від 25.06.2014 № 136/К-6 УПФУ в Печерському районі м. Києва відмовило у перерахунку пенсії, обґрунтовуючи тим, що на те, що такі виплати до заробітної плати, з якої повинні обраховуватись пенсійні виплати, до самої заробітної плати не включаються.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст.8 Конституції України діє принцип верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема основи соціального захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності тощо.
Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Правовідносини, що виникають у процесі реалізації позивачем права на вказані соціальні виплати основані на принципі юридичної визначеності. Відповідно до рішення Суду ЄС у справі 41/74 van Duyn v. Home Office, цей принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 % суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Згідно ч. 2 та ч. 6 ст. 33 Закону України «Про державну службу» передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про державну службу», державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога згідно із статтею 33 (матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань) та статтею 35 (допомога для оздоровлення) Закону України «Про державну службу» входили до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій, а саме до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (400/97- ВР) нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної.
Ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема, до заробітної плати (доходу) враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно із зазначеним Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Відповідно до довідок від 26.03.2015, 27.03.2015 складовими заробітної плати, в тому числі є й «інші виплати».
Крім того, згідно довідки, «інші виплати» - це виплати матеріальної допомоги згідно із ст. 33 та ст. 35 Закону України «Про державну службу», на всі виплати, включені в довідку, нараховано страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 - єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав і свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки позивач з даним позовом до суду звернувся 10.08.2015 та просить суд здійснити перерахунок пенсії за період з 30.08.2015, то відповідно до положень ч. 2 ст. 99 КАС України, позов в частині нарахування та виплати пенсії підлягає до задоволення саме з 30.03.2015.
Керуючись ст.ст. 33, 35, 37 Закону України «Про державну службу», ст.ст. 2, 11, 17, 18, 94, 99, 183-2 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати неправомірними дії відповідача, у відмові позивачу врахувати при обрахунку розміру пенсії державного службовця, суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення.
Зобов'язати відповідача здійснити, починаючи з 30 березня 2015 року, перерахунок пенсії та нарахування позивачу пенсії з урахуванням сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, матеріальної допомоги на оздоровлення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя Р.В. Новак